30 липня 2025 року Справа № 915/297/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ОЛІС ЛТД", вул. Карпенка-Карого, 47, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69014 (код ЄДРПОУ 20478063)
електронна пошта: yurotdel@olis.ua
до відповідача Приватного підприємства "АРИОН-ПЛЮС", вул. Приміська, 62-А, м. Миколаїв, 54037 (код ЄДРПОУ 43276820)
про стягнення заборгованості в розмірі 334 905, 96 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ОЛІС ЛТД» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства «АРИОН-ПЛЮС» основний борг в розмірі 334 905, 96 грн.
Позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 року справу № 915/297/24 призначено головуючому судді ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення).
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 року № 73, у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_1, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/297/24.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року справу № 915/297/24 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 прийнято справу № 915/297/24 до провадження судді Олейняш Е. М. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на адресу суду не надходило.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2025 встановлено позивачу строк для подання доказів та письмових пояснень.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвали Господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження у справі від 21.03.2024 та про прийняття справи до провадження судді від 24.06.2024, направлені на адресу відповідача Приватного підприємства "АРИОН-ПЛЮС", вул. Приміська, 62-А, м. Миколаїв, 54037, отримані останнім 24.04.2024 та 12.07.2024 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття належних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Крім того, судом враховано, що на дату розгляду справи відповідачем в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЕСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 2312 від 23.12.2019 року, а саме зобов'язань відповідача щодо оплати за поставлений товар у порядку та строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 334 905, 96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 265 ГК України, ст. 525, 526, 626, 712 ЦК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІС ЛТД» (постачальник) та ПП «АРИОН-ПЛЮС» (дистриб'ютор) укладено договір поставки № 2312 (із дистриб'юторським застереженням) від 23.12.2019.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення його печатками.
Відповідно до п. 11.2 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2020) договір діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання взятих сторонами за цим договором зобов'язань - до часу їх повного виконання. Якщо жодна зі сторін не заявить до закінчення строку дії цього договору про своє бажання розірвати його, договір вважається автоматично пролонгованим на 12 календарних місяців на тих самих умовах, що діяли на час пролонгації.
До договору між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 30.12.2020 та Додаткову угоду № 2 від 01.11.2021.
Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передавати дистриб'ютору продукцію, окремими, попередньо узгодженими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) у кількості, які узгоджуються шляхом виставлення рахунків та подальшого оформлення накладних чи інших документах, які є невід'ємною частиною даного договору, а дистриб'ютор зобов'язаний оплатити та прийняти продукцію в строки та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України, ціна на продукцію є вільною. Ціна на продукцію визначається в накладних та/або специфікаціях при передачі кожної партії продукції. Ціна на продукція встановлюється в національній валюті України - гривні, з врахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до п. 4.3 договору загальна сума договору включає в себе суму всіх накладних, на підставі яких здійснювався продаж продукції за умовами цього договору та в продовж його дії.
Відповідно до п. 5.1 договору умови оплати за продукцію: оплата з відстроченням платежу у розумінні ст. 694 ЦК України. Дистриб'ютор зобов'язується провести повний розрахунок за отриману партію Продукції протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня, які починають вираховуватися з дати отримання продукції зазначеної у накладній.
Відповідно до п. 5.2 договору розрахунок проводиться у гривнях шляхом перерахування дистриб'ютором на розрахунковий рахунок постачальника грошової суми за погоджену партію продукції, зазначену у рахунку.
Відповідно до п. 5.3 договору днем проведення оплати вважається день заходження, на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів, за поставлену дистриб'ютору продукцію, у повному розмірі. Оплата вважається проведеною без порушення строків передбачених у п. 5.1. цього договору лише у разі отримання постачальником повної суми за партію продукції зазначену в накладній.
Відповідно до п. 5.5 договору сторони дійшли згоди, що не залежно від призначення платежу зазначеного при перерахунку грошових коштів дистриб'ютором, на розрахунковий рахунок постачальника, постачальник самостійно розподіляє отримані гроші, щодо погашення наявної дебіторської заборгованості, керуючись методом «ФІФО», а саме :
- кошти зараховуються в якості погашення дебіторської заборгованості наявної у дистриб'ютора перед постачальником в порядку черговості її виникнення, тобто черговості отримання продукції, чи виставлення рахунків.
У разі відсутності у дистриб'ютора дебіторської заборгованості за продукцію отриману по попередніх накладних та у випадку перерахування грошової суми в більшому розмірі, ніж вартість отриманої дистриб'ютором партії продукції по останній накладній, надлишок грошової сими зараховується постачальником в якості передоплати за наступну партію продукції.
Відповідно до п. 6.2 договору на підставі заявок (замовлень) дистриб'ютора, постачальником оформлюються рахунок, накладні та/або специфікації чи будь-які інші документи, які є невід'ємними частинами цього договору та в яких зазначається остаточний асортимент, кількість, найменування продукції та її вартість.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 6.5 договору продукція вважається прийнятою за відсутності будь-яких зауважень по кількості, якості, відповідності продукції умовам договору, накладній та/або специфікації, з часу підписання дистриб'ютором чи його представником накладної.
Перехід права власності, а також ризики пошкодження, випадкового знищення, втрати продукції переходять від постачальника до дитриб'ютора із моменту підписання останнім чи його представником накладної.
Відповідно до п. 6.11.1 договору постачальник надає дистриб'ютору податкову накладну складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 ПКУ та Порядку електронного адміністрування ПДВ № 569 від 16.10.2014.
Відповідно до п. 14.2 договору накладні, специфікації як і інші додатки, по яких передається продукція за цим договором, а також додаткові угоди та інші двосторонньо погоджені документи, укладені з метою виконання умов цього договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 14.15 договору підписанням цього договору сторони домовилися щодо обов'язковості скріплення всього документообігу (листування, пропозиції, домовленості, додаткові угоди тощо) печатками підприємства, у іншому випадку зазначені документи не будуть мати жодної юридичної сили чи обов'язкового характеру для сторін.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 01.11.2021 керуючись Законом України «Про електронні довірчі послуги» № 2155-VTII від 05.10.2017 року, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 p., сторони прийшли до згоди здійснювати обмін актами звіряння розрахунків між собою за договором у формі електронних документів, які створюються та надсилаються сторонами одна одній в електронному вигляді через платформу з дотриманням вимог щодо використання кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП) або удосконаленого електронного підпису (надалі - УЕП) уповноважених осіб та печаток сторін у порядку, визначеному законодавством України та умовами цієї Додаткової угоди, в наступному порядку.
п. 1.1. Для визначення точного часу накладення КЕП або УЕП уповноважених працівників сторін на електронний документ, кожна зі сторін зобов'язується використовувати позначку часу, яка надається постачальником електронних довірчих послуг відповідно до законодавства.
п. 1.2. Сторона, що ініціювала звіряння розрахунків, формує Акт звіряння у вигляді електронного документу, підписує його шляхом накладення КЕП або УЕП уповноваженої особи сторони в своєму програмному забезпеченні та передає підписаний електронний документ на підписанні другій стороні через платформу "М.Е.Doc".
п. 1.3. Сторона, що отримала Акт звіряння розрахунків, впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання акта зобов'язана його підписати шляхом накладення на нього КЕП або УЕП уповноваженої особи сторони в своєму програмному забезпеченні, або відхилити акт з мотивованим коментарем в той же строк та передати його стороні-ініціатору звірки через платформу "М.Е.Doc.". У випадку, якщо впродовж 5 (п'яти) робочих днів від сторони-отримувача до сторони-ініціатора не повернувся ані погоджений, а не відхилений в порядку, визначеному даним пунктом, Акт звіряння розрахунків - такий акт вважається автоматично погодженим обома сторонами, оскарженню не підлягає і є належним підтвердженням стану розрахунків між сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2021 - 31.12.2021 між ТОВ «ОЛІС ЛТД» і ПП «АРИОН-ПЛЮС» за договором № 7010 станом на 31.12.2021 заборгованість на користь ТОВ «ОЛІС ЛТД» становила 265 243, 20 грн.
Акт звіряння взаємних розрахунків підписано сторонами ЕЦП, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом перевірки підписання документа електронно-цифровим підписом (на звороті акту звіряння взаємних розрахунків).
Позивач в додаткових поясненнях (вх. № 11061/25 від 28.07.2025), поданих на виконання вимог ухвали суду, зазначив, що між ТОВ «ОЛІС ЛТД» і ПП «АРИОН-ПЛЮС» договір № 7010 не укладався. Всі господарські відносини сторін, постачання товару та оплата за поставлений товар відбувались в межах укладеного договору поставки (із дистриб'юторським застереженням) № 2312 від 23.12.2019. Номер 7010 є номером саме акту звіряння взаємних розрахунків.
Суду не подано доказів на спростування обставини існування заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 265 243, 20 грн. станом на 31.12.2021 згідно вказаного вище акту звірки взаєморозрахунків.
Судом також встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставки № 2312 (із дистриб'юторським застереженням) від 23.12.2019 поставлено відповідачу в січні 2022 - лютому 2022, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 529 914, 72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а саме:
- видаткова накладна № ОЛ-0000193 віл 10.01.2022 на суму 62 190, 78 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №ОЛ-0000193 віл 10.01.2022 ;
- видаткова накладна № ОЛ-0000383 віл 20.01.2022 на суму 76 125, 54 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №ОЛ-0000383 віл 20.01.2022;
- видаткова накладна № ОЛ-0000549 віл 26.01.2022 на суму 54 444, 24 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №ОЛ-0000549 віл 26.01.2022;
- видаткова накладна № ОЛ-0000755 віл 03.02.2022 на суму 198 380, 88 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №ОЛ-0000755 віл 03.02.2022;
- видаткова накладна № ОЛ-0000983 віл 11.02.2022 на суму 71 795, 70 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №ОЛ-0000983 віл 11.02.2022;
- видаткова накладна № ОЛ-0001225 віл 17.02.2022 на суму 66 977, 58 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № ОЛ-0001225 віл 17.02.2022.
Всі видаткові накладні та товаро-транспортні накладні підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № 2312 від 23.12.2019.
Крім того, на виконання вимог податкового законодавства та розділу 6.11 договору позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН наступні податкові накладні:
- податкова накладна № 45 від 10.01.2022 на суму 62 190, 78 грн., яка 24.01.2022 доставлена до центрального рівня ДПС України та прийнята, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.01.2022;
- податкова накладна № 179 від 20.01.2022 на суму 76 125, 54 грн., яка 07.02.2022 доставлена до центрального рівня ДПС України та прийнята, що підтверджується квитанцією № 1 від 07.02.2022;
- податкова накладна № 234 від 26.01.2022 на суму 54 444, 24 грн., яка 09.02.2022 доставлена до центрального рівня ДПС України та прийнята, що підтверджується квитанцією № 1 від 09.02.2022;
- податкова накладна № 38 від 03.02.2022 на суму 198 380, 88 грн., яка 18.02.2022 доставлена до центрального рівня ДПС України та прийнята, що підтверджується квитанцією № 1 від 18.02.2022;
- податкова накладна № 127 від 11.02.2022 на суму 71 795, 70 грн., яка 22.02.2022 доставлена до центрального рівня ДПС України та прийнята, що підтверджується квитанцією № 1 від 22.02.2022;
- податкова накладна № 187 від 17.02.2022 на суму 66 977, 58 грн., яка 01.06.2022 доставлена до центрального рівня ДПС України та прийнята, що підтверджується квитанцією № 1 від 01.06.2022.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 529 914, 72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату, а саме:
- рахунок на оплату № 193 від 10.01.2022 на суму 62 190, 78 грн.;
- рахунок на оплату № 383 від 20.01.2022 на суму 76 125, 54 грн.;
- рахунок на оплату № 549 від 26.01.2022 на суму 54 444, 24 грн.;
- рахунок на оплату № 755 від 03.02.2022 на суму 198 380, 88 грн.;
- рахунок на оплату № 983 від 12.02.2022 на суму 71 795, 70 грн.;
- рахунок на оплату № 1225 від 17.02.2022 на суму 66 977, 58 грн.
Відповідачем частково проведено оплату за поставлений та отриманий товар на загальну суму 460 251, 96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями в національній валюті, а саме:
- платіжна інструкція № 13 від 10.01.2022 на суму 162 805, 74 грн.;
- платіжна інструкція № 21 від 14.01.2022 на суму 104 685, 66 грн.;
- платіжна інструкція № 54 від 08.02.2022 на суму 62 190, 78 грн.;
- платіжна інструкція № 56 від 11.02.2022 на суму 76 125, 54 грн.;
- платіжна інструкція № 66 від 17.02.2022 на суму 54 444, 24 грн.
В призначенні платежу у вищевказаних платіжних інструкціях зазначено "Сплата за товар згідно договору поставки № 2312 від 23.12.2019".
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 334 905, 96 грн. (265 243, 20 грн. (заборгованість станом на 31.12.2021) + 529 914, 72 грн. (сума поставки товару за період з 10.01.2022 по 17.02.2022) - 460 251, 96 грн. (оплата)).
Неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2312 від 23.12.2019 в частині належної та своєчасної оплати за поставлений товар на суму 334 905, 96 грн. і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаєний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин з поставки товару.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, 23.12.2019 між ТОВ «ОЛІС ЛТД» (постачальник) та ПП «АРИОН-ПЛЮС» (дистриб'ютор) укладено договір поставки № 2312 (із дистриб'юторським застереженням) від 23.12.2019, відповідно до умов п. 2.1 якого постачальник зобов'язався передавати дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор зобов'язався оплатити та прийняти продукцію в строки та на умовах, визначених договором.
Судом встановлено, що між ТОВ «ОЛІС ЛТД» та ПП «АРИОН-ПЛЮС» було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.12.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2021 становила 265 243, 20 грн.
На виконання умов договору № 2312 позивачем у січні-лютому 2022 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 529 914, 72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, товарно-транспортирними накладними та рахунками на плату. Крім того, позивачем на виконання вимог податкового законодавства сформовано та зареєстровано в ЄРПН по господарським операціям податкові накладні, які наявні в матеріалах справи. Відповідачем проведено оплату за отриманий товар частково на загальну суму 460 251, 96 грн.
Отже, відповідно до ст. 530, 692, 694 ЦК України та умов п. 5.1 договору у дистриб'ютора (відповідача) виник обов'язок з оплати за товар протягом 21 календарного дня з дати отримання продукції, зазначеної у накладній. Тобто, строк оплати за товар є таким, що настав. Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 334 905, 96 грн. (265 243, 20 грн. (заборгованість станом на 31.12.2021) + 529 914, 72 грн. (сума поставки товару за період з 10.01.2022 по 17.02.2022) - 460 251, 96 грн. (оплата)). Відповідачем не подано суду жодних доказів на спростування факту поставки товару, наявності заборгованості у вказаному розмірі, строк оплати якої настав, як і не подано доказів оплати заборгованості, що свідчить про порушення взятого на себе зобов'язання за договором (ст. 610, 629 ЦК України).
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів оплати за поставлений товар в сумі 334 905, 96 грн., як і не спростовано позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивачем під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в загальній сумі 5 023, 59 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 780 від 15.03.2024.
При цьому, позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, судовий збір в спірному випадку становить 4 018, 87 грн.
Судовий збір в сумі 1 004, 72 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету України за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 4 018, 87 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "АРИОН-ПЛЮС", вул. Приміська, 62-А, м. Миколаїв, 54037 (код ЄДРПОУ 43276820) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ОЛІС ЛТД", вул. Карпенка-Карого, 47, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69014 (код ЄДРПОУ 20478063):
- 334 905, 96 грн. (триста тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ять грн. 96 коп.) - суми основного боргу;
- 4 018, 87 грн. (чотири тисячі вісімнадцять грн. 87 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 30.07.2025
Суддя Е.М. Олейняш