79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.07.2025 Справа № 914/1554/25
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бівіт»,м.Белз Сокальського району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області
про стягнення 58534,00 грн заборгованості за договором поставки №100125/02П від 10.01.2025
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 справу №914/1554/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
27.05.2025 копію ухвали від 26.05.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача.
12.06.2026 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено докази обсягів наданих послуг правової допомоги на загальну суму 5000,00грн.
16.06.2025 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Станом на 29.07.2025 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 26.07.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
10.01.2025 між ТОВ «Трансмарт СМ» (надалі - відповідач, покупець) та ТОВ «Бівіт» (надалі - позивач, постачальник) укладено договір поставки №100125/02П, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати оплачувати товар на умовах цього договору.
Відповідно до п.6.5. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Також, згідно з п.6.6. вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, договору про надання послуг, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншими договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.
Згідно з п.3.12 договору, право власності на поставлений товар переходить від постачальна до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та видаткової накладної.
На виконання умов договору, ТОВ «Бівіт» передав ТОВ «Трансмарт СМ» товар на загальну суму 80383,00 грн. На підтвердження долучено копії видаткових накладних: №74 від 16.01.2025 на суму 4800,00 грн, (ТТН №24 від 16.01.2025), №85 від 20.01.2025 на суму 1200,00 грн (ТТН №28 від 20.01.2025), №108 від 22.01.2025 на суму 4800,00 грн, №136 від 28.01.2025 на суму 14400,00 грн, №138 від 29.01.2025 на суму 1290,00 грн(ТТН №106 від 29.01.2025), №159 від 03.02.2025 на суму 9600,00 грн, №194 від 10.02.2025 на суму 9600,00 грн, №198 від 11.02.2025 на суму 624,00 грн (ТТН №157 від 11.02.2025), №230 від 17.02.2025 на суму 9600,00 грн, №261 від 24.02.2025 на суму 9600,00 грн, №288 від 28.02.2025 на суму 4800,00грн, №304 від 05.03.2025 на суму 924,00 грн (ТТН 253 від 05.03.2025), №307 від 05.03.2025 на суму 9600,00 грн (оригінали судом оглянуто).
Відповідно до п. 3.6. укладеного договору сторони узгодили, якщо під час приймання була виявлена невідповідність (помилки) в супровідних документах або невідповідність прийнятого товару супровідним документам, в момент прийняття складається акт розбіжностей, в якому вказуються виявлені при прийманні невідповідності.
Позивач звернув, що вказані супровідні документи підписані та скріплені печаткою з обох сторін, жодних відміток щодо нестач, відсутності певних позицій та сум недопоставок не значиться. Товар був поставлений належної якості та акти розбіжностей не складалися.
Як зазначено в позові постачальник належним чином виконував умови договору по поставці товару покупцю. Натомість ТОВ «Трансмарт СМ» порушувало умови договору, несвоєчасно здійснювало оплату за поставлений товар. Заборгованість за поставлений товар становить 59 830,00 грн.
Також позивач повідомив, що Додатком №6 до договору поставки №100125/02П від 10.01.2025 визначені особливі умови поставки товару, згідно яких пунктом 2.10 передбачено, що покупець надає постачальнику логістичні послуги (приймання і розміщення партій товарів постачальника на власному складі, формування / навантаження/ розвантаження дрібних партій товарів, розвезення товарів в торгові точки мережі «Свій маркет»). За надання логістичних послуг постачальник сплачує покупцеві плату в розмірі 3% від вартості товару.
Заборгованість ТОВ «Бівіт» перед ТОВ «Трансмарт СМ» за надані логістичні послуги становить 1296,00грн.
До позову позивач долучив акт звірки взаємних розрахунків №2 від 30.04.2025, відповідно до якого борг відповідача становить 58534,00 грн (59830,00 грн основного боргу - 1296,00 грн за надані логістичні послуги). Вказаний акт звірки взаємних розрахунків підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств (оригінал судом оглянуто).
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу повної вартості поставленого товару. Відтак, ТОВ «Бівіт» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 58534,00 грн основного боргу.
Відповідач відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №100125/02П від 10.01.2025, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 80383,00 грн за видатковими накладними, копії яких долучено до позову (оригінали судом оглянуто).
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено.
Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до п.6.5. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Згідно з позовними вимогами заборгованість відповідача становить 58534,00 грн. До матеріалів справи долучено акти звірки взаєморозрахунків, за змістом якого вказана сума заборгованості відповідачем підтверджена.
За обставинами цієї справи, відповідач про дійсність отриманого товару не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 58534,00 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Стосовно заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн слід зазначити таке.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Подаючи до суду відзив на позов, позивач зазначав про понесення витрат на оплату правової правничої допомоги.
До матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 02 січня 2025 року, складений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Ерудит права» (далі - договір від 02.01.2025), копію додатку №2 від 12.05.2025, копію платіжної інструкції №781 від 19.05.2025, копію акту наданих послуг №24 від 19.05.2025, копію ордера серії ВС №1370014 від 19.05.2025, виданий адвокату Т.Є.Кріль, копію детального опису обсягу наданих послуг.
Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів саме адвокатом.
Відповідно до п.1.1 договору від 02.01.2025, сторони домовились, що адвокатське об'єднання зобов'язалося здійснити захист, представництво інтересів та/або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п.п.1 додатку №2 від 12.05.2025, адвокатське об'єднання зобов'язалося надати на умовах і в порядку, що визначені договором правову допомогу клієнту із стягнення заборгованості за договором з ТОВ «Трансмарт СМ», що включає вивчення документів, збір доказів, аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовка позовної заяви, підготовка інших процесуальних документів з розрахунку 1 год - 1000,00грн.
У п.п.2 додатку №2 від 12.05.2025, сторони погодили, що кількість годин чи судових засідань при надання правової допомоги фіксується в актах надання послуг.
Відповідно до акту наданих послуг від 19.05.2025 адвокатське об'єднання надало такі послуги: вивчення документів, збір доказів, аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовка позовної заяви. Вказані послуги склали 5 год на загальну суму 5000,00грн.
Відповідач не заперечив проти заявленої вимоги. Заяви про зменшення понесених витрат на професійну (правничу) допомогу відповідач не подавав.
Суд звертає увагу, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Перевіривши зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості наданих послуг, виходячи із критерію розумності їхнього розміру, Господарський суд Львівської області зазначає про відсутність підстав для відмови в заявлених витрат. Водночас суд відзначає, що визначений розмір гонорару в сумі 5000,00грн за обумовлені послуги (вивчення документів, збір доказів, аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовка позовної заяви) є обґрунтованим, заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (81118, Львівська область, Львівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9А, ідентифікаційний код 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бівіт» (80062, Львівська область, Сокальський район, місто Белз, вулиця Вокзальна, 1а, корпус 2, ідентифікаційний код 32216900) 58534,00 грн основного боргу, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 30.07.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ