"30" липня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/1746/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Акціонерного товариства «АНТОНОВ» (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «МЕРИДІАН» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 64, код ЄДРПОУ 32549596)
про стягнення 208141,72 боргу за надані послуги,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АНТОНОВ» (далі - АТ «АНТОНОВ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «МЕРИДІАН» (далі - ТОВ «Авіакомпанія «МЕРИДІАН») про стягнення 208141,72 грн боргу за Договором про надання послуг від 01.07.2020 №15.3759.2020 (далі - Договір), що включає в себе: 95291,40 грн основного боргу; 7198,63 грн. 3 % річних; 21253,58 грн інфляційних втрат; 75490,84 грн пені; 8907,27 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2025 суд відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Вказану ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 27.05.2025.
Через систему «Електронний суд» від ТОВ «Авіакомпанія «МЕРИДІАН» надійшли письмові пояснення (за своїм змістом є клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій), в яких Відповідач визнав основний борг в сумі 95 291,40 грн та наводить обґрунтування причин невиконання зобов'язань у встановлений Договором строк. Відповідач вказує, що основний борг виник на підставі Додатку №1 до Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 25.01.2022, яка була підписана ще до 24.02.2022, тобто до широкомасштабного військового вторгнення. При цьому Відповідач є авіакомпанією, предметом якого є здійснення повітряних перевезень вантажів цивільною авіацією. Внаслідок ворожого військового вторгнення, Відповідач з 24.02.2022 позбавлений можливості виконувати регулярні перельоти та позбавлений основного джерела доходу, у зв'язку з чим у Відповідача відсутня можливість погасити основний борг. Відповідач просить суд не стягувати з нього 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а пеню та штраф просить зменшити до 1000 грн.
Через систему «Електронний суд» від АТ «АНТОНОВ» надійшла заява, в якій позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Обставини встановлені судом та висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статті 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом з'ясовано, що 01.07.2020 між Державним підприємством «АНТОНОВ», правонаступником якого є позивач, як виконавцем та Відповідачем, як замовником, було укладено договір №15.3759.2020 згідно з п. 1.1. Договору предметом договору є надання виконавцем послуг (далі - послуги) з інформаційно-технічного супроводу експлуатації літаків замовника шляхом надання замовнику авторизованого віддаленого доступу до розділу «Післяпродажне обслуговування» зовнішнього корпоративного сайту ДП «АНТОНОВ» (надалі іменований Web-портал «АНТОНОВ»). Код ДК 016-2010:71.12.11-00.00 - послуги інженерні консультаційні.
Відповідно до п. п. 2.3.1 п. 2.3. договору замовник зобов'язується сплачувати виконавцю послуги, що надаються за договором, на умовах розділу 3 договору.
При цьому п. 3.1. договору визначає, що вартість послуг за один календарний рік вказано в додатку № 1 до договору.
Відповідно до п. п. 3.5.1. договору замовник здійснює оплату за послуги, що надаються в 2020 році в розмірі 100 % від вартості послуг за календарний рік на підставі рахунку від виконавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку.
Оплата за наступні календарні роки здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів від початку періоду (календарного року) на підставі рахунку від виконавця в розмірі 100% вартості послуг за календарний рік (п. п. 3.5.2. договору).
Додатком №1 до договору в редакції додаткової угоди №2 від 25.01.2022 сторони, між іншого, погодили перелік літаків, на які розповсюджується дія договору з 01.01.2023 по 31.12.2023, а також вартість послуг за цей період в розмірі 127246,68 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з п. п. 2, 4, 5 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 Позивачем були надані Відповідачу послуги за договором на загальну суму 127246,68 грн, що підтверджується копією акту здачі-приймання послуг від 31.12.2023, який підписаний учасниками справи.
При цьому Позивачем також надані копії рахунку-фактури № 11 від 16.01.2023 на суму 127 246,68 грн та платіжної інструкції № 2433_00000/ba591b38-03a8-4blf-9727-dafcc632f3a8 від 06.09.2023 на суму 31 955,28 грн, в призначені платежу якого значиться посилання на вказаний вище рахунок-фактуру.
Варто зауважити, що Відповідач не заперечує факту надання послуг у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та визнає позовні вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 95291,40 грн.
Суд приходить до висновку, що Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг на виконання умов договору за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 в сумі 127246,68 грн, а Відповідач оплатив їх вартість частково - в сумі 31955,28 грн та має перед позивачем борг в сумі 95291,40 грн.
Підсумовуючи вищевказане, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 95291,40 грн такими, що підлягають до задоволення.
Через прострочення виконання грошового зобов'язання позивач також заявив вимогу про стягнення 21253,58 грн інфляційних втрат та 7198,63 грн 3% річних за загальний період з 28.01.2023 по 22.05.2025 з урахуванням згадуваної вище часткової оплати боргу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 7198,63 грн суд констатує, що він є арифметично вірним.
Водночас суд зауважує, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано індекс інфляції за травень 2025 року, тож інфляційні втрати за означений період згідно розрахунку суду є більшими ніж заявлено позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю та в межах розміру заявлених позовних вимог, тобто 7 198,63 грн 3% річних та 21 253,58 грн інфляційних втрат.
Щодо доводів Відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Пунктами 10.1. - 10.4 Договору передбачено, що сторони погодили, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі Сторін), а саме: пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, війни, воєнних дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов'язань, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. Сторона, яка піддалася дії таких обставин, сповіщає про це іншу сторону в письмовій формі, вказавши природу (причину), початок і передбачувану тривалість дії таких обставин. Строк повідомлення - не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин. Документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом, є достатнім доказом настання й тривалості дії форс-мажорних обставин. Зазначений документ (сертифікат) повинен бути представлений у строк не більше ніж 25 (двадцять п'ять) календарних днів від дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин. Непредставлення документа, виданого уповноваженим органом у зазначений строк, позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини. У випадку, якщо дія зазначених обставин не дозволяє одній із Сторін виконати в строк свої зобов'язання за Договором, строк виконання зобов'язань за цим Договором переноситься відповідно до дії таких обставин і їх наслідків, але не більше 3 (трьох) місяців. У разі виникнення спорів з питань, передбачених даним Договором, Сторони вживатимуть всіх заходів до вирішення їх шляхом переговорів між собою.
Умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої Сторони договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував, що порушення зобов'язання за означеним договором з боку Відповідача сталося саме внаслідок дії форс-мажорних обставин.
За таких обставин, доводи Відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також на підставі пункту п. 6.5 договору позивач нарахував відповідачу 75490,84 грн пені за загальний період з 28.01.2023 по 22.05.2025 з урахуванням згадуваної вище часткової оплати боргу, а також 8907,27 грн штрафу.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2, 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 6.5. Договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків оплати вартості послуг, передбачених пунктом 3.4. договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів замовник повинен додатково сплатити виконавцю штраф у розмірі 7 % від своєчасно неоплаченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, нарахованого на підставі пункту 6.5. договору в загальній сумі 8907,27 грн суд констатує, що він є арифметично вірним тому вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю.
В контексті розгляду позовних вимог в частині стягнення пені суд приймає до уваги, зокрема, що у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так у пункті 6.7. договору сторони обумовили, що за прострочення виконання зобов'язань за договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли таке зобов'язання мало бути виконано.
Крім цього за приписами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені нарахованої на підставі п. 6.5. договору в загальній сумі 75490,84 грн, суд відзначає, що заявлена позивачем до стягнення сума не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України за період, заявлений позивачем у розрахунку.
Щодо умови про трьохрічний строк нарахування пені погоджений сторонами з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України в пункті 6.7. Договору суд відзначає, що ця умова відповідає закріпленому в частині 1 статті 627 ЦК України принципу «свободи договору» за яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас суд також зауважує, що відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В силу частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Так, суд приймає до уваги що в порядку досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу листи № 562/14301-23 від 21.09.2023 та № 562/4975-24 від 04.04.2024 з проханнями про оплату боргу в сумі 95291,40 грн.
Відповідач, у свою чергу, своїм листом № 115д від 08.05.2024 повідомив позивача про те, що позбавлений доходу від здійснення комерційних польотів та зауважив, що після їх відновлення невідкладно сплатить заборгованість.
В контексті вищезазначеного суд відзначає, що Указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України в зв'язку із широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України.
Як вбачається із оголошення розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України від 24.02.2022, що знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет за посиланням https://uksatse.ua/index.php?act=Part&CODE=247&id=772, повітряний простір для цивільних користувачів повітряного простору з вказаної дати - закритий.
Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відповідача є вантажний авіаційний транспорт (51.21), а серед інших видів діяльності значаться, зокрема надання в оренду повітряних транспортних засобів (77.35), допоміжне обслуговування авіаційного транспорту (52.23) та ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів (33.16).
При цьому вбачається, що послуги надані Позивачем за договором укладеним між сторонами стосуються господарської діяльності відповідача, займатися якою Відповідач позбавлений можливості з огляду на воєнний стан в Україні.
Водночас суд приймає до уваги, що Відповідач не заперечує наявність зобов'язання з оплати боргу перед Позивачем, здійснив його часткову оплату та гарантував повну оплату після відновлення власної господарської діяльності.
Відтак враховуючи, що основною метою неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, а також, враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України та, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50 %, що складає 37745,42 грн, у зменшені до 1000 грн суд відмовляє.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає за необхідне покласти на відповідача сплачений позивачем судовий збір у повному обсязі, а саме - 2497,70 грн.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Разом з тим, у даному випадку позивач не обґрунтував належним чином правових підстав та механізм такого нарахування на майбутній період. Та враховуючи, що Відповідач з 24.02.2022, внаслідок ворожого військового вторгнення, позбавлений можливості виконувати регулярні польоти та позбавлений регулярного джерела доходів, беручи до уваги зменшення розміру пені, суд дійшов висновку, що підстав для застосування положень частини 10 статті 238 ГПК України в цій справі немає.
Також у підсумку, суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «МЕРИДІАН» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі України, буд. 64, код ЄДРПОУ 32549596) на користь Акціонерного товариства «АНТОНОВ» (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529) 95291,40 грн основного боргу, 7198,63 грн 3 % річних, 21253,58 грн інфляційних втрат, 8907,27 грн штрафу, 37745,42 грн пені та 2497,70 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 30.07.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз