ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/600/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Івано-Франківської міської ради
до відповідача: Приватного підприємства "Правова допомога ІФ"
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 52 524 грн 45 коп.
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Івано-Франківська міська рада із позовною заявою до Приватного підприємства "Правова допомога ІФ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 52524 грн 45 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
20.05.2025 суд постановив відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Копію ухвали від 20.05.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, підприємство поштового зв'язку АТ "Укрпошта" повернуло із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, у цьому випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/600/25 від 20.05.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд цієї справи.
19.04.2024 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як власник нерухомого майна (незавершене будівництво виробничої будівлі готовністю 98 %), що знаходиться на вул. Симона Петлюри,8, в період 2022-2023 років користувався земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2610100000:20:007:0234 без правовстановлюючих документів та не здійснив орендної плати за її користування, що стало наслідком безпідставного збереження у себе коштів, які повинні бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою. Згідно розрахунку позивача за вказаний період відповідач безпідставно зберіг орендну плату в сумі 52 524 грн 45 коп., яка розрахована виходячи з нормативно-грошової оцінки, згідно з Витягом із технічної документації від 22.11.2022 та від 05.06.2023. Позов обґрунтований ст. 1212-1214 ЦК України та ст.206 ЗК України.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 334143579 від 31.05.2023 за ПП "Правова допомога ІФ" з 20.10.2018 зареєстроване право приватної власності на незавершене будівництво виробничої будівлі готовністю 98% за адресою: вул. Симона Петлюри 8, м. Івано-Франківськ (реєстраційний номер майна: 2652972026040).
11.07.2022 відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-4600556062022 від 11.07.2022 проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 0.6566 га з кадастровим номером 2610100000:20:007:0234, яка знаходиться за адресою: вул. Симона Петлюри 8, м. Івано-Франківськ. Вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Земельна ділянка, площею 0,6566 га із кадастровим номером 2610100000:20:007:0234 належить до комунальної форми власності, власником якої є Івано - Франківська міська рада згідно даних інформаційної довідки №336540471 від 22.06.2023 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
19.06.2023 Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства провів обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:007:0234, що розміщена на вул. Симона Петлюри 8, м. Івано-Франківськ. Відповідно до результатів проведеного обстеження земельної ділянки складений акт обстеження земельної ділянки №59, яким встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування виробничих будівель ПП "Правова допомога ІФ" та ПП "АРМ."; земельна ділянка для обслуговування виробничих будівель та незавершеного будівництва розміщена в південній частині міста, є неогородженою та є частиною єдиного комплексу виробничих будівель підприємства для виготовлення виробів з бетону. Дана земельна ділянка має неправильну форму, розтягнута з півночі на південь. Із північної сторони земельна ділянка межує частково із землями Івано - Франківської міської ради (заїзд з вул. Симона Петлюри); на день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування цими земельними ділянками на день проведення обстеження 19.06.2023, що стосуються укладеного договору оренди земельної ділянки землекористувачем.
Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради № 125-36 від 15.06.2023 остання надала згоду поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:007:0234, площею 0,6566 га на дві земельні ділянки площами 0,5366 га та 0,1200 га. На підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, виготовленою ТОВ "Гектар ІФ", ця земельна ділянка поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 2610100000:20:007:0237 та 2610100000:20:007:0238.
21.07.2023 в Державному земельному кадастрі здійснена державна реєстрація земельних ділянок 2610100000:20:007:0237 та 2610100000:20:007:0238, а земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:20:007:0234 перенесена в архів.
20.10.2023 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №207-38 від 20.10.2023 відповідно до якого вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: вул. Симона Петлюри 8, м. Івано-Франківськ кадастровий номер 2610100000:20:007:0234, право користування якою припиняється, а новоутворені земельні передаються в користування.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №7486/5/09 від 13.06.2023 відомості про державну реєстрації прав на вказану земельну ділянку відповідно до Державного реєстру речових прав відсутні; в період з 11.07.2022 - 21.07.2023 відповідач орендну плату не декларував та не сплачував.
Як вбачається, з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від від 28.11.2022 та від 05.06.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:007:0234 становить відповідно 4 683 236 грн 43 коп. та 5 385 609 грн 69 коп.
Суд встановив, що розрахунок орендної плати позивач здійснив в розмірі 3 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до нормативної грошової оцінки позивач, як власник земельної ділянки, також здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 11.07.2022 до 21.07.2023, згідно з яким сума безпідставно збережених коштів становить 78 196 грн 29 коп.
З метою досудового врегулювання спору 11.03.2024 Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради звернувся з претензією №289/01-18/198 до ПП "Правова допомога ІФ" в якій повідомив, що останнє використовує земельну ділянку за адресою: вул. Симона Петлюри 8, м. Івано-Франківськ без правовстановлюючих документів, а саме відповідач належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на вказану земельну ділянку, у зв'язку із чим ПП "Правова допомога ІФ" необхідно звернутися до Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради для виготовлення правовстановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства України. Також зазначив, що з 11.07.2022 до 21.07.2023 відповідач не вніс плату за користування землею у сумі 78 196 грн 29 коп., яку необхідно оплатити протягом 20 - ти календарних днів. докази направлення вказаної претензії містяться в матеріалах справи.
У відповідь на претензію, відповідач надіслав лист, відповідно до якого погодився із сплатою частини безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності з часткою 0,12 га від загальної площі 0,6566 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0234 та здійснив платіж за користування землею в сумі 25 671 грн 84 коп.
Позивач враховуючи здійснений платіж провів повторний розрахунок, згідно з яким сума безпідставно збережених коштів в період 11.07.2022 до 21.07.2023 становить 52 524 грн 45 коп.
Станом на 14.05.2025 відповідач не здійснив оплати безпідставно збережених коштів , у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.
У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених ч. 6 цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається (ч. 4 ст. 120 ЗК України).
Ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).
Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Таким чином, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено у постановах ВП ВС від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати. Розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідних категорій земельних ділянок на відповідній території, та не може перевищувати 12% нормативно грошової оцінки земельної ділянки (п. 288.5.1-2.88.5.2. ст. 288 ПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Суд встановив, що відповідач набув право власності на об'єкти, які знаходяться на спірній земельній ділянці; право користування земельною ділянкою не оформив; плату за користування земельною ділянкою не платив. Відтак відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 52 524 грн 45 коп. обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №610 від 14 травня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Правова допомога ІФ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 52 524 грн 45 коп.
Стягнути з Приватного підприємства "Правова допомога ІФ", вул. Симона Петлюри, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 38920009) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76008 ( код 33644700) 52 524 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 45 коп. - безпідставно збережених коштів, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.07.2025
Суддя Т. В. Максимів