30.07.2025 Справа № 908/2285/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі», 08141, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, буд. 122, прим. 57/6
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав», 69015, м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера (Мінська), буд. 5
про стягнення коштів
установив
25.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1 270 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025, справу № 908/2285/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 29.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2285/25, присвоєно справі номер провадження 15/129/25. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 28.08.2025.
Разом із матеріалами позовної заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» у межах 1 270 000,00 гривень, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово кредитних установах.
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що відповідач на протязі тривалого часу порушував та продовжує порушувати норми цивільного, господарського та господарського процесуального законодавства по відношенню до позивача. Зокрема, позивача у період з січня 2022 по серпень 2023 включно поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 947 603,45 грн на підставі Публічного договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.10.2021, укладеного сторонами шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання. У порушення умов договору, відповідач оплату вартості електричної енергії у встановлені договором строки здійснив частково, на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору не відреагувало, борг добровільно не сплатило.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі», суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави10 розділу І Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. ст. 136 - 144 цього Кодексу.
Згідно з ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Крім цього Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов'язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача.
Отже, заходи забезпечення позову, із заявою про застосування яких позивач звернувся до суду, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Керуючись ст. ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» про забезпечення позову у справі № 908/2285/25, задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» (69015, м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера (Мінська), буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи 32068473) у межах 1 270 000,00 грн (один мільйон двісті сімдесят тисяч гривень 00 коп.), що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово кредитних установах.
Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Стрім Енерджі» (08141, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, буд. 122, прим. 57/6; ідентифікаційний код юридичної особи 43091830)
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» (69015, м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера (Мінська), буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи 32068473)
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її прийняття -30.07.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в строк до 30.07.2028.
Ухвалу складено та підписано 30.07.2025.
Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Суддя І. С. Горохов