номер провадження справи 3/88/25
30.07.2025 Справа №908/1622/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМАРК» (вул. Конституційна, буд. 9-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50053; ідентифікаційний код юридичної особи 42184514)
до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛТРЕЙД ЛТД» (провул. Алкорівський, буд. 3, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код юридичної особи 39992949)
про стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
29.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМАРК» (скорочене найменування - ТОВ «ПРОМАРК») до відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛТРЕЙД ЛТД» (скорочене найменування - ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД»), про стягнення заборгованості в розмірі 50 166,22 грн, з яких: 21 081,24 грн - пені за договором №0901-23М від 09 січня 2023 року, 23 229,15 грн - інфляційні втрати, 5 855,83 грн - 3% річних. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 справу №908/1622/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1622/25 та присвоєний справі номер провадження 3/88/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.06.2025, до електронного кабінету відповідача - ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД», 03.06.2025.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Вимоги позивача обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №0901-23М від 09.01.2023 щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого за видатковою накладною №31 від 12.01.2023 на суму 221 580,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2024 у справі №908/3790/23, з ТОВ «Алтрейд ЛТД» на користь ТОВ «Ціновал» (після зміни найменування ТОВ «ПРОМАРК») стягнуто 121 580 (сто двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 36 474 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 00 коп. штрафу.
За результатами примусового виконання судових рішень, на користь ТОВ «ПРОМАРК» стягнуто суму боргу та штраф в повному розмірі - 25 квітня 2025 року.
Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач нараховує пеню на підставі п. 6.2 договору поставки за період 28.10.2024-28.04.2025 (183 дні) в розмірі 17 275,45 грн. При цьому згідно прохальної частини позову, позивач заявляє до стягнення 21 081,24 грн.
У порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також нараховує три проценти річних за період 15.10.2023-23.05.2025 в розмірі 5855,83 грн та інфляційні втрати за жовтень 2023 р. - квітень 2025 р. в розмірі 23 229,15 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення 50 166,22 грн, з яких: 21 081,24 грн - пені за договором №0901-23М від 09 січня 2023 року, 23 229,15 грн - інфляційні втрати, 5 855,83 грн - 3% річних.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність/відсутність повної/часткової оплати заборгованості, яка стягнута з відповідача за рішеннями суду, правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
09.01.2023 між ТОВ «Ціновал» (постачальник, позивач у справі, після зміни найменування ТОВ «ПРОМАРК») та ТОВ «Алтрейд ЛТД» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №0901-23М, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору та на викладених в договорі та додатках до нього умовах поставити (передати у власність) покупцеві краплеструйний маркиратор для нанесення на продукцію друк. інформації Model No:88-M-1-EU-75u та витратні матеріали до маркувального обладнання, надалі - товар, а покупець - сплатити його повну вартість згідно умов договору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2024 у справі №908/3790/23, з ТОВ «Алтрейд ЛТД» на користь ТОВ «Ціновал» (ТОВ «ПРОМАРК») стягнуто 121 580 (сто двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 36 474 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 00 коп. штрафу.
На примусове виконання рішення суду видано відповідний наказ 03.02.2025, який пред'явлено до виконання.
25.04.2025 виконавче провадження закінчено у зв'язку із виконанням виконавчого документу в повному обсязі.
До матеріалів справи надано копію платіжної інструкції №55304 від 22.04.2025 про сплату ТОВ «АЛТРЕЙД ЛТД» на рахунок стягувача 175 830,28 грн з призначенням платежу: «стягнення; за ВН №75664110; з виконання виконавчого документу; наказ; №908/3790/23; виданий; 17.07.2024; документ видав Господарський суд Запорізької області».
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач послався на порушення відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку із чим просить стягнути 50 166,22 грн, з яких: 21 081,24 грн - пені за договором №0901-23М від 09 січня 2023 року за період з 28.10.2024-28.04.2025, 23 229,15 грн - інфляційні втрати за період жовтень 2023 року-квітень 2025 року, 5 855,83 грн - 3% річних за період 15.10.2023-23.05.2025.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2024, у справі №908/3790/23 з ТОВ «Алтрейд ЛТД» на користь ТОВ «Ціновал» (ТОВ «ПРОМАРК») стягнуто 121 580 (сто двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 36 474 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 00 коп. штрафу.
Під час розгляду справи №908/3790/23 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору, згідно видаткової накладної №31 від 12.01.2023 представником відповідача отримано від відповідача товар, визначений специфікацією №1, на загальну суму 221 580,00 грн. Відповідачем було здійснено оплату 10.01.2023 у сумі 60 000,00 грн, 17.02.2023 у сумі 20 000,00 грн, 22.09.2023 у сумі 20 000,00 грн, всього у загальній сумі 100 000,00 грн. Таким чином, заборгованість становить 121 580,00 грн. Враховуючи умови пункту 4.2 специфікації №1 від 09.01.2023, строк оплати отриманого відповідачем товару сплинув 15.10.2023.
У пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 викладено таку позицію:
«За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.»
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу».
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Ураховуючи виконання відповідачем основного грошового зобов'язання з порушенням строків його виконання, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Щодо нарахування трьох процентів річних.
Як встановлено у справі №908/3790/23 та умовами договору строк оплати отриманого відповідачем товару сплинув 15.10.2023.
При цьому, слід враховувати, що 15.10.2023 є неробочим днем (неділя), тому оскільки останній день строку припадає на неробочий день граничним строком оплати є 16.10.2023 (понеділок) - робочий день.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином розрахунок трьох процентів у цьому випадку слід обраховувати з 17.10.2025.
Разом з тим, згідно із платіжною інструкцією №55304 від 22.04.2025 заборгованість, яка стягнута з відповідача за рішенням суду, перерахована 22.04.2025.
Суд враховує що відповідно до пункту 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Позивач нараховує три проценти річні за період 15.10.2023-23.05.2025, що є необґрунтованим, виходячи з граничного строку оплати та дати погашення боргу.
Суд, здійснивши розрахунок трьох процентів річних в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, виходячи зі строків оплати товару (16.10.2023) та погашення боргу (22.04.2025), суд встановив, що сума трьох процентів річних має обраховуватись за період 17.10.2023-21.04.2025 та становить 5516,07 грн, тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 5516,07 грн.
У решті вимог в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 339,76 грн слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
Щодо нарахування інфляційних втрат.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем неправильно визначено період нарахування, а саме з жовтня 2023 року. Утім, оскільки просочення відповідача в жовтні дорівнює 15 дням, тобто менше половині місяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. І, відповідно, оскільки погашено борг 22.04.2025, тобто погашення заборгованості відбулося з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Здійснивши розрахунок інфляційних збитків за період листопад 2023 року-квітень 2025 року в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, виходячи зі строків оплати товару та погашення боргу, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати за обґрунтованою сумою боргу 121 580,00 грн становлять 22 079,87 грн, тобто у розмірі меншому, ніж заявлено позивачем.
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних збитків в розмірі 22 079,87 грн.
У решті вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1149,28 грн слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
Щодо пені.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання основного зобов'язання пеню в розмірі 21 081,24 грн за період з 28.10.2024-28.04.2025.
Відповідно до 6.2. Договору №0901-23М від 09.01.2023 передбачено, що у випадку прострочення строку оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати/ несплати. За порушення строку оплати Товару більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Покупець додатково до пені і не виключаючи її, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) вартості своєчасно несплаченого Товару.
Суд враховує, що предметом розгляду справи №908/3790/23 не було питання стягнення пені з відповідача.
Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач нараховує пеню за період 28.10.2024-28.04.2025. Загальний період нарахування позивачем пені становить пів року - 183 дні.
При цьому, згідно із розрахунком наведеним позивачем у тексті позовної заяви пеня становить 17 275,45 грн.
Згідно прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 21 081,24 грн.
Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.
Таким чином, суд бере до уваги суму пені вказану у прохальній частині позовної заяви (21 081,24 грн), оскільки саме вона становить предмет позову.
Суд враховує, що відповідно до пункту 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем необґрунтовано нараховується пеня до 28.04.2025, в той час, коли борг погашено 22.04.2025. Нарахування пені після 21.04.2025 суд вважає безпідставним.
Здійснивши розрахунок пені в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, за період 28.10.2024-21.04.2025 на суму боргу 121 580,00 грн, суд встановив, що обґрунтованою сумою пені у даному випадку є 16 559,30 грн, тобто в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині пені в розмірі 16 559,30 грн. У решті вимог про стягнення пені в розмірі 4521,94 грн слід відмовити як заявленої необґрунтовано.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться Договором №0901-23М від 09.01.2023 (а.с.10-12); Видатковою накладною №31 від 12.01.2023 (а.с.9), постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №75664110 від 25.04.2025 (а.с.13), платіжною інструкцією №55304 від 22.04.2025 (а.с.14), вимогою про сплату штрафних санкцій №50 від 29.04.2025 (а.с.17-18), розрахунком, наведеним у позові (а.с.2-3).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач не спростував доводи позивача, доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 75, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково в розмірі 16 559,30 грн пені, інфляційних втрат в розмірі 22 079,87 грн, 5516,07 грн трьох процентів річних.
У решті вимог в частині стягнення пені в розмірі 4521,94 грн, трьох процентів річних в розмірі 339,76 грн та інфляційних втрат в розмірі 1149,28 грн слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛТРЕЙД ЛТД» (провул. Алкорівський, буд. 3, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код юридичної особи 39992949) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМАРК» (вул. Конституційна, буд. 9-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50053; ідентифікаційний код юридичної особи 42184514) пеню в розмірі 16 559,30 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 30 коп.), три проценти річних в розмірі 5516,07 грн (п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 07 коп.), інфляційні втрати в розмірі 22 079,87 грн (двадцять дві тисячі сімдесят дев'ять гривень 87 коп.). Видати наказ.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛТРЕЙД ЛТД» (провул. Алкорівський, буд. 3, м. Вільнянськ, Вільнянський район, Запорізька область, 70002; ідентифікаційний код юридичної особи 39992949) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМАРК» (вул. Конституційна, буд. 9-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50053; ідентифікаційний код юридичної особи 42184514) суму судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2132,14 грн (дві тисячі сто тридцять дві гривні 14 коп.). Видати наказ.
У решті вимог в частині стягнення пені в розмірі 4521,94 грн, трьох процентів річних в розмірі 339,76 грн та інфляційних втрат в розмірі 1149,28 грн відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 30.07.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич