вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"30" липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/843/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням позову у справі
за позовом: фізичної особи - підприємця Моніч Олександра Сергійовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», код ЄДРПОУ - 30005041, місцезнаходження - 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 129,
про стягнення заборгованості за договором №12 від 23.01.2024 на міжнародне транспортне обслуговування, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 219250,75 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
1. Фізична особа - підприємець Моніч Олександр Сергійович (далі - позивач), від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Орбан Наталія Леонідівна (згідно ордеру серії АО №1186914 від 27.07.2025) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 27.07.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» (далі - відповідач) грошових коштів у розмірі 216101,03 грн, з яких: 173711,00 грн - заборгованість за надані послуги за договором №12 на міжнародне транспортне обслуговування від 23.01.2024, 6095,58 грн - 3% річних та 36294,45 грн - інфляційних втрат за невиконання зобов'язання за договором, а також просить в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, здійснити нарахування відповідних відсотків, інфляційних та пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на укладений 23.01.2024 між позивачем та відповідачем договір №12 на міжнародне транспортне обслуговування. Позивач стверджує, що ним було виконано в повному обсязі послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Однак, у встановлений договором строк ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» не виконало своїх зобов'язань з оплати позивачу за надані послуги, що є підставою звернення в суд з позовною заявою до відповідача з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором у розмірі 173711,00 грн, 3% річних - у сумі 6095,58 грн та інфляційних втрат - у сумі 36294,45 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/843/25 визначено головуючого суддю Сисин С.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025.
2. Одночасно з пред'явленням позову у даній справі фізична особа - підприємець Олександр Сергійович, від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Орбан Наталія Леонідівна (згідно ордеру серії АО №1186914 від 27.07.2025) звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову від 26.07.2025 (далі - заява), у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову про стягнення заборгованості за договором, 3% річних та інфляційних втрат, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог - стягнення грошових коштів в розмірі 219250,75 грн, витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 4812,76 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., на загальну суму 244053,51 грн.
У заяві наведено ті ж обставини справи, що і в позовній заяві, про надання протягом жовтня 2024 року послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньоукраїнському сполученні за заявками, в межах укладеного 23.01.2024 між сторонами договору №12 на міжнародне транспортне обслуговування.
З посиланням на долучені до позовної заяви копії заявок на міжнародне перевезення, актів здачі-прийняття виконаних робіт, платіжних інструкцій, акту звірки взаємних розрахунків за період жовтень-грудень між ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» та ФОП Моніч О.С. за договором №12 від 23.01.2024, а також направлення відповідачу 06.02.2025 досудової претензії, представник позивача стверджує, що відповідно до вказаних доказів на час подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» наявна заборгованість перед ФОП Моніч О.С. у розмірі 173711,00 грн та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати за надані послуги у строк, визначений договором, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 6095,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 39444,17 грн.
Представник позивача стверджує, що відповідач ухиляється від належного виконання зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг протягом тривалого часу та наявністю обґрунтованих побоювань відносно істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі його задоволення через дії (бездіяльність) ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед».
Крім того, представник позивача звертає увагу, що на розгляді в Господарському суді Закарпатської області перебували і перебувають на даний час справи за позовами до цього ж відповідача - ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» про стягнення грошових коштів, у частині з яких судом ухвалено рішення про стягнення коштів з відповідача.
Навівши такі обставини справи, положення ст. ст. 136 - 137, 140 ГПК України та практику Верховного Суду; обґрунтовуючи прохання про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, які належать відповідачу в розмірі 244053,51 грн, представник позивача зазначає, що такий захід забезпечення позову пропонується нею у межах заявлених позовних вимог.
На переконання представника позивача, такий захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, оскільки при його застосуванні буде забезпечено: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Представник позивача у заяві просила врахувати висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.
При цьому, представник позивача зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів (у разі набрання останнім законної сили) безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості, що свідчить про наявність підстав для застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову.
Такі заходи забезпечення позову, на думку представника позивача, будуть адекватними межам ціни позову та у подальшому забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
До заяви про забезпечення позову відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Сисину С.В.
3. Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/843/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
4. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У пункті 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас, ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.
5. Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення 219250,75 грн, з яких: 173711,00 грн - заборгованість за надані послуги за договором №12 на міжнародне транспортне обслуговування від 23.01.2024, 6095,58 грн - 3% річних та 39344,17 грн - інфляційних втрат за невиконання зобов'язання за договором.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
6. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно позовної заяви від 27.07.2025 ФОП Моніч О.С. про стягнення з ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» 219250,75 грн, такі позовні вимоги обґрунтовані позивачем з посиланням на укладення 23.01.2024 між сторонами договору №12 на міжнародне транспортне обслуговування, в межах якого згідно заявок позивачем було надано послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньоукраїнському сполученні. У позовній заяві позивач стверджує, що ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» всупереч умов договору здійснювало оплати ФОП Моніч О.С. з порушенням строку та не в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період жовтень-грудень, підписаного сторонами, а тому позивач просить стягнути з відповідача 219250,75 грн, з яких: 17371,00 грн - заборгованість за надані послуги за договором №12 на міжнародне транспортне обслуговування від 23.01.2024, 6095,58 грн - 3% річних та 39444,17 грн - інфляційних втрат за невиконання зобов'язання за договором.
Представник позивача ФОП Моніч О.С. - адвокат Орбан Н.Л. в межах означеної позовної заяви, просить вжити заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми 244053,51 грн, що складається з суми заявленого позову 219250,75 грн, витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 4812,76 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
За таких обставин, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи, що накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення - 219250,75 грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов'язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе подальше порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів). Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже враховують фактичні обставини, які є предметом розгляду справи, відповідно до яких відповідач (згідно доводів позовної заяви) не сплачує позивачу грошові кошти в розмірі 173711,00 грн, які нараховані за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньоукраїнському сполученні за заявками, в межах укладеного 23.01.2024 між сторонами договору №12 на міжнародне транспортне обслуговування, що є підставою нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних - у сумі 6095,58 грн та інфляційних втрат - у сумі 39444,17 грн.
7. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Щодо цього, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 219250,75 грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
8. Що стосується посилань представника позивача на необхідність накладення арешту на майно, належне ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», суд зауважує наступне.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правових висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (ч. 4 ст. 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Щодо цього, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Отже, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 219250,75 грн, доцільно, на переконання суду, накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є - за встановлених судом обставин справи - для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
9. Щодо заяви представника позивача ФОП Моніч О.С. - адвоката Орбан Н.Л. про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно та грошові кошти у межах суми 244053,51 грн, що складається з суми заявленого позову 219250,75 грн, витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 4812,76 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, суд зазначає, що позивачем згідно квитанції ID: 0090-6199-9123-1308 від 27.07.2025 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3288,76 грн та згідно квитанції ID: 8713-1888-6496-2252 від 27.07.2025 сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1514,00 грн. Крім того, позивачем згідно платіжної інструкції №592 від 27.07.2025 сплачено аванс гонорару адвокату Орбан Н.Л. у розмірі 10000,00 грн.
У постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК. У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22). У справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, стала практика Верховного Суду, яка враховується судом під час постановлення ухвали, свідчить про наявність у суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову в межах ціни позову та судових витрат у справі у виді судового збору.
Водночас, суд враховує, що позовна заява ФОП Моніч О.С. до ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» про стягнення заборгованості за договором №12 на міжнародне транспортне обслуговування, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 219250,75 грн від 27.07.2025 та заява про забезпечення позову, подана одночасно з пред'явленням позову, подані в електронній формі через систему «Електронний суд».
Відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позивачем позовну заяву та заяву про забезпечення позову подано в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв'язку чим за подачу означеного позову позивач мав сплатити 2631,01 грн, за подачу заяви про забезпечення позову - 1211,20 грн.
А тому, для вжиття заходів забезпечення позову в межах ціни позову та судових витрат у справі враховується сума судового збору у загальному розмірі 3842,21 грн, з врахуванням якої судом задовольняється заява про забезпечення позову в означених частинах, враховуючи, що накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення - 219250,75 грн та судового збору у загальному розмірі 3842,21 грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та сплаченим позивачем судовим збором.
Такі заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах сплаченого судового збору в розмірі 3842,21 грн, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і витратами позивача на сплату судового збору, адже враховують фактичні обставини, зокрема, сплату позивачем судового збору у загальному розмірі 3842,21 грн, розмір якого відповідає приписам Закону України «Про судовий збір» (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, враховуючи подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову в електронній формі).
10. Розглядаючи заявлені представником позивача вимоги про забезпечення позову в межах заявлених у позовній заяві витрат позивача на правничу допомоги у розмірі 20000,00 грн, судом враховано таке.
У п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України зазначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Таким чином, суд виснує про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в межах заявлених позивачем у позовній заяві вимог на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн, які - відповідно до п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України - є попередніми (орієнтовними) витратами на правничу допомогу та з врахуванням того, що у заяві про забезпечення позову заявник (представник позивача) з посиланням на обставини справи та приписи процесуального законодавства не обгрунтував співмірність, розумність та обґрунтованість застосування таких заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке йому належить, саме у межах заявлених позивачем у позовній заяві витрат позивача на оплату правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн.
11. При цьому, суд, з урахуванням приписів ст. 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із приписів ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.
Щодо цього судом враховано постанову від 14.01.2025 у справі № 915/559/24, у якій Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що ст. 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23.
Частиною 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства. Зазначені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24.
Крім цього, зважаючи на положення ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19.
За таких обставин у постанові від 14.01.2025 у справі № 915/559/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для скаржника негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.
11. Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України
Заяву про забезпечення позову фізичної особи - підприємця Моніч Олександра Сергійовича, подану його представником - адвокатом Орбан Н.Л. від 26.07.2025 - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» (код ЄДРПОУ - 30005041, місцезнаходження - 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 129), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», у межах суми позову в розмірі 219250,75 грн та витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 3842,21 грн.
Відмовити у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову фізичної особи - підприємця Моніч Олександра Сергійовича, поданої його представником - адвокатом Орбан Н.Л. від 26.07.2025.
Стягувач: Фізична особа - підприємець Моніч Олександр Сергійович, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 .
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» (код ЄДРПОУ - 30005041, місцезнаходження - 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 129).
Ухвала набирає законної сили з 30.07.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 30.07.2028.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 30 липня 2025 року.
Суддя С.В. Сисин