вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30 липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/692/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача Тячівської районної ради, м. Тячів Закарпатської області
про стягнення 30 064,81 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Тячівської районної ради про стягнення 8877,27 грн заборгованості за спожитий природний газ за січень-березень 2024 року, 13 885,46 грн пені, 1693,12 грн - 3 % річних та 5608,96 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу від 22.12.2023 №06-5136/24-БО-Т.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/692/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка була надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Незалежності, буд. 30) отримана Тячівською районною радою 02.07.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0601163839044 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0601163839044.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого за Договором постачання природного газу №06-5136/24-БО-Т від 22.12.2023 у січні-березні 2024 року природного газу, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість за березень в розмірі 8877,27 грн, а за несвоєчасну сплату вартості природнього газу, поставленого протягом січня-березня 2024 року позивачем нараховано 13 885,46 грн пені, 1693,12 грн - 3 % річних та 5608,96 грн інфляційних втрат, з вимогами про стягнення яких заявлено позов у цій справі.
Заперечення (відзив) відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та Тячівською районною радою, як Споживачем укладено Договір постачання природного газу №06-5136/24-БО-Т (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо», а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 9500 м.куб.
За змістом п. 2.4. Договору Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5.цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Порядок та умови передачі природного газу визначені сторонами в розділі 3 Договору.
Так, відповідно до п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором (-ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. Договору).
За змістом п.п. 3.5.2., 3.5.3. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4. Договору).
Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу визначена у п. 4.1. Договору та становить всього (з урахуванням ПДВ та тарифу на його транспортування) - 16,55389 грн за 1 м.куб. природного газу.
Порядок та умови проведення розрахунків визначені у розділі 5 Договору.
Зокрема, в п. 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п. 13.1. Договору він набирає чинності з 01 січня 2024 року і діє в частині поставки газу до « 15» квітня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
На виконання умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу №06-5136/24-БО-Т від 22.12.2023 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з січня по березень 2024 року включно поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв природний газ в обсязі 11 307,77 м.куб. на загальну суму 187 187,55 грн, що підтверджується засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, зокрема:
- газ спожитий у січні 2024 року, обсягом 5306,23 м.куб., оформлений актом приймання-передачі від 12 лютого 2024 року на суму 87 838,73 грн;
- газ спожитий у лютому 2024 року, обсягом 3271,71 м.куб., оформлений актом приймання-передачі від 11 березня 2024 року на суму 54 159,52 грн;
- газ спожитий у березні 2024 року, обсягом 2729,83 м.куб., оформлений актом приймання-передачі від 10 квітня 2024 року на суму 45 189,30 грн.
Означені обсяги спожитого відповідачем за Договором природного газу за період з січня по березень 2024 року включно підтверджуються підписаними позивачем актами приймання-передачі природного газу в означений період, які надсилалися на зазначену в Договорі електронну адресу Тячівської районної ради, не заперечені останнім та відповідають зазначеним у листі ТОВ «Оператор ГТС» від 29.04.2025 за №ТОВВИХ-25-6809 обсягам споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000PC65K00M (відповідача у справі).
За твердженням позивача, відповідачем не в повній мірі виконано зобов'язання з оплати вартості переданого йому за Договором природного газу у визначений Договором строк, здійснивши часткову оплату вартості отриманого природного газу в означений період на суму 178 310,28 грн, у зв'язку з чим, станом на 19.06.2025 (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача складає 8877,27 грн, з вимогами про стягнення якої разом з нарахованим позивачем пенею, відсотками річними та інфляційними втратами позивач і звернувся з даним позовом до Господарського суду.
На підтвердження зазначених обставин, позивачем подано суду, зокрема, розрахунок заборгованості станом на 25.04.2025, реєстр надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 22.12.2023 по 25.04.2025, платіжні документами від 01.05.2024, 22.05.2024, 23.05.2024, 25.05.2024, 28.05.2024, 29.05.2024, 30.05.2024, 01.06.2024, 29.07.2024, 30.07.2024, 01.08.2024, 22.08.2024, 23.08.2024, 21.11.2024, 06.12.2024 та зарахування частини оплачених грошових коштів за попередні періоди постачання відповідно до листа Тячівської районної ради від 22.03.2024 за №03-18/33 про отримання від відповідача 178 310,28 грн оплати вартості отриманого від позивача природного газу в загальній сумі 178 310,28 грн.
За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості станом на 25.04.2025, реєстром надходження коштів на рахунки позивача за період з 22.12.2023 по 25.04.2025, платіжними інструкціями від 01.05.2024, 22.05.2024, 23.05.2024, 25.05.2024, 28.05.2024, 29.05.2024, 30.05.2024, 01.06.2024, 29.07.2024, 30.07.2024, 01.08.2024, 22.08.2024, 23.08.2024, 21.11.2024, 06.12.2024, листом Тячівської районної ради від 22.03.2024 за №03-18/33 підтверджується, що відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості природного газу у визначений п. 5.1. Договору строк не виконав, здійснивши часткову оплату вартості отриманого від позивача природного газу за період січня по березень 2024 року включно на суму 178 310,28 грн, у зв'язку з чим, з урахуванням встановленого судом обсягу поставки позивачем природного газу відповідачу в означений період відповідно до Актів приймання-передачі від 12.02.2024, 11.03.2024, 10.04.2024 та листа ТОВ «Оператор ГТС» від 29.04.2025 за №ТОВВИХ-25-6809 (11 307,77 м.куб. на загальну суму 187 187,55 грн), на час подання позову за ним рахувалася заборгованість за поставлений йому за Договором за період січня по березень 2024 року включно природний газ в розмірі 8877,27 грн.
За таких обставин, сума заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 8877,27 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з поданим суду розрахунком, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано відповідачу 1823,27 грн пені за несвоєчасну сплату вартості природного газу за січень-березень 2024 року, виходячи з визначеного в п. 5.1. Договору строку сплати та з урахуванням часткової сплати суми боргу за порушення строків сплати боргу січня-лютого 2024 року до моменту фактичної сплати та за порушення строків сплати боргу березня 2024 року - по 15.11.2024, тобто з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у зазначені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 13 885,46 грн, а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу з урахуванням часткової сплати суми боргу за порушення строків сплати боргу січня-лютого 2024 року до моменту фактичної сплати та за порушення строків сплати боргу березня 2024 року - по 31.03.2025 нараховано - 3% річних в розмірі 1693,12 грн та інфляційні втрати на суму 5608,96 грн.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений в п. 5.1. Договору строк оплати вартості природного газу, вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 1693,12 грн - 3% річних та 5608,96 грн втрат від інфляції, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Тячівської районної ради (90500, м. Тячів Закарпатської області, вул. Незалежності, буд. 30, код ЄДРПОУ 25438200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 8877,27 грн (вісім тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 27 копійок) заборгованості за спожитий природний газ, 13 885,46 грн (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 46 копійок) пені, 1693,12 грн (одну тисячу шістсот дев'яносто три гривні 12 копійок) - 3% річних, 5608,96 грн (п'ять тисяч шістсот вісім гривень 96 копійок) втрат від інфляції та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 30 липня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.