вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.07.2025м. ДніпроСправа № 904/1825/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Десятого воєнізованого гірничорятувального загону (Донецька обл., м. Мирноград)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Приходько М.М.;
від відповідача: не з'явився.
Десятий воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в розмірі 1317833,00грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку пально-мастильних матеріалів (талонів) (бензину А-95, дизельного палива) №105 від 06.04.2023 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки позивачу пально-мастильних матеріалів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми оплати за неотриманий товар в розмірі 1317833,00грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2025 відкладено підготовче засідання на 12.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.06.2025.
У судове засідання 26.06.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2025 відкладено розгляд справи по суті на 28.07.2025.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялися ухвали суду від 21.04.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 15.05.2025, 12.06.2025, 26.06.2025 на адресу відповідача, в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 175, 183, 196, 202 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 21.04.2025 - 21.04.2025 (о 18:14), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 07.05.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.
Станом на 28.07.2025 відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 28.07.2025 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
06.04.2023 між Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір на поставку паливно-мастильних матеріалів (талонів) (бензину А-95, дизельного палива) № 105 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2023 році передати покупцю товар, зазначений в цьому договорі, а покупець прийняти і оплатити такий товар за рахунок бюджетних та власних коштів, при наявності реального фінансування, передбаченого планом витрат покупця.
Найменування товару: пально-мастильні матеріали (талони) (бензин А-95, дизельне паливо) (код ЄЗС ДК 021:2015 09130000-9 - нафта і дистиляти). Кількість товару - 57654л, в тому числі: бензин А-95 - 16120л, дизельне паливо - 41534л (пункт 1.2 договору у редакції додаткової угоди №1 від 04.10.2023).
Згідно з пунктом 1.5 договору асортимент, кількість і вартість товару визначається в специфікаціях до цього договору, оформлюваних постачальником.
Поставка товару здійснюється силами і за рахунок покупця на умовах EXW (місце поставки: місцезнаходження АЗС/АЗК, розташованих за адресами, зазначеними в Додатку 3 до цього договору) в редакції ІНКОТЕРМС 2020. Пунктом поставки товару покупцю в даному випадку є склад постачальника.
Талон або скретч-картка, або штрих-картка, або роздавальна відомість на видачу товару (надалі - талон) - документ встановленого зразка й форми, одноразового використання, який засвідчує право на одержання певної кількості й певної марки товару на АЗС/АЗК. У талона є певний ступінь захисту й обов'язкові реквізити: товарний знак; марка й кількість товару; номер талона.
Талони є власністю постачальника й передаються покупцеві по пред'явленню належним чином оформленої довіреності й оформлюються видатковою накладною, актом приймання-передачі. Талони є дійсними протягом строку не менше 1 року з моменту отримання їх покупцем. У разі, якщо покупець не скористається своїм правом отримати товар в період строку дії талонів, сторони можуть прийти до згоди продовжити строк дії таких талонів. У випадку втрати покупцем талонів або іншою втратою можливості володіти й розпоряджатися талонами, відповідальність за можливе одержанні по них товару покладається на покупця. Талони зіпсовані, загублені або непридатні не підлягають заміні постачальником (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору передача партії талонів здійснюється від постачальника покупцю на підставі попередньої заявки покупця. У момент передачі партії талонів постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунку-фактури, видаткової накладної, акту приймання-передачі, а також належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують якість кожної марки товару: паспортів (сертифікатів) якості та/або сертифікатів відповідності на бензин А-95, дизельне паливо (ДП-З або ДП-Л в залежності від сезону). Моментом передачі талонів покупцеві вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін.
Пункт 3.3 договору встановлює, що право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної.
Строк поставки товару (передачі талонів): до 31.12.2023 (включно) (пункт 3.4 договору).
Пункт 4.1 договору визначає, що сума цього договору становить 2709738,00грн (два мільйони сімсот дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім грн 00 коп), в тому числі ПДВ 177272,58грн, з них:
- за рахунок бюджетних коштів 1777493,00грн (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч чотириста дев'яносто три грн 00 коп), в тому числі ПДВ 116284,59грн.
- за рахунок власних коштів 932245,00грн (дев'ятсот тридцять дві тисячі двісті сорок п'ять грн 00 коп), в тому числі ПДВ 60987,99грн (у редакції додаткової угоди №1 від 04.10.2023).
Відповідно до пункту 5.1 договору покупець здійснює оплату товару в строк не пізніше 10 календарних днів після надання постачальником рахунку-фактури, видаткової накладної, акту приймання-передачі. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника при наявності коштів на ці цілі. У вартість товару входять вартість послуг зберігання, а також інших витрат постачальника, пов'язаних зі зберіганням і видачою товару покупцю по талонах. У випадку затримки фінансування покупця, оплата за переданий товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання зазначеного фінансування на підставі рахунку-фактури на товар.
Пункт 7.1 договору встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов'язань до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
06.04.2023 між сторонами підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору (а.с. 29 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили, найменування товару, кількість товару, одиницю виміру та його вартість. Умовами специфікації визначено: Найменування товару - Бензин А-95 у кількості 13970л та дизельне паливо у кількості 23849л, загальною вартістю 1777493,00грн з ПДВ.
06.04.2023 сторони уклади додаток №3 договору, який містить адреси АЗС (а.с. 31-38
том 1).
06.04.2023 між сторонами підписано специфікацію №2 (додаток №2) до договору (а.с. 40 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили, найменування товару, кількість товару, одиницю виміру та його вартість. Умовами специфікації визначено: Найменування товару - Бензин А-95 у кількості 2150л та дизельне паливо у кількості 17685л, загальною вартістю 932245,00грн з ПДВ (у редакції додаткової угоди №1 від 04.10.2023).
На виконання умов договору, відповідачем була здійснена передача партії талонів (скретч-карток) на одержання пально-мастильних матеріалів (бензин А-95, дизельне паливо) в обсязі 57654л, в тому числі: бензин А-95 - 16120л, дизельне паливо - 41534л, на загальну суму 2709 738,00грн, що підтверджується:
- прибутковим ордером №44, видатковою накладною №0029/0000785 від 12.05.2023, актом приймання-передачі від 12.05.2023 на загальну суму 441800,00грн;
- прибутковим ордером №45, видатковою накладною №0029/0000784 від 12.05.2023, актом приймання-передачі від 12.05.2023 на загальну суму 28200,00грн;
- прибутковим ордером №52, видатковою накладною №0029/0001009 від 15.06.2023, специфікацією №0029/0000982-С на загальну суму 1335693,00грн;
- прибутковим ордером №56, видатковою накладною №0029/0001085 від 27.06.2023, специфікацією №0029/0001085-С на загальну суму 904045,00грн (а.с. 42-53 том 1).
Відповідач виставив позивачу рахунки:
- рахунок-фактура №00290000772 від 12.05.2023 на суму 282000,00грн з ПДВ;
- рахунок-фактура №00290000773 від 12.05.2023 на суму 441800,00грн з ПДВ;
- рахунок-фактура №00290000981 від 15.06.2023 на суму 1335693,00грн з ПДВ;
- рахунок-фактура №00290001091 від 27.06.2023 на суму 904045,00грн з ПДВ (а.с. 54-57 том 1).
Позивач здійснив оплату на загальну суму 2709738,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
- №259 від 12.05.2023 на суму 441800,00грн;
- №271 від 12.05.2023 на суму 28200,00грн;
- №328 від 19.06.2023 на суму 1335693,00грн;
- №383 від 30.06.2023 на суму 904045,00грн (а.с. 58-61 том 1).
Позивач зазначає, що починаючи з грудня 2024 року останньому почали відмовляти у заправці автомобілів за оплаченими скретч-картками (талонами) на автозаправних станціях, розташованих за адресами, зазначеними в Додатку №3 до договору, посилаючись на відсутність пального, що підтверджується актами фіксації відмови відпуску палива від 25.12.2024, 25.12.2024, 28.12.2024, 22.02.2025 та доповідними від 09.12.2024, 30.12.2024, 27.01.2025 (а.с. 154-163 том 1).
Станом на 24.03.2025 залишок пально-мастильних матеріалів, які не отримані позивачем по скретч-карткам (талонам) на АЗС/АЗК розташованих за адресами, зазначеними в Додатку №3 до цього договору, складає: бензин А-95 - 6250л, дизельне паливо - 21789л на загальну суму 1317833,00грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою станом на 24.03.2025, Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 24.03.2025 та наявними у позивача скретч-карткам (талонам) на бензин А-95 та дизельне паливо (а.с. 134-153 том 1).
З метою досудового врегулювання спору, 01.04.2025 позивач направив на адресу відповідача вимогу №281 від 31.03.2025 повернення сплачених коштів. В листі позивач вимагав в семиденний строк від дня отримання цієї вимоги перерахувати на рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 1317833,00грн однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 130-133 том 1).
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача за договором на поставку паливно-мастильних матеріалів (талонів) (бензину А-95, дизельного палива) № 105 від 06.04.2023 суми попередньої оплати за неповну поставку товару.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, порядок здійснення розрахунків, факт поставки товару в неповному обсязі, наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за цим договором у сумі 1317833,00грнн.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до пункту 3.3 договору власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів і рівня торговельного обслуговування (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абзац другий пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 5.1 договору покупець здійснює оплату товару в строк не пізніше 10 календарних днів після надання постачальником рахунку-фактури, видаткової накладної, акту приймання-передачі. оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника при наявності коштів на ці цілі. У вартість товару входять вартість послуг зберігання, а також інших витрат постачальника, пов'язаних зі зберіганням і видачою товару покупцю по талонах. У випадку затримки фінансування покупця, оплата за переданий товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання зазначеного фінансування на підставі рахунку-фактури на товар.
Як установлено судом, такий обов'язок був виконаний позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями:
- №259 від 12.05.2023 на суму 441800,00грн;
- №271 від 12.05.2023 на суму 28200,00грн;
- №328 від 19.06.2023 на суму 1335693,00грн;
- №383 від 30.06.2023 на суму 904045,00грн (а.с. 58-61 том 1).
Отже, позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав належним чином.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначає позивач відповідачем не було надано товар на попередньо оплачену суму у розмірі 1317833,00грн.
Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).
За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.04.2025 направив відповідачу поштовим зв'язком вимогу №281 від 31.03.2025 про повернення сплачених коштів у сумі 1317833,00грн (а.с. 130-163 том 1).
Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 1317833,00грн відповідач суду не надав.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1317833,00грн - основного боргу (суми попередньої оплати).
Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 15814,00грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Десятого воєнізованого гірничорятувального загону до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в розмірі 1317833,00грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Десятого воєнізованого гірничорятувального загону (85323, Донецька область, м. Мирноград, пров. Робочий, буд. 1, ідентифікаційний код 00159462) 1317833,00грн основного боргу та 15814,00грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 30.07.2025.
Суддя В.О. Татарчук