пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 липня 2025 року Справа № 903/308/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", смт. Крижопіль, Тульчинський р-н., Вінницька обл.
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин перший, Горохівський р-н., Волинська обл.
про стягнення 455 410,30 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: Колісник Б.О. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: н/з
19.03.2025 на адресу Господарського суду Волинської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 455 410,30 грн боргу, що еквівалентно 10042,50 Євро.
Ухвалою суду від 24.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду отримав 24.03.2025.
Строк для подання відзиву - по 08.04.2025.
04.04.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Крім того, просить витребувати від позивача оригінал договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.24, копія якого додана до позовної заяви, на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України. Не брати до уваги додатки (надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК та/або ч. 9 ст. 80 ГПК України. Зазначає, що оригіналу підписаного та укладеного сторонами договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.24, за яким відповідач прийняв умови позивача не існує. ПОСП ім. І. Франка не погодилось на усі умови, вказані в проекті договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.24, зокрема й щодо штрафних санкцій, передбачених пунктом 4.4. проекту договору, у зв'язку із чим, не підписало оригіналу договору. Додана копія нібито укладеного договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.24 не містить застереження про те, що сторони допускають обмін сканованими копіями документів, які при цьому матимуть силу оригіналу. Вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірними із складністю даної справи, а витрати не підтверджені належними та допустимими доказами. У випадку надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, просить суд, у випадку якщо суд дійде до висновку про доведеність таких витрат, зменшити розмір витрат, який підлягає стягнення на користь позивача, не більше, ніж 10 000 грн.
Ухвалами суду від 08.04.2025 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23 квітня 2025 року на 12:00 год. Клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка від 04.04.2025 про витребування оригіналу договору задоволено. Витребувано у Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", для огляду у судовому засіданні, оригінал договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024. Встановлено, що витребуваний документ подати в строк до 16.04.2025.
Позивач ухвали суду від 08.04.2025 отримав 08.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Позивач правом участі у судовому засіданні 23.04.2025 не скористався, повноважного представника не направив, причини неявки не повідомив.
Станом на день розгляду справи витребуваний ухвалою суду від 08.04.2025 оригінал договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024 позивач не подав, причини неможливості подання не вказав.
У судовому засіданні представник відповідача не заперечив відкладення розгляду справи з метою надання можливості позивачу подати витребуваний судом оригінал договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024.
Ураховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про повторне витребування у позивача для огляду у судовому засіданні, оригінал договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024 та відкладення підготовчого провадження на 07.05.2025 об 11 год 30 хв.
07.05.2025 на адресу суду надійшли пояснення позивача, згідно яких вказує, що договір поставки №Р3.2.1.5.0003 від 23.09.2024 в редакції, наданій разом з позовною заявою, в т.ч. погодженим п. 4.4, був підписаний відповідачем та надісланий на електронну пошту уповноваженого менеджера позивача.
У клопотанні від 07.05.2025 позивач розгляд справи просить відкласти у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці, що унеможливлює його участь у судовому засіданні.
Відповідач у заяві від 07.05.2025, враховуючи клопотання позивача, також просить відкласти розгляд справи.
З огляду на вищевикладене, клопотання позивача та відповідача, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 14.05.2025 о 14 год 30 хв.
Суд протокольною ухвалою від 14.05.2025 з врахуванням усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 28.05.2025 о 15:30.
28.05.2025 надійшли додаткові пояснення позивача, згідно яких зазначає, що представником відповідача в судовому засіданні 14.05.25 під час дачі пояснень було визнано наступну обставину - ним не заперечується та обставина, що договір поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024 підписаний в редакції, яка надана разом з позовною заявою, в т.ч. погодженим пунктом 4.4., був надісланий 24.09.2024 з електронної скриньки shmakov.maksym@gmail.com менеджеру позивача Випряжкіній Світлані Борисівні на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 Єдине, що було зазначено представником відповідача - ним не визнається як узгоджений між сторонами спосіб обміну документами та повідомленнями через електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 Водночас, у відзиві на позовну заяву від 04.04.25 та безпосередньо під час надання пояснень в судовому засіданні 14.05.25 представником відповідача визнано, що відповідачем було підписано специфікацію №1 від 30.10.24 в редакції, що надана позивачем разом з позовною заявою та копія якої міститься в матеріалах справи. Факт підписання специфікації №1 від 30.10.24 в редакції, що міститься в матеріалах справи, як зазначено у відзиві на позовну заяву та в поясненнях представника відповідача не оспорюється відповідачем. В той же час, у пункті 5 специфікації №1 від 30.10.24, редакція та зміст якої визнано відповідачем та не ним не оспорюється, позивач та відповідач чітко вказали про обмін повідомленнями, який вважається здійсненим належним чином, саме через зазначену електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2
У зв'язку з відсутністю заперечень сторін, суд протокольною ухвалою від 28.05.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 18.06.2025 об 11:00 год.
16.06.2025 надійшли додаткові пояснення позивача, згідно якого зазначає, що договір поставки №605-09/23 від 28.09.23 є додатковим підтвердженням існування між позивачем та відповідачем усталеної ділової практики в частині встановлення плати за утримання нетелів в розмірі 2,5 євро за 1 голову за кожен день простою (прострочення відповідачем обов'язку забрати узгоджену кількість нетелів).
Відповідач у заяві від 18.06.2025 просить залишити позов без розгляду у зв'язку з не виконанням позивачем вимог ухвали суду від 08.04.2025 щодо подання витребуваних судом оригіналів.
У судовому засіданні 18.06.2025 представник позивача заяву про залишення позову без розгляду заперечив.
Представник відповідача заяву підтримав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Щодо застосування положень процесуального закону Суд зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Тобто, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
При цьому, господарський суд має з'ясувати також і те, яким чином неявка представника позивача та не подання ним витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача та витребуваних документів.
Тобто, умовами застосування зазначеної норми є те, що витребувані матеріали чи явка представника позивача дійсно необхідні для розгляду спору по суті позовних вимог і спір без них вирішити неможливо.
Таким чином, визначальною умовою залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом.
У наведених висновках суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду з питання залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, сформульованих в постановах від 10.04.2019 у справі № 909/1425/13, від 11.06.2019 у справі № 914/428/18, від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 19.01.2022 у справі № 907/153/21.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що наведені вище положення процесуального Закону пов'язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами (висновок Верховного Суду в постанові від 26.07.2022 у справі № 905/825/21).
Ухвалами суду від 08.04.2025, 23.04.2025 витребувано у Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" для огляду у судовому засіданні оригінал договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024.
Позивач у поясненнях та представник неодноразово у судових засіданнях зазначали, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді, шляхом листування уповноваженими особами сторін через електронну пошту.
Враховуючи вищевикладене, пояснення позивача щодо укладення договору в електронній формі без обміну сторонами оригіналом паперового письмового договору, що неподання витребуваного оригіналу договору позивачем не є тією обставиною у даному випадку, що унеможливлює розгляд цієї справи за наявними в ній доказами у розумінні пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, суд протокольною ухвалою від 18.06.2025 відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, оголосив перерву у судовому засіданні на 09.07.2025 о 15:30 год.
09.07.2025 надійшла заява відповідача про розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні 09.07.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятися репліками.
Суд, після стадії судових дебатів, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Ухвалою суду від 09.07.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі №903/308/25 до 21 липня 2025 року о 14:30 год. Забезпечено участь представника Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" Колісника Богдана Олеговича у судовому засіданні, призначеному на 21.07.2025 о 14:30 год, у справі №903/308/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
У судовому засіданні 21.07.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
У матеріалах справи наявна копія договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024, за змістом якого постачальник - ПАТ «Продовольча компанія «Поділля» у порядку, строки та на умовах, визначених договором і специфікацією до нього зобов'язується поставити племені нетелі (далі «товар»), а покупець - ПОСП ім. Івана Франка зобов'язується прийняти товар і оплати його (п. 1.1). Кількість та ціна товару вказується в специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною (п.1.2). Постачання здійснюється у строк, визначений в специфікації, автотранспортом покупця на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010) зі складу постачальника: с.Дзигівка Могилів-Подільського району Вінницької області, якщо інше не погоджено в специфікації (п. 2.1). Постачальник перед відправкою зобов'язується поставити тварин на 30-ти денний карантин (п.2.2). Покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у наступному порядку, якщо інше не погоджено в специфікації: - попередня оплата в розмірі 20% від загальної вартості товару, зазначеної у специфікації протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання специфікації (п.3.3.1); остаточний розрахунок в розмірі 80% від вартості партії товару, що відвантажується, покупець здійснює в день відвантаження партії (частини) товару (п.3.3.2). Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання за договором в іноземній валюті - євро. В разі визначення еквіваленту грошового зобов'язання в євро розрахунки за договором здійснюються за курсом НБУ гривні до євро, що встановлений в день здійснення платежу (п.3.7). У випадку, якщо покупець не оплачує і не забирає товар своєчасно у відповідності до пунктів 3.3. та 2.1 договору, покупець зобов'язаний оплатити утримання тварин за кожен день простою з розрахунку 2,5 Євро (два євро п'ятдесят євроцентів) за 1 (одну) нетель за 1 (один) календарний день, починаючи з 8-го робочого дня закінчення карантину. Курс євро визначається за Національним банком України в день оплати (п. 4.4). У будь-якому разі покупець зобов'язаний оплатити та забрати товар у період проведеного карантину, тобто не пізніше 30 календарних днів після закінчення карантину (4.4.1). У випадку відмови від повної оплати та отримання товару у період дії проведеного карантину, тобто не пізніше 30 календарних днів після закінчення карантину, авансовий платіж у розмірі 20% від загальної вартості товару поверненню не підлягає (п. 4.4.2). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 27.12.2024, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за жданим договором (п. 8.1). Сторони мають право в односторонньому порядку відмовитися від договору у випадку, коли інша сторона порушує свої зобов'язання. У такому разі одна сторона письмово повідомляє іншу сторону про відмову від договору. Договір вважається припиненим з моменту направлення такого повідомлення (п. 8.5).
Додатком №1 до договору поставки є акт відбору тварин №1.
Позивачем долучено специфікацію №1 від 30.10.2024 до договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024, якою визначено поставку товару (племінних нетелів) в кількості 103 гол., загальною вартістю без ПДВ 171 666,6667 Євро, 2 000 євро за одиницю. П.5 визначено, що про готовність товару до відвантаження, постачальник повідомляє покупця шляхом направлення листа на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2
На вказаній копії договору наявні підписи та відтиски печаток ПАТ «ПК «Поділля» (постачальник) та ПОСП ім. Івана Франка (покупець).
Позивачем виставлено відповідачу рахунок №СФ-4938 від 24.09.2024 з посиланням на договір №Р3.2.1.5.0003 від 23.09.2024, на оплату нетелів в кількості 19 гол., загальною вартістю 1 383 616,73 грн без ПДВ, 1 660 340,08 з ПДВ.
Відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 1 760 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3945 від 26.09.2024 на суму 200 000 грн, №5007 від 25.10.2024 на суму 200 000 грн, №5402 від 31.10.2024 на суму 1 360 000 грн.
Кожна з платіжних інструкції містить в призначенні платежу «оплата нетелів згідно рахунку СФ-4938 від 24.09.2024».
Позивачем, у складі відповідної комісії, складено акт №29 від 12.11.2024 про поставку 107 голів тварин на 30-денний профілактичний карантин.
Актом №30 від 12.12.2024 позивачем, у складі відповідної комісії, засвідчено факт зняття 103 голів тварин з карантину.
Відповідач у відзиві та представник у судових засіданнях визнають такі обставини:
- факт замовлення у позивача племінних нетелів в кількості 103 шт. На підтвердження укладеної між позивачем та відповідачем домовленості було укладено та підписано обома сторонами специфікацію №1 від 30.10.2024 (а також відбувся обмін підписаними примірниками), якою сторони обумовили наступні умови: вид та кількість товару; вартість товару та порядок її плати; місце та строк передання товару; порядок доставки товару. Жодних інших умов специфікацією №1 від 30.10.2024 погоджено не було;
- факт виконання домовленості ПОСП ім. І. Франка в частині сплати 20% попередньої оплати в розмірі 1 760 000 грн, що еквівалентно 41 200 євро на момент розрахунків;
- факт відбору племінних нетелів за результатом чого було складено акт відбору тварин №1 від 29.10.2024, підписано представниками позивача та відповідача, а також сторони обмінялись підписаними примірниками.
Відповідач повідомляє, що ПОСП ім. І. Франка не погодилось на усі умови, вказані в проекті договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.24, зокрема й щодо штрафних санкцій, передбачених пунктом 4.4. проекту договору, у зв'язку із чим, підприємство не підписало оригіналу договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 91 ГПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною 6 ст. 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).
Згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
При цьому, ч. 5 ст. 96 ГПК України також передбачає, що якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).
У справі № 922/1151/18 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за договором поставки, зазначив, що суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронний цифровий підпис». Першим передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий безпосередньо визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при його використанні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачем на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві зазначено, що у нього наявні оригінали доказів, доданих до позовної заяви.
Судом встановлено, що копія договору, долучена позивачем до матеріалів справи, містить підписи та відтиски печаток ПАТ «ПК «Поділля» (постачальник) та ПОСП ім. Івана Франка (покупець).
Дослідивши зміст договору поставки № Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024, копія якого міститься в матеріалах цієї справи, судом встановлено, що жодна із його умов не містить посилання на його укладення сторонами за допомогою засобів електронної пошти.
Натомість, п. 8.1 вказаного договору прямо передбачено, що він набирає чинності з моменту саме його підписання сторонами.
По-друге, вказаний договір не містить ЕЦП, як обов'язкового реквізиту електронного документа, який використовується для ідентифікації автора, у той час як відсутність такого реквізиту (ЕПЦ) свідчить, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.
На вимогу ухвал суду від 08.04.2025, 23.04.2025 позивач оригіналу договору поставки не надав.
Позивач у поясненнях та представник неодноразово у судових засіданнях зазначали, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді, шляхом листування уповноваженими особами сторін через електронну пошту.
У той же час, оригінал договору, укладений в електронному вигляді, також позивачем не поданий.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21).
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
Позивачем не подано суду доказів листування між сторонами щодо укладення (узгодження) договору поставки у редакції, долученій до позовної заяви та акцепту відповідачем саме такої редакції (змісту) договору.
Докази того, що позивачем додатково направлено паперові примірники договору поставки відповідачу, матеріали цієї справи також не містять.
Верховний Суд у постановах від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21, від 19.10.2023 у справі №914/249/21 виснував, що незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний. Сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. У разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов'язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи оригіналу договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024 та неподання його сторонами, суд позбавлений можливості оцінити досягнення згоди сторін щодо істотних умов договору, що є обов'язковим в силу ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, та відповідно унеможливлює надання правової оцінки вказаному договору як в цілому, так і його окремих положень.
Таким чином, надана позивачем копія договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024 не може вважатись ні письмовим чи електронним доказом у даній справі, у зв'язку з чим він не є належним доказом у розумінні положень чинного законодавства, а тому не приймається судом до уваги.
Водночас з огляду на відсутність оригіналу договору, відсутня можливість достеменно встановити, що укладений між сторонами договір поставки від 23.09.2024 №Р3.2.1.5.00003 відповідає змісту договору, копію якого долучено позивачем до позовної заяви.
Судом також враховано, що посилання у специфікації №1 від 30.10.2024, рахунку фактурі №СФ-4938 від 24.09.2024 на договір №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024 не є доказом укладення між сторонами договору саме в редакції, долученій позивачем до позовної заяви, та прийняття і погодження таким умов відповідачем.
З огляду на встановлені обставини, у суду відсутні правові підстави для визнання обставини укладення між сторонами саме договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024, копія якого міститься у матеріалах справи.
Ураховуючи вищенаведене та те, що позивач не надав на вимогу суду для огляду оригінал договору поставки №Р3.2.1.5.00003 від 23.09.2024, а тому, приймаючи до уваги, що відповідач ставить під сумнів достовірність копії вказаного договору та вказує на те, що між позивачем та відповідачем такий договір у відповідній редакції не укладався, суд вважає, що оригінал договору не може бути замінений засвідченою копією і прийнятий як належний доказ, у зв'язку з чим подана позивачем копія договору не береться судом до уваги на підставі ст. 91 ГПК України.
Така правова позиція також підтверджується судовою практикою Верховного суду у справі № 922/1235/16 від 21 березня 2018 року.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу, за змістом якої господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 Цивільного кодексу України).
З огляду на визнання відповідачем факту підписання специфікації, факту виконання домовленостей ПОСП ім. І. Франка в частині сплати попередньої оплати в розмірі 1 760 000 грн, що еквівалентно 41 200 євро на момент розрахунків, факту відбору племінних нетелів, за результатом чого було складено та підписано за допомогою ЕЦП акт відбору тварин №1 від 29.10.2024, та оцінюючи докази в цій частині, суд дійшов висновку, що правочин щодо купівлі-продажу нетелів між сторонами укладений у спрощений спосіб.
У той же час, ні в специфікації, ні в будь-яких інших належних доказах, які містяться в матеріалах справи, відсутнє узгоджене позивачем та відповідачем положення щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу вартість утримання тварин в період простою (після зняття їх з карантину) в розмірі 2,5 євро за кожен нетель, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 042,50 євро не підлягають задоволенню.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, правові підстави, визначені ст. 129 ГПК України, покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 455 410,30 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.07.2025.
Суддя С. В. Бідюк