21.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3276/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дичко В.О.) від 18.03.2025р. у справі № 904/3276/24
за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27) в інтересах держави в особі
позивача 1: Широківської селищної ради (53700, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Широке, вул. Соборна, буд. 107),
позивача 2: Виконавчого комітету Широківської селищної ради (53700, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Широке, вул. Соборна, буд. 107)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності договору,-
Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Широківської селищної ради та Виконавчого комітету Широківської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про закупівлю № 13-12/2023 від 19.12.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Широківської селищної ради та ОСОБА_1 , стягнення з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Широківської селищної ради отриманих за цим договором грошових коштів у сумі 650 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, а також умислом ОСОБА_1 на привласнення бюджетних коштів у сумі 650 000 гривень.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025р. у справі № 904/3276/24:
- клопотання представниці ОСОБА_1 - адвоката Брожко Наталії Ігорівни про закриття провадження у справі, викладене у відзиві на позовну заяву (вх. № 7746/25 від 21.02.2025) та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 10328/25 від 11.03.2025) - задоволено;
- провадження у справі № 904/3276/24 за позовною заявою керівника Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Широківської селищної ради, Виконавчого комітету Широківської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності договору - закрито.
Закриваючи провадження у справі суд зазначив, що за характером спірних правовідносин та суб'єктним складом учасників спір між сторонами не підвідомчий господарському суду. Спір між сторонами виник із цивільних правовідносин та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025р. у справі № 904/3276/24 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що відповідач зареєстрований, як фізична особа-підприємець. Предметом спірного договору був транспортний засіб - трал, який є спеціалізованою технікою для перевезення важкої техніки та вантажів, тому має місце укладення господарського правочину, який за своїм змістом та відповідно до положень ст. 265-271 ГК України є саме договором поставки. Враховуючи характер підприємницької діяльності Уросова В.В. (діяльність у сфері транспорту), наявні підстави для визначення характеру спору щодо визнання недійсним правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства як господарсько-правового, а відповідний позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.07.2025р.
Представник прокуратури у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представниця відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечує проти її задоволення та стверджує, що в межах спірних правовідносин з реалізації рухомого майна він діяв як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець. Також, кошти за спірним договором відповідач отримав на рахунок, як фізична особа, а не підприємець; оподаткування отриманих коштів здійснено за ставками для фізичних осіб.
Відповідач як фізична особа - підприємець не здійснює реалізацію транспортних засобів, а займається лише транспортним обробленням вантажів. У відповідача відсутній КВЕД Класифікації видів економічної діяльності у групі 45.1, який охоплює торгівлю автотранспортними засобами. А тому реалізація транспортного засобу за спірним договором не є для нього професійною діяльністю та не відповідає ознакам господарської діяльності.
Фізична особа може розпоряджатись власним майном на свій розсуд, а зазначений транспортний засіб був куплений відповідачем для власних потреб за власні кошти.
Законодавство не містить визначення, що причіп (предмет договору) є спеціалізованою технікою, а отже є лише комерційним транспортним засобом. Також законодавство не встановлює обмежень для придбання чи відчуження такого транспортного засобу фізичною особою без статусу суб'єкта господарювання.
Наявність окремо у відповідача статусу фізичної особи-підприємця не вказує на можливість розгляду спору господарським судом, а тому і суб'єктний склад спірного договору, і характер правовідносин не свідчать про господарський характер спірних правовідносин.
18.07.2025 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г. розпорядженням керівника апарату суду № 360/25 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, за результатами якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Кощеєва І.М., Мороза В.Ф.
Позивачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності позивачів.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, предметом розгляду даної справи є визнання недійсним договору про закупівлю № 13-12/2023 від 19.12.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Широківської селищної ради та ОСОБА_1 , стягнення з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Широківської селищної ради отриманих за цим договором грошових коштів у сумі 650 000 гривень.
Причиною виникнення спору, за твердженням прокуратури, є факт внесення недостовірних відомостей щодо предмета закупівлі та його ринкової вартості, що спричинило реалізацію за договором про закупівлю № 13-12/2023 від 19.12.2023 товару, який не відповідає умовам договору.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) зареєстрований з 05.11.2007 як фізична особа- підприємець, та здійснює діяльність в сфері транспорту, зокрема за такими видами діяльності як 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 52.24 Транспортне оброблення вантажів тощо.
В оскаржуваному договорі про закупівлю № 13-12/2023 від 19.12.2023 зазначено, що виконавець ( ОСОБА_2 ) зобов'язується у строки, визначені цим Договором, поставити Замовникові (Виконкому Широківської селищної ради) товар за рахунок видатків на «Програму забезпечення відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення національної безпеки на території Широківської селищної ради на 2023 рік», а саме: Матеріально-технічне забезпечення підрозділів територіальної оборони - «Трал напівпричіп-спеціалізований ( низько рамний), який був у використанні, для перевезення важкої техніки вагою не менше 40 тонн» (код ДК 021:2015: 34220000-5: Причепи.напівпричепи та пересувні контейнери),Тип КТС- Спеціалізований напівпричіп платформа, Марка, модель, модифікація КТЗ - BROSHUIS 5AOU16-40, ідентифікаційний номер (V1N)- 771113, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 1988, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , дата видачі свідоцтва про реєстрацію 28.10.2023 р., прийнята дата виготовлення КТЗ 01.01.1988, строк експлуатації(Т), років 35.907, колір КТЗ - зелений, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару відноситься до код ДК 021:2015: 34220000-5: Причепи,напівпричепи та пересувні контейнери.
Транспортний засіб за умовами спірного договору придбано за ціною 650 000, 00 грн.
В матеріалах справи № 904/3276/24 наявний договір комісії № 7877/23/1/024938 від 27.10.2023, за умовами якого комісіонер (ФОП Архипов А.В.) зобов'язується за дорученням комітента ( ОСОБА_3 ) за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу вживаного транспортного засобу.
Указаний транспортний засіб Уросов Вадим Володимирович придбав відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7877/23/1/024938 від 28.10.2023, який укладено між Фізичною особою - підприємцем Архиповим Аркадієм Вікторовичем та ОСОБА_1 . Вартість транспортного засобу склала 5 000, 00 грн.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За приписами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Крім того, законодавець у частинах першій та другій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За положеннями ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
З аналізу викладених вище норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
До юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
При цьому слід врахувати, що за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, якщо хоча би однією стороною цього зобов'язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов'язання, не діяла як фізична особа-підприємець.
Проте, у даному випадку колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що Уросов В.В. у спірних правовідносинах не діяв, як фізична особа-підприємець.
Так, згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
На підставі ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Також, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплене й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи , якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Набуття статусу фізичної особи - підприємця не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Водночас лише та обставина, що фізична особа - підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов'язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, від 21.03.2018 у справі № 725/3212/16-ц).
Як встановлено вище, ОСОБА_1 безпосередньо здійснює підприємницьку та господарську діяльність у сфері транспорту.
Трал, який був предметом закупівлі, є спеціалізованою технікою для перевезення важкої техніки та вантажів вагою не менше 40 тонн.
Такий транспортний засіб було придбано Уросовим Вадимом Володимировичем в кінці жовтня 2023 року та продано позивачу-2 в межах процедури закупівлі у грудні 2023 року.
Заперечуючи щодо обставин придбання вказаного транспортного засобу для комерційних цілей Уросов Вадим Володимирович не обґрунтовує якими чином він мав намір використовувати вказану техніку в особистих цілях, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, як фізична особа.
За визначенням наданим у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, за своїм змістом спірний договір віднесено законодавством до господарських.
Також, як вбачається з вищевикладеного, така техніка була придбана за ціною 5 000, 00 грн. та в подальшому за короткий період була продана за ціною 650 000, 00 грн., що свідчить про отримання прибутку ОСОБА_1 за наслідками перепродажу такого майна.
Визначена діяльність має ознаки господарської діяльності, здійснюваної з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а правовідносини, що виникають у зв'язку з укладенням, виконанням та припиненням такого договору, - господарськими.
Самі по собі обставини зазначення у спірному договорі відповідача фізичною особою та посилання у решті документів, які стосувалися виконання договору на відповідача, як фізичну особу, жодним чином не змінює фактичної участі вказаної особи у такому договорі як підприємця та з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку.
З урахуванням вищенаведеного є підстави вважати, що у цій справі існує спір між позивачами та відповідачем, як суб'єктами господарювання щодо укладення та виконання господарського договору і такий спір пов'язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що спір між сторонами виник із цивільних правовідносин та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом, відповідно судом першої інстанції безпідставно закрито провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025р. у справі № 904/3276/24 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025р. у справі № 904/3276/24 - скасувати.
Справу № 904/3276/24 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 29.07.2025р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя В.Ф. Мороз