28 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4850/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С. ,
при секретарі судового засідання, Погребняк А.М.,
представники сторін,
ВДВС МЮУ, Банніков А. С.,
інших,не прибули ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ , м.Київ, за вх. №1121 х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.25 (повний текст складено 19.05.25 , суддя Кононова О. В. ) у справі №922/4850/23
за заявою ОСОБА_1 ,
до ОСОБА_1 ,
про неплатоспроможність,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 серед іншого затверджено звіт боржника ОСОБА_1 про виконання плану реструктуризації боргів.
Звільнено боржницю фізичну особу ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від боргів.
Відновлено платоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв'язку з погашенням вимог кредиторів.
Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутств строк, постановлено вважати погашеними, у тому числі:
a) Вимоги Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (ЄДРОПУ: 14359319, 01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/ вулиця Пушкінська, будинок 8/26) на загальну суму 43 529 507,21 грн.
б) Вимоги Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13), які виникли:
- на підставі Постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4 від 29.05.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 079 570,41 грн, що перебуває на примусовому виконанні Салтівського відділу державної виконавчої служби у міста Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в межах виконавчого провадження № 57277598;
- Постанова Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору № 36918325 від 17.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 168 701,37 грн., що перебуває на примусовому виконанні Салтівського відділу державної виконавчої служби у міста Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в межах виконавчого провадження № 57277793;
Визнано виконавчі документи, що видані на виконання прощених, списаних, погашених вимог, такими, що не підлягають виконанню, у тому числі:
- Виконавчий лист №2-9009/10 виданий 16.12.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №15.19-00/08-СК, укладеним між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 27.03.2008 року, в розмірі 2 856 091,05 грн.;
- Виконавчий лист №2-9009/10 виданий 16.12.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 сплачене Державне мито за подання позовної заяви в сумі 1 700,00 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319);
- Виконавчий лист №2-9024/10 виданий 16.12.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (р/ НОМЕР_3 , МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №15.17-00/08-СК, укладеним між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 27.03.2008 року, в розмірі 4 575 079,17 грн.;
- Виконавчий лист №2-9024/10 виданий 16.12.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 сплачене Державне мито за подання позовної заяви в сумі 1 700,00 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319);
- Виконавчий лист №2-9011/10 виданий 26.10.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк(р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №15.18-00/08-СК, укладеним між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 27.03.2008 року, в розмірі 3 608 339,22 грн.;
- Виконавчий лист №2-9011/10 виданий 26.10.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 сплачене Державне мито за подання позовної заяви в сумі 1 700,00 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319);
- Виконавчий лист №2-9010/10 виданий 26.10.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №15.55-00/07-СК, укладеним між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 24.12.2007 року, в розмірі 10 795 704,09 грн.;
- Виконавчий лист №2-9012/10 виданий 13.12.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк , МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №15.35-17/07-СК, укладеним між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 24.10.2007 року, в розмірі 21 685 193,68 грн. та про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 сплачене Державне мито за подання позовної заяви в сумі 1 700,00 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319);
- Постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4 від 29.05.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 079 570,41 грн, що перебуває на примусовому виконанні Салтівського відділу державної виконавчої служби у міста Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в межах виконавчого провадження НОМЕР_3;
- Постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору № 36918325 від 17.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 168 701,37 грн., що перебуває на примусовому виконанні Салтівського відділу державної виконавчої служби у міста Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.
Припинено дію заборон фізичній особі ОСОБА_1 , введених ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 червня 2024 року по справі №922/4850/23, провадження у справі №922/4850/24 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - закрито.
26.03.2025 до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла скарга (вх. № 7628 від 26.03.2025) на дії та бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Берегових Владислава Сергійовича по справі № 922/4850/23 в якій просили :
1. Визнати дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича - незаконними.
2. Скасувати обтяження №5879899 (спеціальний розділ) від 03.06.2014 року 12:11:42 про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Серга Наталією Іванівною, Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження, серія та номер: 32555274, виданий 29.05.2014 року, видавник: ВПВР ДВС України (Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, код ЄДРПОУ: 00015622).
3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622, адреса: 01001, м.Київ, вул. Городецького, буд. 13) на користь ОСОБА_1 (Колядинської Інни Олегівни , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 р. задовольнити частково скаргу Колядинської Інни Олегівни (вх. № 7628 від 26.03.2025) на дії та бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Берегових Владислава Сергійовича по справі № 922/4850/23.
Визнано дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича - незаконними.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби вжити дії щодо скасування обтяження №5879899 (спеціальний розділ) від 03.06.2014 року 12:11:42 про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Серга Наталією Іванівною, Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження, серія та номер: 32555274, виданий 29.05.2014 року, видавник: ВПВР ДВС України (Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, код ЄДРПОУ: 00015622).
В задоволенні решти вимог, викладених в скарзі - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ м.Київ звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, без урахування усіх обставин справи.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 р. у справі № 922/4850/23, встановлено учасникам справи строк до 16.06.2025 р. включно для подання відзивів та витребувано матеріали оскарження з Господарського суду Харківської області. Розгляд справи призначено на 30.06.2025 р.
Відповідно до частини 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до частини 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.
Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:
- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;
- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об'єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;
- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;
- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку. У разі відсутності об'єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
13.06.2025 р. через систему Електронний суд від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2025 р.
17.07.2025 р. від представника ОСОБА_1 через систему Електронний суд надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн до якої було надано Договір про надання правової допомоги № К-4 від 15.05.2023 р., Додаткова угода № 3 від 30.05.2025, Акт про приймання передачі наданої правничої допомоги від 14.07.2025 за договором про надання правничої допомоги № К-4 від 15.05.2023 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.07.2025 р.
24.07.2025 р. від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення в яких просили відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні, яке відбулося 17.07.2025 р. приймали участь представники апелянта та ОСОБА_1 , які підтримали свої вимоги та заперечення.
Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ( ст.269 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи убачаються такі обставини .
В проваджені Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/4850/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/4850/23 затверджено звіт керуючого реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Визнано виконавчі документи, що видані на виконання прощених, списаних, погашених вимог, такими, що не підлягають виконанню, у тому числі Виконавчий лист №2-9010/10 виданий 26.10.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення «Харківська регіональна дирекція» ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №15.55-00/07-СК, укладеним між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 24.12.2007, в розмірі 10 795 704,09 грн.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 910/21981/16 від 13.04.2023 року: повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Контроль суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, за виконанням судових рішень може здійснюватися, зокрема, шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, за результатами розгляду якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд ухвалою визнає оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)".
ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця щодо відмови в знятті обтяжень на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 18.12.2024, якою був визнаний таким, що не підлягає виконанню Виконавчий лист №2-9010/10, виданий 26.10.2010 Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова.
З матеріалів справи також убачається, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження НОМЕР_4, відкрите на підставі виконавчого листа №2-9010/10 від 26.10.2010.
Відповідно до інформаційної довідки №341897795 від 07.08.2023 за ОСОБА_1 зареєстровано обтяження №5879899 від 03.06.2014 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_4, виданий 29.05.2014.
До матеріалів справи додана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 09.07.2018, з якої вбачається, що державним виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої Державною фіскальною службою України боржник має відкритий рахунок в установі банку на який державним виконавцем накладено арешт, але грошові кошти на рахунку боржника для виконання рішення суду відсутні. Відповідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстроване нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: квартира АДРЕСА_2 .
Крім того, згідно виконавчого документа боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. від 31.08.2017 утворено при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчу групу для проведення виконавчих дій по вказаному виконавчому провадженні.
Членами робочої групи встановлено, що фактично нерухоме майно за боржником відсутнє, про що свідчать відповідні відповіді КП "Харківське бюро технічної інвентаризації". Ця обставина також встановлена під час виходу робочої групи за відповідною адресою, а саме: квартира АДРЕСА_2 відсутня. Інше майно (цінні папери, земельні ділянки тощо), що належить боржнику на праві власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Ураховуючи встановлені вище обставини та керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий лист № 2-9010/10 виданий 26.10.2010 Московським районним судом м. Харкова було повернуто стягувачу.
З матеріалів справи також убачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 затверджено звіт керуючого реалізацією майна боржника ОСОБА_1 та визнано виконавчі документи, що були видані на виконання прощених, списаних, погашених вимог, такими, що не підлягають виконанню, у тому числі Виконавчий лист №2-9010/10 виданий 26.10.2010 року Московським районним судом міста Харкова на виконання заочного рішення Московського районного суду міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (р/р37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №15.55-00/07-СК, укладеним між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 24.12.2007 року, в розмірі 10 795 704, 09 грн.
28.02.2025 ОСОБА_1 направила на офіційну електронну адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України заяву про зняття арештів з ОСОБА_1 , до якої був долучена належним чином засвідчена копія ухвали Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі № 922/4850/23.
28.03.2025 на адресу представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на звернення щодо зняття арештів. Зокрема, в наданій відповіді уповноважена особа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України повідомила, що 07.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), наслідками якого не передбачено зняття арешту з майна боржника (частина перша статті 40 Закону).
Також в наданому листі представник Департаменту зазначив, що провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
В межах одного виконавчого провадження державний виконавець позбавлений можливості одночасно винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, на переконання Департаменту повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження, зняття арешту та скасування інших заходів виконання рішення.
Також в листі зазначено, що відповідно до пункту 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо: після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).
ОСОБА_1 не погодилася з такою відповіддю та звернулася до суду зі скаргою на дії виконавчої служби.
Під час розгляду справи у суді Представник Департаменту зауважував, що витрати виконавчого провадження в сумі 485,70 грн за спірним виконавчим провадженням боржником не сплачено, а тому у відділу відсутні правові підстави для задоволення заяви та зняття арешту з майна боржника до моменту сплати витрат виконавчого провадження.
Як зазначалося вище, ухвалою суду скарга була задоволена частково.
Судова колегія погоджується з висновками суду про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на нижче викладене.
На час відкриття виконавчого провадження № 32555274 діяло "Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень", затверджений наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5.
На даний час виконавчі провадження створюються і зберігаються в автоматизованій системі виконавчого провадження. "Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження" затверджено наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5.
Відповідно вказаної в поясненнях інформації виконавче провадження № 32555274 завершено у Автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. ( п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»)
Згідно до приписів п. 2, 5, 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Відповідно до частини 4 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна"
Як встановлено судом, Виконавчий лист №2-9010/10 було повернуто стягувачу на підставі частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В подальшому, Виконавчий лист № №2-9010/10 ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин, згідно з пунктом 4 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" арешти з майна ОСОБА_1 знімаються, а відомості про ОСОБА_1 виключаються з Єдиного реєстру боржників, а також скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи.
Відповідно до абзацу 3 пункту 20 "Інструкції з організації примусового виконання рішень", у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті, встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті, виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження".
Згідно до абзацу 14 частини 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 направляла відповідну заяву на електронну адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ.
Таким чином, державному виконавцю Берегових В.С. 03.03.2025 стало відомо про наявність обставин для винесення постанови по скасування заходів примусового виконання рішень. Однак головним державним виконавцем Берегових В.С. не вчинено відповідних заходів щодо скасування обтяження №5879899 з майна боржника в межах ВП НОМЕР_4.
Станом на даний час, обтяження №5879899 (спеціальний розділ) від 03.06.2014 не скасовано, чим порушуються законні права та інтереси ОСОБА_1 .
Верховний Суд у своїх постановах від 07.07. 2021 року у справі №2-356/12, від 03.11.2021 року у справі №161/14034/20, від 22.12. 2021 року у справі №645/6694/15 зазначив, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ГПК. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, судова колегія також приходить до висновку, що скарга на дії державного виконавця була подана вчасно.
Щодо посилання апелянта на відсутність законодавчих підстав для скасування арештів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи:
- чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції;
- чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства;
- чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства;
- чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" тощо.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 квітня 2023 року у справі № Б26/16-10 (904/959/21).
Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем не вчинено заходів щодо скасування заходів примусового виконання рішень після отримання виконавцем ухвали Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 року у справі №922/4850/23, якою виконавчий документ визнаний таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин, відмова в скасуванні обтяжень майна Колядинської І.О. за виконавчим провадженням щодо виконавчого документа, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, є порушенням прав, гарантованих Першим Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця щодо відмови в скасуванні обтяжень вже по знищеному виконавчому провадженню з посиланням на необхідність відшкодування витрат виконавчого провадження не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном.
Щодо посилання апелянта про те, що заявником було обрано не ефективний спосіб захисту. При цьому державний виконавець послався на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15.
Як убачається з тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15, предметом розгляду у справі № 813/1341/15 був саме адміністративний позов.
Про те, в даній справі, розглядається скарга на дії державного виконавця, право на звернення з якою прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
А тому правові висновки Верховного Суду у справі № 813/1341/15 не можуть бути застосовані у даній справі,
Крім того, під час апеляційного провадження ОСОБА_1 звернулася з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, які вона понесла у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України, Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи ( ч.1 ст.124 ГПК України).
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. ( ч.2 ст.124 ГПК України)
Згідно до приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( ч.5 ст. 126 ГПК України)
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( ч.6 ст.126 ГПК України)
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено, що вона очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн.
В подальшому від ОСОБА_1 надійшла заява про відшкодування витрати на правничу допомогу, які вона понесла під час розгляду у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн.
До заяви було надано копію Договору про надання правові допомоги № К-4 від 15.05.2023 р., Додаткова угода № 3 від 30.05.2023 р. до Договору про надання правової допомоги № К-4 від 15.05.2025 р. та аКт про приймання передачі наданої Правничої допомоги від 14.07.2025 рю за Договором про надання правової допомоги №К-4 від 15.05.2023 р.
З тексту Додаткової угоди № 3 від 30.05.2025 р. убачається, що сторони домовилися, що адвокат буде надавати послуги під час розгляду апеляційної скарги у справі №922/4850/23 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 р.
У тексті Додаткової угоди також зазначено, що розмір послуг складає 20 000 грн.
Згідно Акту приймання передачі наданої правничої допомоги адвокатом було здійснено:
- Аналіз судової практики та погодження з Клієнтом правової позиції. ( час витрачений на послугу 2 години
- Підготовка, складання та подання до Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу( час витрачений на послугу 6 годин)
Всього адвокатом було надано послуг на 20 000 грн. ( сума є фіксованою та визначена у Додатковій угоді)
Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
Як зазначалося вище, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, згідно котрої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови КГС ВС від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
Зокрема, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16). У постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для покладання на державну виконавчу службу понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів клієнта у апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною та неспівмірною зі складністю справи.
Так, доводи апеляційної скарги повністю співпадають з доводами на які посилався державний виконавець у суді першої інстанції, а тому складання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала багато часу.
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку що заява ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу яку вона понесла під час апеляційного провадження, підлягає задоволенню частково тільки на суму 10 000 грн.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, ухвала суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ , м.Київ, за вх. №1121 х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.25 у справі №922/4850/23 - залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.25 у справі №922/4850/23 - залишити без змін.
3.Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса 01001,м.Київ, вул.Городецького, 13) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ) витрати з правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.07.25.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян