ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 липня 2025 року Справа № 903/404/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 26.05.25р. суддею Гарбар І. О. у м.Луцьку, повний текст складено 26.05.25р. у справі № 903/404/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Стахіва Андрія Григоровича
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс"
про стягнення 16000,00 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України
08.04.2025 Стахів Андрій Григорович сформував в системі "Електронний суд" позовну заяву до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в якій просить суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" на користь фізичної особи-підприємця Стахів Андрія Григоровича 16000,00 грн. заборгованості по договору та витрати по сплаті судового збору.
Позовна заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору на виконання робіт (надання послуг) від 03.04.2024 №23/24.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.5.2025 у справі №903/404/25 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий фонд" на користь Фізичної особи-підприємця Стахіва Андрія Григоровича 16000,00 грн заборгованості, а також 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 3, 6, 11, 15, 202, 203, 204, 212, 509, 526, 527, 530, 598, 599, 626, 627, 628, 629, 631, 837, 853, 854, 882 ЦК України, ст.ст. 173,174,179,180,193 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 16000,00 грн, а тому вона підлягає стягненню.
Не погодившись із винесеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 26 травня 2025 року повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Так, з посиланням н ст. 56 ГПК України, ст. 107 ЦК України, вказує, що 18 жовтня 2024 року державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» було прийняте рішення №1876 «Про припинення філії «Колківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії «Колківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» і усі права, обов'язки, майно передані до філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Відповідно до наказу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.12.2024 №2338, яким затверджено передавальний акт філії «Колківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», заборгованість від філії «Колківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не передавалась та у бухгалтерському обліку відсутня.
Відтак відсутність заборгованості у передавальному акті та факт порушення договірних зобов'язань позивачем можуть свідчити про односторонню відмову філії «Колківське лісове господарство» ДП «Ліси України» від договору та фактичну відсутність заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити судове рішення Господарського суду Волинської області від 26.05.2025 у справі №903/404/25 без змін, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» без задоволення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.25 у справі № 903/404/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як убачається із матеріалів справи, 03.04.2024 між фізичною особою-підприємцем Стахів Андрієм Григоровичем (далі - позивач, виконавець), та Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України", в особі директора філії "Колківське лісове господарство" Матчука Сергія Миколайовича (далі - Замовник) укладений договір на виконання робіт (надання послуг) №23/24 щодо проведення технічної інвентаризації автомобільних доріг лісогосподарського призначення.
Згідно з підпунктом 1.1. вказаного Договору Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічної інвентаризації автомобільних доріг лісогосподарського призначення в Градівському лісництві (кв. 66, 65, 7, 54, 53, 52, 51) Філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України"), в Градівському лісництві (кв. 22, 33, 43, 44, 8, 9) Філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України".
Відповідно до п.2.2, 2.3 договору, загальна вартість робіт становить16000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ. Оплата мала бути здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно з підпунктом 4.1. Договору, по завершенні робіт Виконавець передає Замовнику в 5-ти (п'яти) денний термін Акт здачі - прийняття робіт.
Згідно з підпунктом 4.2.-4.3 договору, Замовник підписує Акт прийому-передачі робіт або мотивує відмову його підписання на протягом 10 (десяти) днів. Одночасно з передачею виготовленої документації виконавець подає всю наявну інформацію щодо об'єкту , яка буде зібрана ним в процесі виконання робіт.
Строк дії вказаного договору був визначений до 31.12.2024 року (п.9.3. договору).
Виконавцем, визначені у договорі роботи, були виконані без зауважень, що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №23/24 від 31.07.2024 року по Філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України", що був підписаний Замовником та скріплений печаткою (а.с.5).
Згідно з вказаним актом замовник Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі директора Філії "Колківське лісове господарство" Матчука Сергія Миколайовича з одного боку, та виконавець ФОП Стахів Андрій Григорович з іншого боку, засвідчили, що роботи (надані послуги) по Договору від 03.04.2024 №23/24, виконані в повному обсязі з належною якістю. Згідно з вказаним актом претензій сторони одна до одної не мали.
Виконавцем визначені у договорі роботи були виконані з дотриманням строків без зауважень, та було виготовлено технічні паспорти і зареєстровані в Реєстрі будівельної діяльності:
- TI01:3735-1830-0466-5085 (Автомобільна дорога лісогосподарського призначення в Градівському лісництві (кв. 66, 65, 7, 54, 53, 52, 51) Філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України");
- TI01:5558-1999-8871-6654 (Автомобільна дорога лісогосподарського призначення в Градівському лісництві (кв. 22, 33, 43, 44, 8, 9) Філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України" (а.с.9-16).
Вказані технічні паспорти зареєстровані у Реєстрі будівельної діяльності, що підтверджується Витягами з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Згідно з даними з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Технічний паспорт TI01:3735-1830-0466-5085 виготовлений 29.07.2024, Технічний паспорт TI01:5558-1999-8871-6654 виготовлений 12.07.2024.
Також, згідно з Реєстром будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва статус вказаних технічних паспортів діючий, отже клопотань чи інших заяв щодо їх відкликання чи скасування не надходило.
Всупереч взятих замовником на себе зобов'язань по сплаті виконаних робіт, замовником не було здійснено оплату вартості вказаних послуг за виконання робіт з технічної інвентаризації автомобільних доріг лісогосподарського призначення в Градівському лісництві (кв. 66, 65, 7, 54, 53, 52, 51) Філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України"), в Градівському лісництві (кв. 22, 33, 43, 44, 8, 9) Філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України" в порядку та на умовах визначених у договорі на виконання робіт (надання послуг) щодо проведення технічної інвентаризації автомобільних доріг лісогосподарського призначення від 03.04.2024 року №23/24.
Разом з тим, 18.10.2024 державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" прийняте рішення №1876 "Про припинення філії "Колківське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", а наказом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії "Колківське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" і усі права, обов'язки, майно передані до філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (Відповідач).
19.03.2025 позивач звернувся із претензією щодо оплати вказаної заборгованості до Філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" (а.с.36).
Філія "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" розглянула вказану претензію та інформувала, що відповідно до наказу державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024 №2338, яким затверджено передавальний акт філії "Колківське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" заборгованість від філії "Колківське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не передавалась та у бухгалтерському обліку відсутня, у зв'язку з чим претензію не задовольнили (а.с.37).
У зв'язку із наведеним вище, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Стаття 853 ЦК України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За визначенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".
Судом враховано відсутність будь-яких звернень замовника до виконавця з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв'язку із закінчення строку їх дії.
Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Припинення строку договору не свідчить про припинення зобов'язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов'язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов'язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.
КГС ВС в постанові від 18.11.2019 №910/16750/18 зазначив, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Отже, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
При вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою (постанова ВС КГС від 01.09.2023 № 906/386/21).
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 16000,00 грн, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Щодо доводів скаржника, про відсутність заборгованості у передавальному акті та факт порушення договірних зобов'язань позивачем можуть свідчити про односторонню відмову філії "Колківське лісове господарство" ДП "Ліси України" від договору та фактичну відсутність заборгованості, слід зауважити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, процесуальне правонаступництво, в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України, допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання судового рішення.
За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного право набуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.
Згідно частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що правонаступництво - це перехід суб'єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов'язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). При цьому зауважила, що поняття правонаступництво юридичної особи, правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи і процесуальне правонаступництво юридичної особи - сторони у справі мають різний зміст.
Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №910/4656/14).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
У частині восьмій статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21.
Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач прийняв усі прав та обов'язків від філії "Колківське лісове господарство", а факт відсутності кредиторської заборгованості у передавальному акті не є підставою вважати про її відсутність.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 26.05.25 у справі № 903/404/25 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.25 у справі № 903/404/25 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 26.05.25 у справі № 903/404/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
4. Справу №903/404/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.