ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 липня 2025 року Справа № 906/224/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.,
суддя Філіпова Т.Л.,
суддя Василишин А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича
на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 р.
постановлене у м. Житомир, повний текст складено 05.05.2025 р.
у справі № 906/224/25 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22"
про стягнення 129 973,70 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних
Відповідно до рішення від 05.05.2025 р. Господарський суд Житомирської області частково задоволив позов фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича у справі № 906/224/25. Суд ухвалив рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22" на користь фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича 8587,85 грн. заборгованості, 5623,12 грн. інфляційних втрат, 1212,58 грн. 3% річних, 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 7000,00 витрат на професійну правничу допомогу. Судом закрито провадження у справі в частині стягнення 114550,06 грн. заборгованості та відмовлено у стягненні 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач фізична особа підприємець Терещук Олексій Олексійович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22" на користь фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Вважає, що оскаржуване рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу ухвалено з неповним дослідженням всіх обставин справи та з порушенням матеріального і процесуального законодавства.
Звертає увагу, що сторони у договорі про правничу допомогу погодили фіксований розмір вартості професійної правової допомоги адвокатом Ліпською-Романченко Г.Д. у розмірі 20000 грн.
Зауважує, що не заслуговують на увагу посилання суду першої інстанції, що при зверненні до суду з позовом позивач вказав розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., оскільки про звернення позивачем до суду у позовній заяві ним зазначено орієнтовний розмір судових витрат, який за результатами розгляду справи може бути збільшений.
Враховуючи, що при звернені до суду з позовом заборгованість у сумі 123137,91 грн. ТОВ «Форест-Полісся-22» не була погашена, надані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України щодо заявленої до стягнення суми оплати послуг правової допомоги, ФОП Терещук О.О. вважає, що Господарський суд Житомирської області при прийнятті рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу допустив порушення норм процесуального та матеріального права, а тому справедливим, обґрунтованим та доведеним буде стягнення з ТОВ «Форест-Полісся-22» витрат на правничу допомогу на користь позивача у сумі 16000 грн.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді першої інстанції.
Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/224/25 від 05.05.2025 р. в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. і ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22" на користь фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22" відзив на апеляційну скаргу не подав, тоді як був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції в письмовому провадженні без повідомлення сторін, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 83 у т.1/.
Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
Фізична особа підприємець Терещук Олексій Олексійович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22" 123137,91 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № ДГBR-0014, 5623,12 грн. інфляційних втрат та 1212,58 грн. 3 % річних розрахованих за період з 23.10.2024 р. по 19.02.2025 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості. Одночасно заявлено про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу, орієнтовний розмір яких становить 10000,00 грн /а.с. 1-6 у т. 1/.
16.04.2025 р. позивач фізична особа підприємець Терещук Олексій Олексійович подав до Господарського суду Житомирської області заяву про розподіл витрат на правничу допомогу відповідно до якої заявив до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. /а.с. 45 - 47 у т. 1/. До заяви про розподіл витрат на правничу допомогу позивач додав копію договору про надання правничої допомоги від 01.09.2024 р. /а.с. 49 - 50 у т.1/.
В подальшому позивач подав до суду першої інстанції заяву про долучення документів, а саме - акту прийому-передачі наданих послуг від 01.04.2025 р. № 2 /а.с. 57 у т.1/.
Відповідач будь-яких заперечень на заяву позивача про розподіл витрат на правничу допомогу суду не подавав.
Рішенням від 05.05.2025 р. Господарський суд Житомирської області позов задоволив частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22" на користь фізичної особи-підприємця Терещук Олексія Олексійовича 8587,85 грн. заборгованості, 5623,12 грн. інфляційних втрат, 1212,58 грн. 3 % річних, 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Судом закрито провадження у справі в частині стягнення 114550,06 грн. заборгованості та відмовлено у стягненні 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу та визначення належної до відшкодування позивачу суми витрат 7000,00 грн., суд першої інстанції врахував, що спір у даній справі є незначної складності, написання позовної заяви не потребувало здійснення значних розрахунків або витребування та опрацювання великого обсягу доказів тощо. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не подано обґрунтування значного збільшення суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в порівнянні з сумою, визначеною в позовній заяві.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, враховуючи наступне.
Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд не перевіряє рішення по суті спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов'язку перевірити достовірність доказів.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як зазначено вище, позивач фізична особа підприємець Терещук Олексій Олексійович на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості подав до Господарського суду Житомирської області копію договору про надання правничої допомоги від 01.09.2024 р. та акт прийому-передачі наданих послуг від 01.04.2025 р. № 2.
За умовами договору про надання правничої допомоги, який укладений 01.09.2024 р. фізичною особою-підприємцем Терещуком Олексієм Олексійовичем як клієнтом і адвокатом Ліпською-Романченко Ганною Дмитрівною, адвокат за завданням клієнта та в строки обумовлені сторонами, зобов'язується надати послуги з правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Форест-Полісся-22» за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № ДГ-BR-0014 від 17.01.2023 р.
Згідно з п.4.1 договору за надання правничої допомоги адвокатом клієнт оплачує в гривнях суму 20000,00 грн.
Відповідно до п. 4.4. за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін.
У акті прийому-передачі наданих послуг від 01.04.2025 р. № 2 /а.с. 57 у т.1/ визначено, що адвокат у відповідності з побажаннями клієнта надав юридичні послуги згідно з договором про надання правничої допомоги від 01.09.2025 р., а саме:
- вивчення претензійних матеріалів - 1000,00 грн.;
- підготовка проекту претензії - 2000,00 грн.;
- підготовка проекту позовної заяви - 12000,00 грн.;
- оформлення та подача позовної заяви - 1000,00 грн.
За змістом акту сторони погодили, що послуги виконані адвокатом в строк, належної якості та без зауважень з боку клієнта. Загальна вартість виконаних робіт та послуг складає 16000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Ліпською-Романченко Ганною Дмитрівною на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.09.2024 р. /а.с. 49 - 50 у т.1/ та на підставі ордеру від 19.02.2024 р. /а.с. 30 у т.1/.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані позовна заява з додатками та заява про усунення недоліків позовної заяви після залишення позовної заяви без руху /а.с. 1 - 34, 40 - 42 у т.1/.
Одночасно у позовній заяві позивач заявив про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу, зазначивши орієнтовний розмір 10000,00 грн.
У заяві, поданій суду 16.04.2025 р., позивач просив про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. /а.с. 45 - 47 у т. 1/.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не подано обґрунтування значного збільшення суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в порівнянні з сумою, визначеною в позовній заяві.
Так, з оглядку на наведені норми ст..124, 129 ГПК України колегія суддів зауважує, що позивач у заяві від 16.04.2025 р. не доводить, що не міг передбачити витрати у сумі 16000,00 грн., яка очевидно перевищує суму попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Натомість суд враховує, що за змістом прийому-передачі наданих послуг від 01.04.2025 р. № 2 /а.с. 57 у т.1/ адвокатом надавалися послуги з досудового врегулювання спору та з підготовки і подання позовної заяви. Тобто, є очевидним, що позивач на час звернення до суду з позовом (відповідно, на час подання попереднього розрахунку вартості послуг з правничої допомоги) міг передбачити/визначити як вартість послуги з досудового врегулювання спору, яка в акті визначена в сумі 3000 грн., і яку позивач мав намір заявити як вартість послуг з правничої допомоги.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з нормами ст.126 ГПК України відшкодуванню за рахунок іншої сторони підлягають саме судові витрати учасника справи, до яких не відносяться витрати за послуги - "вивчення претензійних матеріалів" та "підготовка проекту претензії".
Так само суд першої інстанції цілком слушно врахував, що послуга "оформлення та подача позовної заяви" охоплюється послугою "підготовка позовної заяви", і такі видатки є очевидно передбачуваними на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не подано обґрунтування значного збільшення суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в порівнянні з сумою, визначеною в позовній заяві. Тому, керуючись ч. 6 ст. 129 ГПК України, колегія суддів вважає правомірною відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині перевищення - 6000 грн.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення належної до стягнення суми витрат на правничу допомогу з підстав неспівмірності. Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Натомість відповідач жодних заперечень щодо неспівмірності заявленої суми витрат та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавав суду першої інстанції.
Суд першої інстанції самостійно вдався до оцінки обґрунтованості заявленої суми до складністі справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), необхідного часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, суд першої інстанції зменшив належну до стягнення суму витрат на правничу допомогу до 7000,00 грн, мотивуючи тим, що спір у даній справі є незначної складності, написання позовної заяви не потребувало здійснення значних розрахунків або витребування та опрацювання великого обсягу доказів тощо, а позовна заява складена обсягом 9 друкованих сторінок, значну частину тексту позову складають норми права, інформація про сторін та перелік додатків до позову.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору договору про надання правничої допомоги від 01.09.2024 р. сторони (клієнт і адвокат) погодили оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі, особливістю якого є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суд від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 і такі правові висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст.236 ГПК України.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд першої інстанції мав керуватись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, і виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат з урахуванням заявленого у позовній заяві орієнтовної суми судових витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи, і надані позивачем докази щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт, на думку колегії суддів, відповідають критеріям, визначеним нормами ст..129 ГПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).
За таких встановлених обставин справи та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розподілу витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір судових витрат до 7000 грн., порушив норми ч. 4-6 ст. 126 ГПК України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права.
Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції всупереч критеріям, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, не надав оцінки, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, поведінку сторін під час розгляду справи та дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі матеріалів справи та відповідно до норм ч.2, 4-6 ст. 126, ч. 5, 8 ст.129 ГПК України колегія суддів, враховуючи результат розгляду справи, а також - підтверджений доказами обгрунтований розмір витрат у даній справі, вважає належною до відшкодування за рахунок відповідача суму витрат позивача на правничу допомогу 10000 грн., яка була заявлена у позовній заяві. Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, частково підтверджені матеріалами справи, тому колегія суддів змінює рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 р. у справі № 906/224/25 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до норм п. 3, 4 ч. 1 ст.277 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича задоволити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2025 р. у справі № 906/224/25 змінити.
Викласти пункт 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-22" (10029, Житомирська обл., м.Баранівка, вул.Урожайна, 11 кв.1, код ЄДРПОУ 44839911) на користь фізичної особи підприємця Терещука Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):
- 8587,85 грн. основного боргу;
- 5623,12 грн. інфляційних;
- 1212,58 грн. 3% річних;
- 2422,40 грн. судового збору;
- 10000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити позивачу у відшкодуванні 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу".
Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 906/224/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.