ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 липня 2025 року Справа № 903/455/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25 (повний текст складено 23 травня 2025 року, суддя Якушева І.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Державного підприємства "Волиньвугілля"
про стягнення 219090 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 219090 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25 задоволено позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 219090 грн.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Волиньвугілля" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, будинок 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 219090 штрафу, 2629 грн. 08 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 219090 грн у зв'язку з порушенням відповідачем вимог визначених Статутом залізниць України в частині неправильного зазначення маси вантажу у накладних, перевищення маси більше, ніж на 0,2% від фактично виявленої маси.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Волиньвугілля" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25 та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що ухвалу від 30 квітня 2025 року про відкриття провадження у справі надіслано сторонам в електронному вигляді до їх електронних кабінетів. Матеріали позову були отримані відповідачем в електронному кабінеті, після ознайомлення з якими сторона відповідача не погодилась із звинуваченням АТ "Укрзалізниця" щодо неправильного зазначення у накладній маси вантажу та сумою штрафу. У зв'язку з чим, представник ДП "Волиньвугілля" в особі представника адвоката Масюк Г.С. мав намір взяти участь під час розгляду справи та надати свої заперечення щодо задоволення позовних вимог. Однак, 21 травня 2025 року представник відповідача адвокат Масюк Г.С. фізично не змогла взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 11:00 год 21.05.2025 року, оскільки змушена була брати участь в іншому судовому процесі в Шевченківському районному суді м. Дніпра, а саме у справі №932/2358/25 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП Трелі Н.Й., призначеному до розгляду на 10 год 30 хв 21 травня 2025 року та погодженому з нею заздалегідь (копія постанови від 21 травня 2025 року Шевченківського районного суду м. Дніпра). У зв'язку з чим, на поштову адресу суду адвокатом Масюк Г.С. 15 травня 2025 року листом (спосіб відправлення "простий") було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи (копія клопотання додається). Однак, з невідомих причин вказане клопотання Господарським судом Волинської області отримано не було. 21.05.2025 року, тобто за одне судове засідання у даній справі, судом першої інстанції справу було розглянуто та 21 травня 2025 року винесено рішення у даній справі.
Апелянт вважає, що судом було порушено право відповідача на захист, оскільки з незалежних від відповідача обставин (невідомо з яких причин лист із клопотанням представника відповідача не дійшов до Господарського суду Волинської області) суд першої інстанції не отримав клопотання сторони відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 11:00 год 21.05.2025 року, та суд першої інстанції розглянув справу за одне судове засідання, не надавши можливості стороні відповідача надати свої аргументовані заперечення. Розглядаючи справу 21 травня 2025 року суд першої інстанції не мав доказів, якими сторона відповідача обґрунтовує свої заперечення, а відтак, у сторони відповідача виникла необхідність клопотати перед судом апеляційної інстанції про визнання поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, приєднання таких доказів до справи та дослідження їх в процесі судового розгляду.
Скаржник у апеляційній скарзі наводить показники змінності ваги товару у вагонах в період з 19 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року, що також відображено в таблиці, яка додана до скарги. На переконання апелянта вбачаються наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності проведення процедури зважування товару працівниками АТ "Українська залізниця". У зв'язку з чим, є всі підстави стверджувати про невідповідність комерційного акту №350002/73 від 23 листопада 2024 року, складеного АТ "Українська залізниця", Правилам складання актів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №334 від 28 травня 2002 року. Апелянт вважає, що так як дані обставини щодо змінності ваги товару в період з 19 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року в процесі судового розгляду в суді першої інстанції не встановлювались та приєднані до апеляційної скарги письмові докази не досліджувались, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку відносно того, що комерційним актом № 350002/73 від 23 листопада 2024 року підтверджується, що вагон №64563406 важить на 650 кг більше, ніж зазначено в накладній, а вагон №64168255 - на 600 кг більше, ніж зазначено в накладній № 36604833 від 19 листопада 2024 року. Дані обставини свідчать про збільшення відсотка вологості у вугіллі станом на 30 листопада 2024 року в порівнянні з 19 листопада 2024 року, а відтак підтверджують доводи сторони відповідача про факт гідроскопічності вугілля в процесі його перевезення позивачем.
Крім того, ДП "Волиньвугілля" звертає увагу суду на перебування підприємства у скрутному матеріальному становищі. Підприємство "Волиньвугілля" є державним та фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, які у період воєнного стану виділяються на потреби підприємства досить обмежено. На даний час у підприємства існують боргові зобов'язання перед іншими державними органами та підприємствами. Таким чином, враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, важливість збереження господарської діяльності відповідача, відповідач просить суд, у випадку встановлення судом підставності для стягнення штрафу, зменшити його розмір.
Листом №903/455/25/3295/25 від 18 червня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
23 червня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/455/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2025 року у справі №903/455/25 залишено без руху апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 0,12 грн.
02 липня 2025 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази доплати судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі №903/455/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
16 липня 2025 року від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Позивач зазначає, що відповідачем визнано той факт, що ним не вжито всіх заходів для збереження рухомого складу під час перевезення. Надані Відповідачем розрахунки не мають доказового значення, адже зроблені без урахування властивостей вагона та вантажу та без посилання на застосовані наукові чи правові методи. В той же час позивач зауважує, що власник вантажу будучи обізнаним про такі властивості вантажу, як гігроскопічність, та що існують суб'єктивні обставини зміни маси, не вжив усіх заходів щодо захисту вантажу від впливу атмосферних явищ та не дбав про безпеку руху.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 березня 2020 року Державне підприємство "Волиньвугілля" (надалі - замовник) приєдналося до публічного договору №32365965/2020-003 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - перевізник), що підтверджується заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, підписаною електронним цифровим підписом представником замовника - провідним економістом Новосад Н. А. та повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яке підписане представником перевізника начальником відділу Михайлюковою Н. М., в якому повідомляється про укладення договору, та присвоєні коди замовника як відправника/одержувача: 3867, як платника: 5734357 /а.с. 6-7/.
Повноваження представника замовника підтверджуються довіреністю №10 від 16 березня 2020 року /а.с. 8/.
Відповідно до пункту 1 довіреності Новосад Н.А. надано право підписувати в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису від імені ДП "Волиньвугілля" договір про надання послуг з організації перевезень вантажів.
Згідно з пунктом 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/ або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
19 листопада 2024 року Державне підприємство "Волиньвугілля" відправлено вагони №64168255, №64563406 зі станції Іваничі Львівської залізниці із вантажем - вугілля кам'яне не поіменоване; одержувач - ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС, станція Трипілля - Дністровське Південно - Західної залізниці, що підтверджується залізничною накладною №36604833 від 19 листопада 2024 року /а.с. 9/.
23 листопада 2024 року на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників електронної тензометричної ваги та актів загальної форми №8286, №8288 було затримано вагони №64168255, №64563406 для контрольного комісійного зважування на статичній вазі.
Вагони було відчеплено для перевірки і при зважуванні виявлено надлишок вантажу у вагонах, що підтверджується актами загальної форми №90 та №91 від 26 листопада 2024 року /а.с. 11-12/.
Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті №350002/73 /а.с. 17-19/, де зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено контрольне комісійне зважування маси вантажу на 150 т залізничних вагах і виявлено:
- у вагоні №64168255 зазначено у перевізних документах маса нетто 7000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70600 кг, маса брутто 94100 кг., тара з документу 23500 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 600 кг;
- у вагоні №64563406 зазначено у перевізних документах маса нетто 70000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70650 кг, маса брутто 93850 кг., тара з документу 23200 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 650 кг.
Згідно з показниками ваги вагони навантажено понад норму, що загрожувало безпеці руху у відповідності до пункту 15.27 розділу 15 Правил технічної експлуатації вагонів.
25 листопада 2024 року ДП "Волиньвугілля" направило на адресу станції Здолбунів розпорядження №43 про надання можливості забрати і вивезти власними силами надлишок вантажу /а.с.20/.
Як повідомлено позивачем, надлишок вантажу вивезено відповідачем зі станції Здолбунів.
19 грудня 2024 року позивач на адресу відповідача направив претензію №Д-2/11274 з вимогою сплатити штраф в розмірі 219 090,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу /а.с. 21/.
16 січня 2025 року надійшла відповідь на претензію від ДП "Волиньвугілля", у якій відповідач виявив бажання ознайомитись із технічною документацією на тензометричні статичні ваги, на яких було зважено вагони №64168255 та №64563406 /а.с. 24/.
20 січня 2025 року позивач направив відповідачу копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №1А/564 від 03 вересня 2024 року, а саме: ваги вагонної тензометричної техніки, на якій 23 листопада 2024 року здійснювались комісійні зважування вагонів №64168255 та №64563406 /а.с. 25/.
У відповіді на претензію від 10 лютого 2025 року за №129/1.4/10-39 відповідач зазначив, що вага вагонів збільшилась внаслідок опадів, тому вини підприємства немає. Просив скасувати штраф, переглянувши вимоги за претензією /а.с. 26-27/.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 2 стаття 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт").
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06 квітня 1998 року із змінами та доповненнями (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина 1 статті 908 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (частина 1 статті 22 Статуту залізниць України).
Частинами 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (частини 1 та 2 статті 24 Статуту залізниць України).
Частиною другою статті 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Зі змісту частини 4 статті 52 Статуту залізниць України випливає, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28 травня 2002 року №334) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Відповідно пункту 4 Правил складання актів комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Матеріалами справи підтверджується, що на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників електронної тензометричної ваги та актів загальної форми №8286, №8288 було затримано вагони №64168255, №64563406 для контрольного комісійного зважування на статичній вазі.
Вагони було відчеплено для перевірки і при зважуванні виявлено надлишок вантажу у вагонах, що підтверджується актами загальної форми №90 та №91 від 26 листопада 2024 року /а.с. 11-12/.
Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті №350002/73 /а.с. 17-19/, де зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено контрольне комісійне зважування маси вантажу на 150 т залізничних вагах і виявлено:
- у вагоні №64168255 зазначено у перевізних документах маса нетто 70000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70600 кг, маса брутто 94100 кг., тара з документу 23500 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 600 кг;
- у вагоні №64563406 зазначено у перевізних документах маса нетто 70000 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 70650 кг, маса брутто 93850 кг., тара з документу 23200 кг, вантажопідйомність вагона 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомності на 650 кг.
Вказаний комерційний акт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, оформлений та підписаний повноважними особами Залізниці.
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року №644) якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Як встановлено господарським судом, з чим погоджується апеляційний суд, комерційним актом №350002/73 підтверджується перевезення у вагоні №64168255 маси вантажу на 600 кг більше, аніж вказано у накладній та у вагоні №64563406 - на 650 кг більше.
Пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту залізниць України).
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).
В силу положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи засвідчення у комерційному акті у встановленому порядку факту того, що маса вантажу (вугілля) у вагонах становить на 600 кг та на 650 кг більше, ніж маса, зазначена у документі (накладній), судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 219090,00 грн, який розрахований виходячи із встановленої провізної плати вантажу у вагонах згідно накладних.
Щодо доводів ДП "Волиньвугілля" про неможливість реалізувати право на участь у судовому засіданні та порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою від 30 квітня 2025 року Господарським судом Волинської області було відкрито провадження у справі №903/455/25, призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та направлено сторонам відповідні повідомлення через їхні електронні кабінети в ЄСІТС. Також судом надано 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Надсилання відбулося належним чином, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.
Ухвалу про відкриття провадження у справі №903/455/25 від 30 квітня 2025 року було доставлено до електронного кабінету ДП "Волиньвугілля" 30 квітня 2025 року о 17:44.
Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, строк на подання відзиву закінчився 16 травня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає суду розглянути справу по суті. Водночас відповідач не подав відзив на позов і не заявив жодних клопотань через засоби електронного зв'язку.
Посилання апелянта на те, що адвокатом Масюк Г.С. було направлено поштою клопотання про відкладення розгляду справи, не змінює правової оцінки. Таке клопотання, як зазначено самим апелянтом, було відправлено простим листом, без підтвердження доставки. За загальними правилами процесуального права, саме сторона, яка направляє процесуальний документ до суду, зобов'язана забезпечити належний доказ його подання та отримання судом до моменту розгляду.
Матеріали справи не містять жодного підтвердження отримання судом клопотання про відкладення розгляду. Суд обґрунтовано керувався наявними в справі доказами повідомлення сторін та правом розглянути справу на підставі наявних матеріалів, що узгоджується з практикою Верховного Суду.
Скаржник не був позбавлений можливості звернутися зі скаргою на дії працівників АТ "Укрпошта" для підтвердження обставин направлення до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Проте таких дій вчинено не було.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідача є законним та обґрунтованим, а відповідні доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами та свідчать про бездіяльність сторони під час розгляду спору у суді першої інстанції.
Щодо клопотання ДП "Волиньвугілля" про долучення доказів, які додані до апеляційної скарги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частин 1, 2, 3, 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами частин 1 та 3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведеної норми свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об'єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).
Як вже зазначалося, відповідачем у строки визначені ухвалою про відкриття провадження у справі відзиву на позовну заяву подано не було. Жодних заперечень поза межами строку подано також не було. ДП "Волиньвугілля" було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду; участь представника у судовому засіданні не забезпечило; доводи щодо направлення клопотання про відкладення спростовані судом апеляційної інстанції.
Таким чином, колегією суддів не беруться до уваги додані апелянтом докази, оскільки ДП "Волиньвугілля" не наведено належних об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання ним до суду першої інстанції вказаних доказів.
Разом з тим, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду, з метою забезпечення апелянту права бути почутим та права на захист, дійшла висновку про надання оцінки доводам, які викладені у апеляційній скарзі.
Доводи апелянта про зміну якісного показника вугілля у зв'язку з попаданням у вагони дощових опадів, які спричинили збільшення ваги, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" № 644 від 21.11.2000, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.
Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку, передбачає накладення на відправника штрафу. Більше того, тип вантажу, що перевозився у зазначеному вагоні - вугілля кам'яне, знаходиться у переліку вантажів, які дозволено перевозити у вагонах відкритого типу згідно з Правилами перевезення вантажів.
Чинним законодавством не передбачений механізм, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо).
Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості. Тобто, відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.
Відтак, дані викладені в інформації Волинського обласного центру з гідрометеорології є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна лише за велику частину місцевості в цілому, а не за його окремий район, вулицю тощо), а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення маси вантажу у вагонах через погодні умови.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем згідно наданих доказів були завантажені ще вагони з вугіллям за іншою накладною. Інформації щодо факту невідповідності маси вантажу у інших вагонах не повідомлено. При рівних вихідних умовах навантаження волога мала б вплинути на всі вагони з приблизно однаковою % часткою, що могло б свідчити про вірогідність наданих відповідачем доказів, проте такі відсутні.
Крім того, з огляду на те, що відповідальність за фактичну відповідність відомостей, внесених в накладну, покладена на вантажовідправника, саме вантажовідправник повинен враховувати всі особливості вантажу та зважувати ризики навантаження вантажу в вагони відкритого типу.
Враховуючи викладене, наведений документ не є належним та допустимим доказом факту перевищення вказаної у накладній №36604833 від 19 листопада 2024 року ваги вантажу за рахунок дощових опадів, оскільки в інформації зазначено лише про кількість опадів по шляху прямування вагону, проте вона не підтверджує потрапляння води у зазначені вагони у кількості, що спричинило збільшення вантажу на 600 кг. та 650 кг.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що акт №1-ТС/10 звіряння по кількості та якості від 30 листопада 2024 року вологості вугілля, укладений виключно між представником Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" та представником ТОВ "Теплосфера ЮА". Доказів, які б свідчили про те, що представник позивача брав участь у відборі проб, відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, такий акт, складений за результатами проведення випробувань зразків, не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України в підтвердження наведених відповідачем обставин.
Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Разом з цим вантаж було прийнято до перевезення шляхом візуального огляду, тож залізниця не могла знати про вологість та масу зазначеного вугілля, а тим більше про відсоток такої вологості.
Щодо показників змінності ваги товару у вагонах в період з 19 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року та правильності зазначення у накладній маси вантажу та відповідальності вантажовідправника, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%. Тобто, за умови перевезення вантажу з масою 70 000 кг (кожен вагон у спірних правовідносинах), допустимим граничним розходженням є 140 кг.
Однак аналіз наведених ДП "Волиньвугілля" даних щодо зважування вагонів свідчить, що під час контрольних зважувань вагонів №64168255 та №64563406, які здійснювались у період з 23 по 26 листопада 2024 року на станції Здолбунів, у більшості випадків було зафіксовано відхилення маси вантажу, що перевищує допустиму межу в 0,2%. Так, за результатами зважування 23 листопада 2024 року, 25 листопада 2024 року та 26 листопада 2024 року (щодо вагона №64563406), а також 23 листопада 2024 року та 25 листопада 2024 року (щодо вагона №64168255), зафіксовано перевищення маси на 450- 650 кг. У той же час лише під час останнього зважування 26 листопада 2024 року по вагону №64168255 маса відповідала значенню, вказаному в накладній.
Таким чином, наявні в матеріалах справи дані, наведені апелянтом, засвідчують, що у більшості випадків під час зважування маса вантажу перевищувала зазначену в накладній більше ніж на 0,2%, що дає залізниці формальні підстави для застосування відповідальності до вантажовідправника відповідно до пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України.
Щодо заяви ДП "Волиньвугілля" про зменшення розміру штрафу.
Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Тому недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статями 118, 122 Статуту. При цьому, зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці та їх наслідками.
Разом з тим, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов й на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд зазначає, що кризові явища у сфері діяльності відповідача жодним чином не впливають на добросовісність останнього щодо необхідності належного оформлення накладних, а відтак не можуть бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов'язку й допущеного порушення.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд також враховує нормативні положення статей 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт", згідно з якими залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Навантаження вагонів з перевищенням їх вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За змістом статті 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
У цілому взаємозв'язок стратегічного значення відповідача, про що він зауважує, судом не виключається, однак сам по собі, а також як підстава для зменшення передбаченого законодавством штрафу, відповідачем не доведений.
Заявлена позивачем до стягнення сума штрафу не є занадто великою; можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність відповідача останнім не доведена.
Отже, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафу.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Волиньвугілля" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 21 травня 2025 року у справі №903/455/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №903/445/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "29" липня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.