вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"29" липня 2025 р. Справа№ 911/1461/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Хрипуна О.О.
секретаря судового засідання Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 29.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового судового рішення
подану за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника Генерального прокурора Мустеца Ігоря Васильовича
на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 (повний текст складено і підписано 16.04.2025)
та
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2025 (повний текст складено і підписано 16.04.2025)
у справі № 911/1461/24 (суддя - Христенко О.О.)
за позовом заступника Генерального прокурора Мустеца Ігоря Васильовича в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Медичні закупівлі України»
про стягнення 10 581 498,18 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 10 581 498,18 грн., з яких: 4 925 500,21 грн. пені та 5 655 997,97 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з третьою особою договору про закупівлю №09/252-09/2021 від 28.09.2021 в частині дотримання строку поставки повністю оплаченого товару.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі № 911/1461/24 в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2025 у справі № 911/1461/24 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/1461/24 задоволено частково, до стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь відповідач присуджено 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора Мустеца Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду Київської області Київської області від 26.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2025 у справі № 911/1461/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області Київської області від 26.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2025 у справі № 911/1461/24 залишені без змін.
14.07.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» надійшла заява про винесення додаткового судового рішення у справі, в якій заявник просить прийняти додаткову постанову по справі № 911/1461/24, якою стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., понесені у зв'язку з переглядом справи № 911/1461/24 у суді апеляційної інстанції.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового судового рішення у справі № 911/1461/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового судового рішення у справі № 911/1461/24 призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2025 о 09:50 год.
24.07.2025 до суду від прокурора надійшли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення у справі, в яких заявник просить відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового рішення.
В судове засіданні відповідач представників не направив.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечив.
Дослідивши матеріали заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечень прокурора, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що:
- відповідач у відзиві на апеляційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, вказавши, що такі витрати є витрати на професійну правничу допомогу сума яких становить 60 000,00 грн., а в судовому засіданні 10.07.2025 до початку своєї промови у судових дебатів заявив про намір подати протягом п'яти днів заяву про ухвалення додаткового рішення;
- заява про ухвалення додаткового рішення до якої додані докази понесення судових витрат, надійшли до суду 14.07.2025, тобто у строк, який не перевищує п'ять днів (з урахуванням вихідних днів) з дня ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у цій справі (10.07.2025);
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.
23.02.2020 між Адвокатським об'єднанням «Унілекс» (об'єднання) і відповідачем (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги № 23/02-20 (далі договір), відповідно до пункту умов 1.1 якого на умовах, передбачених даним договором, клієнт доручає, а об'єднання зобов'язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, його додатками.
Пунктом 2.2 договору обумовлено, що завдання на надання правової допомоги, її обсяги, строки надання, визначаються за домовленістю сторін виходячи з потреб клієнта. Сторони погодили, що у випадку необхідності завдання на надання правової допомоги може визначатися сторонами в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору.
Протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення виконання завдання, передбаченого відповідним додатком до договору, об'єднання надає клієнту підписані уповноваженою особою та завірені печаткою об'єднання два примірники акту прийому-передачі наданих послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору (пункт 2.7 договору).
Клієнт зобов'язаний не пізніше 2 (двох) календарних днів з дати одержання від об'єднання акту прийому-передачі наданих послуг підписати цей акт та один його примірник направити на адресу об'єднання, або направити об'єднання письмову вмотивовану відмову від приймання наданих послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору (пункт 2.8 договору).
У пунктах 5.2, 5.3 договору сторони погодили, що розмір гонорару визначається сторонами в відповідному додатку до договору. Клієнт сплачує об'єднанню гонорар, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін у відповідному додатку до договору, та компенсує додаткові витрати шляхом перерахування грошових коштів протягом 35 (п'яти) календарних днів після надання рахунку на оплату і акту приймання-передачі наданих послуг на поточний рахунок об'єднання. Сторони можуть погодити інший порядок розрахунків у відповідному додатку до даного договору.
Відповідно до пункту 8.1 договору останній вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
У Додатку № 24 до договору сторони погодили обсяги правової допомоги (завдання на надання правової допомоги ) та розмір винагороди, а саме:
- аналіз апеляційної скарги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі позивача - Міністерства охорони здоров'я;
- підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту;
- підготовка та подача до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів у справі № 911/1461/24;
- участь адвоката в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції у справі № 911/1461/24;
Розмір винагороди (гонорар) - 30 000,00 грн.
Пунктом 4 Додатку № 24 обумовлено, що клієнт здійснює оплату правової допомоги на поточний рахунок об'єднання вказаний в даному Додатку порядку протягом 35 (тридцяти п'яти) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний етап, визначений відповідним підпунктом пункту 1 даного додатку.
14.07.2025 між Адвокатським об'єднанням «Унілекс» та відповідачем підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до пункту 1 якого на виконання Додатку № 24 до договору об'єднання надало, а клієнт прийняв наступні послуги (правову допомогу):
- аналіз апеляційної скарги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі позивача - Міністерства охорони здоров'я ;
- підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту;
- підготовка та подача до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів у справі № 911/1461/24;
- участь адвоката в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції у справі № 911/1461/24.
Згідно з пунктом 2 зазначеного акту загальна вартість наданих послуг відповідно до Додатку № 24 до Договору про надання правової допомоги № 23/02-20 від 23.02.2020 склала 30 000,00 грн.
У пункті 3 акту приймання-передачі зазначено, що клієнт претензій по об'єму, якості та строкам наданих послуг не має.
Також об'єднання склало детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (Адвокатським об'єднанням «Унілекс») у справі № 911/1461/24, яка розглядалась Північним апеляційним господарським судом.
На оплату наданої правничої допомоги об'єднання виставило клієнту рахунок на оплату № 14-07/2025-3 від 14.07.2025 на суму 30 000,00 грн.
Доказів оплати вказаних послуг матеріали справи не містяться, проте колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19;
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатським об'єднанням «Унілекс» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом апеляційної інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У запереченнях на заяву про винесення додаткового рішення у справі прокурор послався на те, що
- розмір заявлених відповідачем судових витрат на правничу допомогу не доведений належними і допустимими доказами, а також є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг;
- у провадженні судів перебувають ще 14 аналогічних справ за позовами прокурора до відповідача, що свідчить про обізнаність адвокатів із обставинами усіх цих справ та спірних правовідносин, що істотно спрощує надання правничих послуг;
- правова позиція представника відповідача у всіх таких справах є єдиною, а отже підготовка у справі № 911/1461/24 не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи; справа щодо порушення господарського зобов'язання з поставки товару та стягнення штрафних санкцій є типовою та не складною, у той час як визначена вартість витрат на професійну правничу допомогу є надмірною;
- спір у справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.
За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Колегія суддів визнає доводи прокурора частково вірними та зазначає про те, що з матеріалів справи слідує, що правова позиція відповідача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатським об'єднанням, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи. При цьому за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції з Офісу Генерального прокурора на користь відповідача було присуджено витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 10 000,00 грн.
При цьому, з огляду на вказане витрати на підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту фактично не є потрібними, оскільки, вказані послуги були надані відповідачу під час розгляду справи в суді першої інстанції. В свою чергу правові позиції учасників справи не змінювались під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати відповідача у загальній сумі 10 000,00 грн.
Водночас слід зауважити і на тому, що матеріалами справи підтверджується представництво об'єднанням інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції, в той час як прокурор у запереченнях фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що явно не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового судового рішення задовольняються частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового судового рішення відмовити.
4. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду Київської області.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 29.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Г.А. Кравчук
О.О. Хрипун