Ухвала від 29.07.2025 по справі 916/3630/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

29 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3630/23(916/643/25)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 (складено та підписано 30.04.2025, суддя Райчева С.І.)

у справі №916/3630/23(916/643/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ"

до Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Акціонерного товариства «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО"; 2) розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія" арбітражного керуючого Литвиненка С.С., 3) Акціонерного товариства «Херсонобленерго"

про стягнення 21 927, 11 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 по справі №916/3630/23(916/643/25) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17 469 грн. 97 коп. - основного боргу, 1 930 грн. 00 коп. - судового збору, в задоволенні решти позову відмовлено.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2025.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що через постійні обстріли міста Херсона з 25 листопада 2022 року відповідачка є ВПО та тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Отже усі процесуальні документи вона отримати не могла. Враховуючи, що про оскаржуване рішення представник позивача дізнався з 18 червня 2025 року, коли йому було надано доступ до електронної справи, апелянт вважає, що строк на подачу апеляційної скарги був пропущений з поважних причин.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3630/23(916/643/25) та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 по справі №916/3630/23(916/643/25) до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

До суду апеляційної інстанції наразі надійшли усі матеріли справи №916/3630/23(916/643/25) від Господарського суду Одеської області.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 30.04.2025.

Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення є 20.05.2025.

Втім, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 по справі №916/3630/23(916/643/25) була подана представником апелянта до суду апеляційної інстанції 07.07.2025 через систему "Електронний суд", тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у лютому 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни (т.1, а.с. 1-9).

До вказаної заяви було додано докази на підтвердження її направлення апелянту Фізичній особі-підприємцю Мегері Ангеліні Юріївні за адресою АДРЕСА_2 , а саме опис вкладення, накладну та фіскальний чек (т. 1, а.с. 12-13).

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни є Україна, АДРЕСА_2.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, місцевим господарським судом, з метою належного повідомлення учасників справи, зокрема Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни про розгляд даної справи, було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь №1140390 від 24.02.2025 про те, що адресою реєстрації даної фізичної особи 73039, АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 76-77).

Інших відомостей щодо зареєстрованого або фактичного місця проживання Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни наявні матеріли справи, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції не містили.

З метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, судом першої інстанції було надіслано копію ухвали від 24.02.2025 на адресу Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни, однак, поштове повідомлення було повернуто відділенням поштового зв'язку з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (т.1, а.с. 86-87).

Оскаржуване рішення судом першої інстанції також було направлено за відомою суду адресою відповідача, однак також було повернуто з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (т.1, а.с. 109-110).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17).

Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК України).

В частині одинадцятій статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).

Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи та прийняте рішення, а апелянт був належним чином повідомлений про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи.

Колегія суддів також наголошує на тому, що за приписами ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Так наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення апелянтом суд першої інстанції про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

Також, за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване рішення було оприлюднено 06.05.2025, а тому з названої дати скаржник мав можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням.

Щодо посилання апелянта на те, що вона має фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Так, на підтвердження таких обставин скаржником надано довідку від 25.11.2022 №5105-7501437953 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у відповідності до якої Мегеря Ангеліна Юріївна має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Однак, колегія суддів відзначає, що вказана довідка датована 25.11.2022, втім, як вже було вказано вище, у відповідності до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1140390 від 24.02.2025, адресою реєстрації відповідача є 73039, АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 76-77). Інших відомостей, зокрема щодо фактичного місця проживання апелянта вказана відповідь не містить.

Відповідно, станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, єдиною відомою суду адресою місця знаходження апелянта було АДРЕСА_2, а тому саме за цією адресою судом першої інстанції було повідомлено відповідача про розгляд справи.

Колегія суддів також зазначає, що у даному випадку відповідачем по справі є не фізична особа Мегеря Ангеліна Юріївна, а фізична особа-підприємець Мегеря Ангеліна Юріївна.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п.п. 5, п. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Згідно з приписами ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вже було вказано вище, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни є Україна, АДРЕСА_2.

Відтак, у даному випадку судом першої інстанції повідомлено відповідача про розгляд справи та прийняття оскаржуваного рішення також за адресою, яка визначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).

Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт об'єктивно не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Також, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на подання апелянтом скарги в електронному вигляді через систему «Електронний суд» застосовується понижений коефіцієнт розміру ставки судового збору.

Відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 3633,60 грн (3028*150% *0,8).

Проте, скаржником до апеляційної скарги доказів сплати судового збору не надано взагалі.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, а також вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 по справі №916/3630/23(916/643/25).

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мегері Ангеліни Юріївни на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 по справі №916/3630/23(916/643/25) залишити без руху.

Фізичній особі-підприємцю Мегері Ангеліні Юріївні усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, а також вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 по справі №916/3630/23(916/643/25), протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Повідомити Фізичній особі-підприємцю Мегері Ангеліні Юріївні, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.