30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 562/671/24
провадження № 61-8874ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності та рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності та рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 12 червня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 червня 2025 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Заявник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Проте, представником заявника не зазначено конкретних постанов Верховного Суду, в яких викладено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, неврахованих на його думку судом апеляційної інстанції.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. Заявник не обґрунтовує передбачену пунктом 1 частини другою статті 389 ЦПК України підставу касаційного оскарження судових рішень.
Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності та рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков