30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 953/11622/21
провадження № 61-9308ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 19 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «НАДРА», товариства
з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНРАЙТ», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі-продажу майнових прав,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «НАДРА» (далі - ПАТ КБ «НАДРА»), товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНРАЙТ» (далі - ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ»), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд ГВФО), в якому, після зміни предмету позову 16 травня 2024 року, просила суд:
- визнати недійсним Договір № GL3N217214, укладений на торгах з продажу банківських активів 29 квітня 2020 року між ПАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» про відступлення прав вимоги в частині відступлення права вимоги до позивачки за кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10 липня 2007 року;
- визнати недійсним Договір GL3N217214-1 продажу банківських активів купівлі-продажу майнових прав, укладений на торгах з продажу банківських активів
29 квітня 2020 року між ПАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», в частині продажу кредитного договору № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10 липня 2007 року.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2025 року,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «НАДРА», ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ», третя особа - Фонд ГВФО, про визнання договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі-продажу майнових прав недійсними відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року до подання позовної заяви, шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року, шляхом заборони будь-яким особам розпоряджатися квартирою
АДРЕСА_1 .
18 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 19 червня 2025 року (повний текст постанови виготовлено 02 липня 2025 року, касаційна скарга надійшла до суду 21 липня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2021 році, однак у травні 2024 року змінили предмет позову та заявляла 2 позовні вимоги немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 грн).
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн ((1 211,20*2)*200%=4 844,80).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Заявниками порушено вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України,
а саме: не зазначено рішення, які оскаржуються.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржується «постанова Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року».
Однак, Харківським апеляційним судом у справі № 953/16622/21 ухвалено постанову 19 червня 2025 року.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 19 червня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць