24 липня 2025 року
м. Київ
справа № 147/326/22
провадження № 61-2118св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року у складі судді Борейко О. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В, Панасюка О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (далі - ПрАТ «ПК «Поділля») про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації договору оренди землі.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524186500:01:001:0255, загальною площею 1,7958 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тростянецької селищної ради за межами населеного пункту с. Цибулівка. Земельна ділянка на підставі усної домовленості з 2015 по 2020 роки перебувала в тимчасовому користуванні ПрАТ «ПК «Поділля». Давши змогу зібрати останній урожай у 2021 році, маючи намір самостійно розпоряджатися земельною ділянкою, позивач звернувся до відповідача з усною вимогою про повернення земельної ділянки та отримав відмову через існування, зі слів підприємства, між ними договору оренди землі, строк дії якого не закінчився. На підтвердження своїх слів представник ПрАТ «ПК «Поділля» передав позивачу договір оренди. З відомостей, одержаних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що відносно належної йому земельної ділянки зареєстровано право оренди за відповідачем ПрАТ «ПК «Поділля» та підставою для державної реєстрації вказаний договір оренди землі від 30 липня 2015 року строком на 20 років, укладений між ним та ПрАТ «ПК «Поділля», який зареєстрований 30 травня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14860934.
Договір оренди землі він не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на його укладення не мав, підписи в договорі та акті приймання-передачі земельної ділянки вчинені іншою особою. Клопотання позивача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишені без задоволення з посиланням на наявність договору оренди.
Позивач просив:
зобов'язати ПрАТ «ПК «Поділля» повернути належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0524186500:01:001:0255, загальною площею 1,7958 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тростянецької селищної ради за межами населеного пункту с. Цибулівка;
скасувати реєстрацію договору оренди землі від 30 липня 2015 року, який зареєстрований державним реєстратором Тавалікою О. М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14860934 від 30 травня 2016 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ПК «Поділля» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації договору оренди землі задоволено частково.
Зобов'язано ПрАТ «ПК «Поділля» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0524186500:01:001:0255, загальною площею 1,7958 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стягнено з ПрАТ «ПК «Поділля» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що:
щодо вимог про усунення перешкод у користуванні та повернення земельної ділянки:
договір оренди землі від 30 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «ПК «Поділля» підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта, який визнано судом належним доказом. Тому, така угода є неукладеною, а вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення такої земельної ділянки відповідачем, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є ефективним способом захисту порушених прав позивача;
доводи відповідача про те, що позивач отримував орендну плату за договором, а тому такий не можна вважати неукладеним, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 132/1126/18, від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21 та від 01 лютого 2023 року у справі № 530/130/21, суд першої інстанції відхилив? оскільки фактичні обставини у вказаних справах не є подібними з цією справою;
щодо вимог про скасування державної реєстрації договору оренди землі
суд першої інстанції вказав, що з 16 січня 2020 року, тобто на час звернення позивача ОСОБА_1 до суду, матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося. За таких обставин належним способом захисту прав та інтересів позивача буде вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Однак, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди землі, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права оренди землі.
Додатковим рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2023 року заяву представника відповідача ПрАТ «ПК «Поділля» - адвоката Хитрука І. С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги задоволено частково.
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тимощука Є. С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги та витрат на проведення експертизи.
Стягнено з ПрАТ «ПК «Поділля» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 2 642,80 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ПК «Поділля» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Додаткове рішення мотивоване тим, що:
щодо витрат ПрАТ «ПК «Поділля» на правничу допомогу:
судом встановлено, що при ухваленні у цій справі рішення суду не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки під час розгляду справи адвокат Хитрук І. С. подав заяву, що докази на підтвердження таких витрат будуть надані до суду в строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Заявник адвокат Хитрук І. С. дотримався порядку подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу та здійснив це у визначені строки. Заявником надано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26 500 грн. Від представника позивача - адвоката Тимощука Є. С. надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких останній просив відмовити відповідачу у стягненні заявленої ним суми витрат на професійну правничу допомогу. Суд, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, врахував позицію представника позивача про значне завищення та неспівмірність судових витрат, понесених відповідачем, а також часткове задоволення позову, та зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення заяви і стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн, що відповідатиме вимогам співмірності та розумності;
щодо заяви позивача про стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 5 285,60 грн
суд вказав, що за даними рахунку Хмельницького відділення КНДІСЕ загальна вартість проведення судової почеркознавчої експертизи становила 5 285,60 грн, які були сплачені позивачем. Враховуючи, що позов задоволено частково, висновок експертизи мав значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 2 642,80 грн (5285,60 грн/2 позовні вимоги).
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційні скарги ПрАТ «ПК «Поділля» залишено без задоволення.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року та додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2023 року залишені без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та вказав, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо додаткового рішення суду, суд апеляційної інстанції вказав, що у зв'язку із частковим задоволенням позову, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу не можуть у повному обсязі покладатися на позивача. Та обставина, що ОСОБА_1 в позовній заяві не було зазначено про те, що він очікує понести витрати, пов'язані із проведенням експертизи, не може бути підставою для відмови у стягненні таких витрат з протилежної сторони, оскільки необхідність у призначенні та проведенні експертизи виникла в процесі розгляду справи, тому позивач не міг зазначити про цей вид судових витрат у позовній заяві.
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у задоволенні заяви ПрАТ «ПК «Поділля» про розподіл судових витрат відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнено з ПрАТ «ПК «Поділля» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8 000 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що при ухваленні апеляційним судом постанови не було вирішено питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції вказав, що у відзивах на апеляційні скарги на рішення та на додаткове рішення ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000 грн (10 000 грн на рішення суду та 5 000 грн на додаткове рішення суду). Від ПрАТ «ПК «Поділля» надійшло клопотання, в якому товариство просило зменшити розмір судових витрат до 5 000 грн. Врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, слід визначити у загальному розмірі 8 000 грн (5 000 грн за розгляд апеляційної скарги на рішення суду та 3 000 грн за розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення суду). У задоволенні заяви ПрАТ «ПК «Поділля» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на правничу допомогу, апеляційний суд відмовив, оскільки апеляційні скарги товариства залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2024 року ПрАТ «ПК «Поділля» подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про повернення земельної ділянки скасувати, відмовити у задоволенні позову в цій частині, вирішити питання про розподіл судових витрат в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подавала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди залишили поза увагою, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №513/879/19);
суди не врахували, що ОСОБА_1 , звернувшись із листами (ділове листування) до ПрАТ «ПК «Поділля» про виплату йому орендної плати і в подальшому отримавши її, визнав своїми діями, що договір оренди є укладеним, що, в свою чергу, виключає захист його прав, які, на його думку, порушені, у мотивах негаторного позову, що підтверджується висновками Верховного Суду;
суди прийняли як доказ висновок експерта, який отриманий при дослідженні недостатньої кількості почеркознавчого матеріалу (лише два вільних зразки підпису), ніж визначено у законодавстві, тому вказаний доказ є недопустимим та неналежним (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 569/486/21);
суд апеляційної інстанції помилково не застосував доктрину «заборони суперечливої поведінки», на підставі якої найбільш розумним і справедливим було б відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі, внаслідок зловживання ним правом, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника Тимощука Є. С. , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є саме усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення земельної ділянки, які можна заявити впродовж усього часу порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. Обставини, наведені у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц не є подібними з цією справою. Суд першої інстанції вірно відзначив, що висновок експерта є одним із джерел одержання доказів, спростувати який іншими доказами, без проведення інших спеціальних досліджень (додаткової, повторної експертизи, тощо) досить непросто. Відповідач мав усю повноту можливостей задати запитання експерту і суд сприяв йому в цьому, однак сторона відповідача відмовилась в ході судового розгляду від такої можливості. Більше того, відповідач не заявляв клопотання для проведення експертизи навіть попри зауваження до вже наявності у справі висновку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «ПК «Поділля» про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року.
У березні 2024 року матеріали цивільної справи № 147/326/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 147/326/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24).
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року клопотання ПрАТ «ПК «Поділля», яке подане представником Хитруком І. С., про поновлення касаційного провадження задоволено, поновлено касаційне провадження, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 лютого 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19, від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 27 жовтня 2022 року у справі № 569/486/21, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/1972/17, від 23 травня 2019 у справі № 920/301/18, від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 902/377/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 132/2923/21, від 22 червня 2022 року у справі № 193/805/20 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0524186500:01:001:0255, площею 1,7958 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Цибулівської сільської ради Тростянецького (наразі Гайсинського) району Вінницької області за межами населеного пункту с. Цибулівка.
Згідно з договором оренди землі від 30 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «ПК «Поділля», об'єктом оренди є земельна ділянка площею 1,7958 га, кадастровий номер 0524186500:01:001:0255. Договір укладений на 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстрований Могилів-Подільською районною державною адміністрацією Вінницької області 30 травня 2016 року за № 14860934.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ 007588572021 від 14 вересня 2021 року встановлено, що 30 травня 2016 року за ПрАТ «ПК «Поділля» зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку експерта № 3377/3378/22-26, складеного 02 лютого 2023 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 30 липня 2015 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПрАТ «ПК «Поділля», в графі «Орендодавець» у акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 31 травня 2016 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 30 липня 2015 року, що укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПрАТ «ПК «Поділля» в графі «Орендодавець» у акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30 липня 2015 року, в графі «Орендодавець», у акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 31 травня 2016 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. інш.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що «рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що «належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24) зроблено такі висновки:
«як Велика Палата Верховного Суду, так і Об'єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.
У справі, що переглядається: позивачка просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 01 квітня 2011 року між сторонами без її відома, укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, які вона не підписувала. На підставі цих договорів відповідач зареєстрував за собою право оренди цих земельних ділянок; суди на підставі висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи встановили, що позивачка договори оренди землі не підписувала, тобто, не виявила свою волю на їх вчинення, а тому такі договори є неукладеними і земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав; суд першої інстанції, застосувавши висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, обґрунтовано вказав, що позивачка вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, тому у задоволенні позову належить відмовити, зважаючи обрання позивачем неналежного способу захисту; апеляційний суд вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки як обраний позивачем спосіб захисту (усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику), так і зазначений судом першої інстанції спосіб захисту (визнання відсутнім права оренди) у цьому випадку призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду за захистом своїх прав; апеляційний суд не врахував, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди».
Механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «ПК «Поділля», в якому серед іншого просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки. Договір оренди землі від 30 липня 2015 року строком на 20 років з ПрАТ «ПК «Поділля» не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на його укладення не мав, а підписи в договорі та акті приймання-передачі земельної ділянки вчиненні іншою особою;
суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, зобов'язав ПрАТ «ПК «Поділля» повернути ОСОБА_1 спірну земельну ділянку;
суди не врахували, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди;
аналіз змісту позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляв (т. 1, а. с. 2-6), у зв'язку із чим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію спірного договору оренди як неукладеного;
вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права її оренди у ПрАТ «ПК «Поділля».
За таких обставин в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту, а судові рішення в оскарженій частині скасувати.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), від 02 червня 2025 року у справа № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати, у задоволенні позову в частині зобов'язання повернути земельну ділянку відмовити.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що:
позивачем було заявлено дві вимоги (зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації договору оренди землі), позов судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задоволено частково, зобов'язано повернути земельну ділянку;
Верховний Суд зробив висновок про скасування оскаржених судових рішень в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку та відмовив у задоволенні цих вимог, тобто фактично позивачу відмовлено у задоволенні позову повністю, тому:
у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи слід відмовити відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача;
заява ПрАТ «ПК «Поділля», подана ним до суду першої інстанції, в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу за відмовленими позовними вимогами про зобов'язання повернути земельну ділянку підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать,зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства … Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони … Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
Тростянецьким районним судом Вінницької області 04 травня 2023 року ухвалене рішення;
08 травня 2023 року до суду надійшла заява ПрАТ «ПК «Поділля» про відшкодування витрат на правничу допомогу;
у відзиві на позовну заяву ПрАТ ПК «Поділля» зазначив, що орієнтовна сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції становитиме 15 000 грн, докази понесення цих витрат будуть надані в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України (т. 1, а. с. 45-49);
на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ПрАТ «ПК «Поділля» було надано, зокрема акт приймання-передачі наданих послуг від 05 травня 2023 року та детальний опис наданих послуг у справі, складених відповідно до договору та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, відповідно до яких ПрАТ «ПК «Поділля» була надана наступна правнича допомога: ознайомлення з позовною заявою та доданими документами; попередня консультація клієнта з приводу наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог; написання відзиву на позов та надіслання його поштовим зв'язком позивачу (три години, вартість 3000 грн); написання клопотання про залишення позову без руху (одна година, вартість 1 000 грн); участь в судових засіданнях та представництво інтересів клієнта (у суді першої інстанції 9 судових засідань, вартість 9 000 грн та у суді апеляційної інстанції 1 судове засідання, вартість 2 000 грн); написання клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на поставлені питання про обставини, що мають значення для справи (0,5 години, вартість 500 грн); написання апеляційної скарги на ухвалу суду від 16 червня 2022 року у справі №147/326/22 (дві години, вартість 2 000 грн); написання заперечення на клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи (півтори години, вартість 1 500 грн); написання адвокатського запиту до Приморська ДПІ ГУ ДПС в Одеській області для отримання доказів (0,5 години, вартість 500 грн); написання клопотання про витребування доказів до Приморська ДПІ ГУ ДПС в Одеській області для отримання доказів (0,5 години, вартість 500 грн); написання клопотання про виклик експерта в судове засідання (0,5 години, вартість 500 грн); підготовка промови у судових дебатах (заключне слово) (дві години, вартість 2000 грн.); написання заяви про надання правових позицій Верховного Суду (півтори години, вартість 1 500 грн); підготовка письмових доповнень до промови у судових дебатах (0,5 години, вартість 500 грн); підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі з додатками та направлення їх копії іншим учасникам справи (півтори години, вартість 1500 грн). Загальна вартість наданих послуг становить 26 500,00 грн (15,5 год. 10 судових засідань);
23 травня 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Тимощука Є. С. надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких позивач просив відмовити відповідачу у стягненні заявленої ним суми витрат на професійну правничу допомогу. Заперечення обґрунтовані тим, що ознайомлення з позовною заявою та доданими документами, попередня консультація клієнта з приводу наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, є взаємопов'язаними, тому сума цих послуг є завищеною; в акт включено написання апеляційної скарги; складання інших документів, зокрема клопотання про залишення позову без руху, не передбачено цивільними процесуальним кодексом як обов'язкові документи; заявлена сума судових засідань у сумі 1 000 грн за кожне засідання є завищеною з огляду на можливість приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; від клопотання про виклик експерта (пункт 15 опису виконаних робіт) представник відповідача в ході розгляду справи відмовився;
враховуючи заперечення ОСОБА_1 щодо розміру правничої допомоги, беручи до уваги принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ПК «Поділля» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 7 500 грн (щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку).
Колегія суддів також зазначає, що:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «ПК «Поділля» витрат на правничу допомогу слід відмовити, оскільки фактично позивачу відмовлено у задоволенні позову в цілому;
заяву ПрАТ «ПК «Поділля» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу задовольнити з огляду на таке.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ПрАТ «ПК «Поділля» вказало, що розмір понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 5 000 грн, докази понесення яких відповідач подасть до закінчення судових дебатів у справі (т. 2, а. с. 35-38);
23 червня 2023 року ПрАТ «ПК «Поділля» подало заяву про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України (т. 2, а. с. 94);
Вінницьким апеляційним судом 23 січня 2024 року ухвалено постанову;
29 січня 2024 року від ПрАТ «ПК «Поділля» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, понесені при перегляді справи в суді апеляційної інстанції. До заяви були додані докази її надіслання ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 156);
на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ПрАТ «ПК «Поділля» надані, зокрема акт приймання передачі наданих послуг від 24 січня 2024 року та опис наданих послуг в суді апеляційної інстанції відповідно до договору та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 02 березня 2022 року, відповідно до яких ПрАТ «ПК «Поділля» надані наступні послуги: написання апеляційної скарги на основне рішення (1,5 год. - 1 500 грн), написання апеляційної скарги на додаткове рішення (1 год. - 1 000 грн), написання клопотання про зупинення провадження у справі (0,5 год) - 500 грн), участь у судовому засідання та представництво інтересів клієнта 04 липня 2023 року (1 год. - 2 000 грн), участь у судовому засідання та представництво інтересів клієнта 23 січня 2024 року (1 год. - 2 000 грн), підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та направлення її копій учасникам справи (1 год. - 1 000 грн);
враховуючи відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо розміру правничої допомоги, беручи до уваги те, що касаційна скарга ПрАТ «ПК «Поділля» задоволена та у задоволенні позову позивачу фактично відмовлено у повному обсязі, касаційний суд вважає, що заява ПрАТ «ПК «Поділля» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 8 000 грн підлягає задоволенню.
Щодо судового збору
За подання апеляційної скарги ПрАТ «ПК «Поділля» сплачено судовий збір у розмірі 1 488,60 грн, за подання касаційної скарги - 1984,80 грн, тому, з урахуванням результатів касаційного перегляду, судовий збір у загальному розмірі 3 473,40 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ПК «Поділля».
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» задовольнити.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року в частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» про зобов'язання повернути земельну ділянку скасувати.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» про зобов'язання повернути земельну ділянку відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» витрати на правничу допомогу у розмірі 15 500 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» судовий збір у розмірі 3 473,40 гривень.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2023 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко