28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 757/1552/21-ц
провадження № 61-16864св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» - Бурки Валерія Володимировича на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б. про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року та ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року
в справі за позовом Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних органів Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора Бабенко Наталії Миколаївни про відшкодування моральної шкоди та
Короткий зміст заяви
25 травня 2021 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» (далі - ФГ «Бурки Віталія Володимировича») залишено без задоволення.
10 квітня 2023 року ухвалою Київського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ФГ «Бурки Віталія Володимировича» - Бурки В. В. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року відмовлено.
17 жовтня 2024 року представник ФГ «Бурки Віталія Володимировича» - Бурка В. В. звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, у якій заявник просить скасувати ухвалу колегії суддів Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року.
Заяву обґрунтовував тим, що листом апарату Верховної Ради України за вих. № 09/13-2024/211950 від 27 вересня 2024 року ним отримано текст статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) станом на 10 квітня 2023 року, де вказано: «1. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. 2. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. 3. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. 4. Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції».
Уважав, що ці встановлені обставини спростовують факти, які були покладені в основу ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, і, враховуючи те, що ФГ «Бурки Віталія Володимировича» не було повідомлене про розгляд справи, апеляційний суд зобов?язаний був поновити строк на апеляційне оскарження та розглянути апеляційну скаргу по суті, що не було зроблено. Це породжує процесуальні наслідки, впливає на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
10 грудня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за заявою представника ФГ «Бурки Віталія Володимировича» - Бурки В. В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року та ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року.
Апеляційний суд мотивував висновки тим, що за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили. У зв'язку із цим такому перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (зокрема заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанцій, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення. Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є, зокрема: ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. Ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи, тому вони не можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Зважаючи на наведене, ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, про перегляд якої подано заяву Буркою В. В. , у розумінні процесуального закону не є остаточним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тому не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ФГ «Бурки Віталія Володимировича» - Бурки В. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, в якій він просить її скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд мав зазначити в оскаржуваній ухвалі: для захисту яких прав Бурк а В. В. звернувся із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; чи були порушені права під час постановлення ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року; якими нормами ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження не є рішенням суду, яким закінчено розгляд справи; у якій статті ЦПК України вказані обставини, за яких суд має право повернути заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без розгляду; але не зробив цього. Апеляційний суд мав надати йому строк для усунення недоліків заяви.
Просив вирішити питання стосовно внесення подання до Конституційного Суду України щодо тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України, а саме про те, чи зобов'язані апеляційні суди на підставі вимог статей 8, 55, 124 Конституції України розглянути по суті заяву про перегляд ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та вказують на незгоду заявника з правовою оцінкою, наданою судом обставинам справи. Апеляційний суд в ухвалі від 10 квітня 2023 року не переглядав у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, не змінював його і не скасовував. Ухвали суду апеляційної інстанції, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження, не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року в справі № 2-1210/11 (провадження № 61-1537св21) виснувано, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження в справі чи залишення заяви без розгляду; відмову в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. Інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не належать до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Однак Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
У справі № 2-1210/11 (провадження № 61-1537св21) Верховний Суд вирішував правове питання про те, які судові рішення підлягають перегляду за нововиявленими обставинами, тобто сформований правовий висновок відповідно до змісту спірного питання.
Виключного переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи та які підлягають перегляду за виключними обставинами, законодавець не визначив та не вказав, що такий перелік має бути остаточно сформований в постанові Верховного Суду.
Проте у цій справі колегія суддів зауважує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року (щодо якої порушено питання про перегляд за нововиявленими обставинами) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ФГ «Бурки Віталія Володимировича» - Бурки В. В. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Тобто апеляційний суд в ухвалі від 10 квітня 2023 року не переглядав справу по суті спору і цією ухвалою розгляд справи не закінчувався.
У постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року в справі № 6-96/11 зазначено, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. Ухвали суду апеляційної інстанції, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження, не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи.
Подібні висновки щодо ухвал про відмову у відкритті провадження висловлені в постановах Верховного Суду від 21 травня 2025 року в справі № 760/28604/19 та від 08 червня 2023 року в справі № 755/11180/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Оскільки ухвала Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 рокуне є судовим рішенням, ухваленим по суті спору, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що така ухвала не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.
З огляду на наведене колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи касаційної скарги про те, щоапеляційний суд мав надати строк для усунення недоліків заяви про перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у звязку з нововиявленими обставинами.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, що не є підставою скасування законного судового рішення.
Щодо клопотання про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України
У касаційній скарзі міститься клопотання про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України, а саме про те, чи зобов'язані апеляційні суди на підставі вимог статей 8, 55, 124 Конституції України розглянути по суті заяву про перегляд ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII)Верховний Суд звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.
Верховний Суд уважає, що заявлене клопотання за змістом не стосується тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України та роз'яснення змісту і мети правових норм, яке є загальнообов'язковим для всіх суб'єктів їх застосування і реалізації, а стосується правозастосування статті 423 ЦПК України у контексті розуміння ухвалапеляційного суду, «якими закінчено розгляд справи».
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій. Уніфікація процесуальний норм забезпечується Верховним Судом, зокрема, шляхом формування висновків щодо застосування відповідних норм права.
У спірних правовідносинах такі висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року в справі № 6-96/11, від 21 травня 2025 року в справі № 760/28604/19 та від 08 червня 2023 року в справі № 755/11180/18.
Верховний Суд не встановив підстав, визначених частиною шостою статті 10 ЦПК України, для внесення подання до Конституційного Суду України щодо тлумачення положень статей 8, 55, 124 Конституції України, тому відповідне клопотання Бурки В. В. задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити представнику Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» - Бурці Валерію Володимировичу в задоволенні клопотання про вирішення питання щодо звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України.
Касаційну скаргу представника Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» - Бурки Валерія Володимировича залишити без задоволення.
УхвалуКиївського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська