28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 334/1990/24
провадження № 61-9442ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвоката Цимбалюк Михайло Григорович, на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 23 лютого 2019 року по
23 лютого 2022 року у загальному розмірі 159 362,30 грн.
Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 22 січня 2025 року відмовив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у задоволенні позову.
27 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.
Ленінський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 03 лютого 2025 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Запорізький апеляційний суд постановою від 13 травня 2025 року залишив без змін рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня
2025 року.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року скасував та ухвалив нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі задовольнив частково.
Стягнув з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати
на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
16 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цимбалюк М. Г. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2025 року.
16 червня 2025 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2025 року.
30 червня 2025 року Верховний Суд своєю ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2025 року і касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката
Цимбалюка М. Г. на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2025 року у вказаній справі.
08 липня 2025 року Запорізький апеляційний суд додатковою постановою стягнув з ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
22 липня2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня
2025 року, сформовану адвокатом Цимбалюком М. Г. в системі «Електронний суд», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн
За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Ціна позову у цій справі становить 159 362,30 грн, яка станом на 01 січня
2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі
№ 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження є виконанням вимог щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статей 389, 392 ЦПК України і не вказує на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та фактично підтверджує незгоду особи, яка її подала, з оскаржуваним судовим рішенням.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Зазначення судом апеляційної інстанції у додатковій постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язанняза касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвоката Цимбалюк Михайло Григорович, на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 рокувідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов