Рівненський апеляційний суд
Іменем України
24 липня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/24863/21
Провадження № 11-сс/4815/207/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, у кримінальному провадженні №12021181010002081,
Ухвалою слідчого судді Рівненської міської суду Рівненської області від 26 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділення слідчого відділу Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 та обрано підозрюваному
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Корець, Рівненської області, громадянину України, зареєстрованого та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до 09 липня 2025 року.
Заборонено ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим, також з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду), носити електронний засіб контролю.
Прокурор ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.
На обгрунтування цих вимог зазначено, що слідчим суддею при постановленні даної ухвали не враховано що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років, а тому враховуючи тяжкість можливого призначеного покарання він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Встановлено що підозрюваний ОСОБА_5 ніде не працює, іншого доходу немає, а тому вважає що вчинення злочинів є єдиним джерелом доходів підозрюваного, а тому існує ризик вчинення ним іншого чи продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється. Також вважає що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на свідків та потерпілого для зміни ними показань чи дачі завідомо неправдивих показань, оскільки судом будуть братися лише ті покази які надані безпосередньо в суді.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання поданої апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог і залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
19.01.2022 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено, та підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук, в зв'язку із тим, що останній переховувався від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження було невідоме.
27.12.2022 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук.
13.01.2023 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
24.06.2025 о 17:40 год. підозрюваного ОСОБА_5 затримано у відповідності з положеннями статті 207 КПК, у зв'язку із його видачею компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а саме, в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.
На переконання колегії суддів, зібрані органом досудового розслідування докази, а саме: протокол огляду місця події від 17.10.2021; висновки експерта №1012 від 19.10.2021, №1013 від 19.10.2021, №1022 від 20.10.2021; протокол огляду речей/документів від 06.11.2021; протокол огляду сайту від 14.01.2022 та від 02.12.2021; протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 18.10.2021., ОСОБА_11 від 18.10.2021; ОСОБА_12 від 18.10.2021; ОСОБА_13 від 19.10.2021; протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_13 від. 01.11.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 13.12.2021; повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 03.12.2021 та про зміну раніше повідомленої підозри від 19.01.2022 та інші докази, які долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому злочині.
Так, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини дав визначення «обґрунтованій підозрі», згідно з яким цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною лише разом з іншими обставинами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova), заява №9190/03, пп. 56 та 59).
Тобто, практика ЄСПЛ вказує що сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, а повинно розглядатися в сукупності з іншими ризиками
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором не доведено необхідності застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 більш суворого запобіжного заходу аніж домашній арешт.
Оскільки, злочин у якому підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням, за яке передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі нас строк до 4 років, підозрюваний на довгий час покинув своє місце проживання та з 19.01.2022 перебував у міжнародному розшуку, а тому існує обгрунтований ризик, що підозрюваний може ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Проте враховуючи обставини кримінального правопорушення, наявність в підозрюваного міцних соціальних зв'язків, слідчий суддя прийшов до цілком обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки, прокурор ні під час розгляду клопотання слідчим суддею, ні під час апеляційного розгляду, не зміг довести, що даний запобіжний захід, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
Так, згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, як визначено ч.ч.4, 5 ст. 181 КПК, орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Водночас колегія суддів зауважує, що за повідомленням прокурора обвинувальний акт у цьому провадженні скеровано до місцевого суду для розгляду і клопотання про обрання чи продовження запобіжного заходу стовоно ОСОБА_5 не вносилось.
Отже на даному етапі досудового розслідування колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого виду запобіжного заходу, і з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, вважає, що домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 . Тому підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора та скасування ухвали слідчого судді не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3