СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10727/25
пр. № 3/759/4259/25
29 липня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Мордвінов А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 28.04.2025 року о 23 год. 23 хв., по пр-ту Берестейському, 113 у м. Києві, керував транспортним засобом «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога у КМНКЛ «Соціотерапія», що підтверджується висновком №001894.
ОСОБА_1 надав на адресу суду письмові пояснення щодо неможливості з'явитися в судове засідання у зв'язку із перебуванням на військовій службі. Крім того, ОСОБА_1 просив закрити провадження або призначити адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.
За таких обставин, приймаючи до уваги скорочені строки на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП та те, що участь особи при розгляді даної категорії справ не є обов'язковою, вважаю за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Чеботарьова Ю.В. просила закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і щодо нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.
Одночасно з цим захисником Чеботарьовою Ю.В. до суду надано ряд клопотань, зокрема:
- про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується військовим квитком ОСОБА_1 ;
- про участь в усіх судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у зв'язку із тим, що робоче місце Чеботарьової Ю.В. знаходиться у м. Біла Церква;
- про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації, яке вона обґрунтовує тим, що керування транспортним засобом пов'язане з виконанням службових військових обов'язків ОСОБА_1 ;
- про виклик для надання роз'яснень працівника Управління патрульної поліції в
м. Києві.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника щодо виклику працівника УПП у м. Києві у зв'язку із його необґрунтованістю.
Крім того, суд залишає клопотання захисника про участь в усіх судових засіданнях у режимі відеоконференції без розгляду у зв'язку із тим, що Чеботарьова Ю.В. особисто з'явилася на розгляд, в той час як ОСОБА_1 не наполягав на розгляді справи за його особистою участю.
Оскільки Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено процесуальної можливості зупинення провадження у справі, а застосування аналогії закону та використання положень кримінального процесуального закону суд вважає таким, що не ґрунтуватиметься на вимогах закону, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі та задоволення відповідного клопотання захисника Чеботарьової Ю.В.
Щодо клопотання про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, суд дійшов таких висновків.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02 листопада 2004 року "Трегубенко проти України").
Доводи захисту щодо застосування до ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК України стягнення нижче найнижчої межі за аналогією із законом України про кримінальну відповідальність і незастосування до нього обов'язкового додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами не заслуговують на увагу, оскільки чинний КУпАП не містить подібних положень і не передбачає можливості застосування аналогії закону при накладенні стягнень на особу.
Крім того, суд зважає на те, що захисником не надано доказів виключно негативних наслідків для боєздатності підрозділу, в якому ОСОБА_1 виконує свої службові обов'язки, у разі позбавлення його права керування транспортними засобами.
Доводи сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був проведений згідно з вимогами ст. 266-1 КУпАП, суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що у зазначений у протоколі час водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час виконання обов'язків військовослужбовця.
Заслухавши захисника, дослідивши письмові матеріали справи, відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції та подані захисником клопотання, приходжу до наступного.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Не дивлячись на невизнання вини, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.
Так, відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення від 09.05.2025 серії ЕПР1 № 324585, зафіксовано факт керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом по справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння підтверджується висновком лікаря нарколога щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння результатом огляду на стан наркотичного сп'яніння № 001894, відповідно до якого під час проведення огляду 28.04.2025 року о 20 годині 40 хвилин ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, рапортом та відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, тобтокерування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, доводи захисника про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення Правил дорожнього руху, за яке передбачено адміністративну відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпА під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння.
При обранні адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу порушника, ступінь вини, відсутність обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність, вважаю за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також, у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.40-1, 130, 280, 283, 284, 291 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Суддя Андрій МОРДВІНОВ