Справа № 755/3618/13-к
1-р/755/25/25
"25" липня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання т.в.о. заступника начальника Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - начальника слідчого відділу ОСОБА_3 про вирішення питання щодо визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні №755/3618/13-к (провадження №1-кп/755/113/13) відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , засуджених вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року за ч. 2 ст. 187 КК України,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання т.в.о. заступника начальника Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - начальника слідчого відділу ОСОБА_3 про вирішення питання щодо визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 755/3618/13-к (провадження № 1-кп/755/113/13) відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , засуджених вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року за ч. 2 ст. 187 КК України, в якому зазначено про те, що Дніпровським районним судом м. Києва 23.05.2013 року було ухвалено вирок у вказаному вище провадженні, однак не вирішено питання про долю речових доказів, а саме - грошових коштів у сумі 100 гривень, які зберігаються в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у м. Києві.
Учасники кримінального провадження у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд клопотання було повідомлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття у судове засідання, осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, рішення щодо речових доказів.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 9 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року, який набрав законної сили 24.06.2013 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, однак, судовим рішенням не визначено долю речових доказів, а саме - грошових коштів у сумі 100 гривень, які, відповідно до вироку та матеріалів клопотання, належать потерпілому ОСОБА_6 і зберігаються в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у м. Києві.
За таких обставин суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, з метою забезпечення виконання вироку суду, вважає за необхідне вирішити питання про долю речових доказів - грошових коштів у сумі 100 гривень, у порядку ст. 100 КК України, повернувши їх власнику, а саме потерпілому ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 100, 376, 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання т.в.о. заступника начальника Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - начальника слідчого відділу ОСОБА_3 про вирішення питання щодо визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 755/3618/13-к (провадження № 1-кп/755/113/13) відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , засуджених вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року за ч. 2 ст. 187 КК України - задовольнити.
Речові докази, а саме - грошові кошти у сумі 100 гривень, у кримінальному провадженні № 755/3618/13-к (провадження № 1-кп/755/113/13) відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , засуджених вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року за ч. 2 ст. 187 КК України, що перебувають на зберіганні в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у м. Києві - повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Суддя