Номер провадження 2-о/754/413/25
Справа №754/11384/25
Іменем України
24 липня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Буша Н.Д.,
секретаря судового засідання Поліщук Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
Заявник ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Константинова О.Г. звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно свого сина ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.07.2025 року відкрито провадження по справі.
16.07.2025 року від представника заявника на адресу суду надійшла уточнена заява, відповідно до якої заявник просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав: заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відстань 300 метрів.
Заява обгрунтована тим, що разом із заявником проживає її син - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 досить тривалий час, а саме з 2001 року здійснює домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до заявника, які полягають у образі заявника, вчиненні сварок на побутовому підгрунті із заявником, погрозі позбавити життя заявника та застосуванні фізичної сили до заявника. Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року по ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України по відношенню до ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Відносно ОСОБА_2 також було винесено безліч термінових заборонних приписів відносно кривдника (ТЗПсК). Станом на сьогодні відношення ОСОБА_2 до заявника не змінилося. Заявник не знає, яких протиправних дій у майбутньому очікувати від свого сина. ОСОБА_2 нехтує будь-яким нормальним ставленням до заявника, що у подальшому може призвести до ще більшого погіршення психологічного та фізичного здоров'я заявника, а також небажання змінювати свої звички та ставлення до заявника з метою нормалізації ситуації, що склалася. Оскільки заявниця є жертвою домашнього насильства, остання звернулась до суду в порядку положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та просить застосувати відносно кривдника обмежувальний припис.
Представник заявника подав до суду заяву про підтримання вимог заяви щодо видачі обмежувального припису з урахуванням її уточнень, та просив суд розглядати справу у його відсутності.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливим проводити слухання справи у відсутності сторін, та ухвалити рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги заяви підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що з заявником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом проживає її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючі з 2021 року, ОСОБА_2 вчиняє відносно ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що підтверджується вироком Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року по справі № 754/8724/22, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 21.02.2025 року по справі № 754/1345/25, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 16.06.2025 року по справі № 754/7864/25.
Крім того, відповідно до відповіді № 264038-2025 від 09.07.2025 року, наданої Деснянським управлінням поліції Головного управління поліції у місті Києві, щодо ситуації що склалася у заявника, було повідомлено наступне: «… проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Деснянського УП безліч разів починаючи з 2018 та по т/час. В період з 2024 по 09.07.2025 рік до Деснянського УП надійшло 25 повідомлень…(домашнє насильство)…»
Також судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 було винесено безліч термінових заборонних приписів відносно кривдника (ТЗПсК).
ОСОБА_2 було поставлено на профілактичний облік ІП «Кривдник» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Деснянського УП ГУНП за категорією «кривдник» відповідно до Наказу МВС України № 124 від 25.02.2019 року «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України».
Крім того, відносно ОСОБА_2 проводиться профілактична робота у строки та порядку, передбаченому вищевказаного Наказу МВС України № 124 від 25.02.2019 року, а також відповідно до ст. 27 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - (взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ним профілактичної роботи)"
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров 'ю особи:
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється у т.ч. на колишнє подружжя.
В силу положень ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (передування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об 'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв 'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18 дійшов висновку, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.
Крім того, у вказаній постанові роз'яснено, що під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Долучені письмові докази по справі, свідчать про конфліктні взаємовідносини між сторонами, можуть розцінюватись судом як домашнє насильство.
З огляду на наявні у справі письмові докази, суд вважає, що заявницею та її представником доведено існування загрози вчинення заінтересованою особою протиправних дій у майбутньому. Суд усвідомлює, що достатньою підставою для задоволення такої заяви є існування обґрунтованого побоювання вчинення такого насильства зі сторони заінтересованої особи у майбутньому, що у цій справи доведено.
У зв'язку з вищевикладеним суд, приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, поклавши на останнього на строк 6 місяців.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, суд співставляючи інтереси учасників справи, враховуючи суспільні інтереси, приходить до переконання, що є достатніми аргументи заявника для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , тому заяву про видачу обмежувального припису необхідно задовольнити.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 259, 294, 350-1, 350-2, 350-5, 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати ОСОБА_1 обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав:
-заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відстань 300 метрів.
Відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи про видачу обмежувального припису - віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 24.07.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша