справа № 753/14186/25
провадження № 2/753/9891/25
"29" липня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України», Акціонерного товариства «Чернігівгаз» про зобов'язання поновити газопостачання та визнання незаконними відключення від мережі газопостачання, дій такими, що порушують права, відшкодування моральної шкоди,суддя -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Газорозподільчі мережі України», АТ «Чернігівгаз» про зобов'язання поновити газопостачання у квартирі АДРЕСА_1 , та визнання незаконними відключення від мережі газопостачання за вказаною адресою, дій такими, що порушують права за адресою місцязнаходження майна (квартири): АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн., за правилом ч.5 ст.28 ЦПК України.
Вивчивши позовну заяву, вважаю, що позовна заява підлягає передачі до іншого суду, як така, що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, зважаючи на правило виключної підсудності, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021, провадження № 12-73гс20.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить захистити порушене право на отримання житлово-комунальних послуг, які надаються відповідачем за адресою місцязнаходження нерухомого майна (квартири) за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем зареєстрованого проживання позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021) 911/2390/18, провадження № 12-73гс20.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст.5 ЦПК України.
За статтею 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ЦПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статті 30 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Верховний Суд вказав, що, аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
За правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021, провадження № 12-73гс20, вказала, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства можна зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
На підставі викладеного, п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст.30, п.1 ч. 1 ст. 31, ч.9 ст. 187 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суддя -
Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України», Акціонерного товариства «Чернігівгаз» про зобов'язання поновити газопостачання та визнання незаконними відключення від мережі газопостачання, дій такими, що порушують права, відшкодування моральної шкоди - передати на розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч.3 ст. 31 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копію ухвали невідкладно направили позивачу для відома.