Справа № 183/38/24
№ 1-кс/183/1421/25
30 липня 2025 року Слідча суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_4 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новобіла Новопсковського р-ну Луганської обл., раніше не судимої, військовослужбовець військової служби за контрактом, яка проходила військову службу на момент вчинення кримінального правопорушення на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухара групи логістики інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,-
Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022131610000159 від 08.04.2022 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що молодшого сержанта ОСОБА_5 22 липня 2021 року наказом № 529-ОС начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухаря групи логістики інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, молодший сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, молодший сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом,свідомо допустила їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
24 лютого 2022 року молодший сержант ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішила не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби.
З цією метою, 24 лютого 2022 року молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, в умовах воєнного стану, порушила вимоги зазначеного вище законодавства та самовільно залишила місце служби, а саме відділення інспекторів в прикордонній службі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії тип «Б» імені ОСОБА_6 (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка дислокувалась у АДРЕСА_2 , з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_5 органами досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
26.10.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Відсутність інформації про фактичне місце перебування підозрюваної ОСОБА_5 позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 26.10.2023 року у день його складання, у зв'язку з чим зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування разом із повістками про виклик до слідчого на офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора .
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, допитами свідків, висновком службового розслідування, іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Одночасно з поданням цього клопотання слідчим до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області скеровано клопотання про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі зазначеного, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання.
Дослідивши подані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість поданого клопотання, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання слідчому судді доведено наявність обставин для затримання підозрюваного ОСОБА_5 , з метою приводу.
Так, судом досліджено витяг з ЄРДР № 42022131610000159 від 08.04.2022 року, у відповідності до якого до ЄРДР внесені відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
З матеріалів досудового розслідування вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
26.10.2023 року, з дотриманням вимог КПК України було винесено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що підозрювана на виклики до органу досудового розслідування не з'являється, про реальне місце свого мешкання слідчому та прокуророві не повідомляє, та протягом тривалого часу переховується від органів досудового слідства, внаслідок чого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022131610000159, було зупинено, а підозрювану оголошено у розшук.
Також, слідчий суддя вважає доведеними вказані прокурором ризики, передбачений п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини, у своїй сукупності, дають підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а тому клопотання слідчого в цій частині є доведеним.
Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків передбачений п.3 ч. ст. 177 КПК України, залишається актуальним з огляду на те, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
У відповідності до п.3. ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваних.
Так само суду доведена наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 має можливість продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Також слід зазначити, що тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).
Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише через тяжкість злочину неприпустимо, обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Аналізуючи вищевикладене, слідча суддя прийшла до висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
Крім того, слідча суддя зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
3) відкликання ухвали прокурором.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 177, 189, 190 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє до 29 січня 2026 року включно та втрачає законну силу з 30 січня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1