Справа № 204/2208/25
Провадження № 2/0203/1413/2025
16.06.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
28.03.2025 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2025 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи №204/2208/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому позивач просить суд:
- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 09.11.2018 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про що був зроблений відповідний актовий запис №1007.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 09.11.2018 року, є батьками малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як пояснила позивач, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам, оскільки в них відсутні спільні інтереси, та різні погляди на життя. З вересня 2024 року вони не проживають разом та не ведуть спільне господарство. З огляду на викладене, позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем.
Відповідач у встановлений судом строк на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 року не надав відзив на позов.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 року, цивільну справу №204/2208/25, провадження №2/0203/1413/2025, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду та прийнята до розгляду - 07.04.2025 року.
Ухвалою суду від 07.04.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, до початку судового засідання 27.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Напара Маріетта Віталіївна надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Також у своїй письмовій заяві представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
12.06.2025 року на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій він зазначив, що з вересня 2024 року перебуває у складі групи забезпечення зв'язку УПОП №4 (Дніпро-1) ДПОП ОШБ «Лють» та виконує бойові (спеціальні) завдання, заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в районі Краматорського району Донецької області, у зв'язку з чим просить суд розглянути справу за його відсутності. Також у своїй письмовій заяві відповідач зазначив, що позовні вимоги він не визнає, проте просить суд винести рішення на розсуд суду. В обґрунтування своєї позиції про невизнання позову та заперечень проти позову відповідач нічого не зазначив.
З урахуванням письмових заяв представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 листопада 2018 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб, про що 09 листопада 2018 року складено відповідний актовий запис за №1007; прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 ; місце державної реєстрації: Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого 09 листопада 2018 (а.с.8).
Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 16.01.2020 року (а.с.9).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з п. 10, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також суд враховує і те, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) Суд наголосив на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя.
Крім того, у пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим, Суд повторно наголосив, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» Європейський суд з прав людини чітко не визначає, бо воно охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (рішення у справі «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
Аналіз викладених вище норм вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно із квитанцією про сплату №7690-2395-8366-6136 від 23.02.2025 року, позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн, як того вимагає ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ), який зареєстрований 09 листопада 2018 року у Сєвєродонецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (актовий запис за №1007) - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 - змінити на дошлюбне « ОСОБА_7 ».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.М. Ханієва