Справа № 202/12992/24
Провадження № 2/202/1244/2025
28 липня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра
у складі судді Мариніна О.В.
за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/12992/24 позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона дочкою померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 12.06.2015 Мелітопольською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 140/ 2015, однак свідоцтво про право на спадщину не видавалося. У серпні 2024 року вона звернулася до Другої броварської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але було їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки відомості про державну реєстрацію права власності на вище вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Звернення до суду з позовом є єдиною можливістю позивача відновити порушені права, у зв'язку з чим, просить визнати за нею право власності на 1/3 квартири в порядку спадкування за законом.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Повідомлена про час та місце судового розгляду позивачка у судове засідання не з'явилась, до позовної заяви долучила заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача - Авдіївської міської ВЦА Покровського району Донецької області про час та місце судового розгляду повідомлений судовою повісткою, яка доставлена до його кабінету у системі «Електронний суд», надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Залучена ухвалою суду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань на адресу суду не надсилав.
Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без учасників справи, за наявними матеріалами.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що відповідно свідоцтва про право власності на житло від 21 травня 2001 року, виданого Авдієвською міською радою Донецької області на підставі рішення від 21 травня 2001 року № 162 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності в рівних частинах належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності зареєстроване Донецьким бюро технічної інвентаризації про що в реєстрову книгу зроблено запис № 26, за реєстровим № 4895 від 01.06.2001.
Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 26.04.2001 внаслідок укладення шлюбу заявниця змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .
Відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв'язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Громадянин набував права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (частина друга статті 12 цього Закону)
Відповідно до ч.2 ст.15 ЗУ «Про власність» наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.
Крім того, за положеннями статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.
Таке правове регулювання правовідносин з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.
Приписами чинної ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Отже, 01.06.2001 ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 набули права власностіна квартиру АДРЕСА_1 , як у розумінні ЗУ «Про власність» (який діяв на момент виникнення правовідносин), так і у розумінні діючої ст.328 ЦК України.
Стаття 181 ЦК України визначає поняття нерухомої та рухомої речі. Зокрема, до рухомих речей відносяться речі, які можна вільно переміщувати у просторі; до нерухомих належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Отже вирішуючи спір, що випливає з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, суд, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень статті 5 цього Кодексу виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, встановлює час та підстави виникнення права власності, з'ясовує чи відноситься майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору.
При цьому, встановлюючи правовий статус майна, суд, відповідно до статей 181, 188 ЦК України встановлює і вид цього майна (нерухоме майно, рухоме майно, зокрема гараж, будівельні матеріали, складна річ тощо).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є власниками нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України.
В період з 09.06.1998 по 06.08.2012 державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалась у відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839.
Відповідно до п.1.4-1.6 вказаної Інструкції державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, надорогах, полігонах і т. п.). Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Донецьким бюро технічної інвентаризації про що в реєстрову книгу зроблено запис № 26, за реєстровим № 4895 від 01.06.2001.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб судом встановлено, що КП «БТІ м. Донецька» зареєстроване за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозева, 66.
Відповідно інформації Авдіївськії міської військової адміністрацієї Покровського району Донецької області до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Авдіївка Донецької області, здійснювали КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, КП Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих у м. Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області.
Зазначені підприємства знаходяться на території непідконтрольній органам державної влади України та відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р, м. Ясинувата та м. Донецьк Донецької області відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а постановами Верховної ради України від 17.03.2015 р. № 252-VІІ, від 17.03.2015 р. № 254-VІІ, м. Ясинувата та м. Донецьк Донецької області визнані тимчасово окупованими територіями.
Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від бюро технічної інвентаризації інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об'єкт нерухомого майна, на квартиру АДРЕСА_1 .
Відтак, суд приходить до висновку, що станом на дату звернення до суду доступу до реєстраційних справ, які зберігаються у КП «БТІ м. Донецька», позивачі та державні реєстратори не мають.
03.08.2004 набув чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Приписами абз.1 п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 23 листопада 2023 року, виданого Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 86 років про що Мелітопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 211 від 02 лютого 2015 року.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно свідоцтва про народження, виданого 11 листопада 1955 року серії НОМЕР_3 заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_3 , а отже спадкоємицею першої черги після смерті матері.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 78085625 від 21 серпня 2024 року після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , Мелітопольською районною державною нотаріальною контори 12 червня 2015 року за N? 140/ 2015 була заведена спадкова справа, однак станом на 21 серпня 2024 року свідоцтво про право на спадщину по даній спадковій справі не видавалося.
21 серпня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 за № 2060 про продовження провадження по спадковій справі померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до абзацу 2-го пункту 21 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України були зареєстровані зміни місця зберігання даної спадкової справи з Мелітопольської районної державної нотаріальної контори до Другої броварської державної нотаріальної контори.
Номер справи у нотаріуса 605/2024 номер справи в спадковому реєстрі 57561773.
Згідно матеріалів спадкової справи заповіти від імені померлої ОСОБА_3 відсутні, спадкоємцем за законом є дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 .
Відповідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 серпня2024 року за N? 1980/02-31/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за
законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю відомостей про державну реєстрацію права власності на вище вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заявницею не підтверджено факт прийняття спадщини і не надано коло спадкоємців, які прийняли спадщину.
В той же час, за запитом суду на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра щодо перевірки наявності актових записів цивільного стану про народження дітей відносно спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що за результатами перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів цивільного стану, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану Донецького регіону, виявлено лише:
- актовий запис № 2615 про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складений 10.11.1955 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Міського району м.Макіївки Донецької області (назва відділу на час державної реєстрації), батьком якої є ОСОБА_11 , 1933 р.н., матір?ю - ОСОБА_3 , 1928 р.н.
Відповідно відомостей, наданих за запитом суду Авдіївською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області та Управління з питань паспортизації, реєстрації та міграції ГУ ДМС у Донецькій області відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою АДРЕСА_2 не знайдено. Електронні реєстри Територіальної громади створено з листопада 2018 року, а через збройну агресію рф та тимчасову окупацію Авдіївської міської територіальної громади, відсутній доступ до паперової архівної картотеки реєстраційного обліку громадян Авдіївської міської територіальної громади.
В той же час, відповідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру останнє відоме місце проживання ОСОБА_3 зазначено як АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії паспорту зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Предметом даної справи є визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири після смерті матері.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Так, застосування такого способу захисту прав, як звернення з позовом про визнання права на речові права, можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 344/16879/15-ц.
Відповідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті матері, але не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з відсутністю відомостей про їх право власності у державному реєстрі речових на нерухоме майно та об'єктивною неможливістю внести вказані відомості до реєстру з зазначених вище причин.
При цьому суд зазначає, що у позивачки відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для відновлення свого порушеного права власності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/3 частини квартири розташованої за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 липня 2025 року.
Суддя О. В. Маринін