справа № 208/1641/25
провадження № 1-кп/208/937/25
про призначення до судового розгляду
04 лютого 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
в режимі відео конференції захисника ОСОБА_5 ,
під час підготовчого судового засідання призначеного 03.02.2025 року по справі кримінального провадження № 22023050000003306, яке надійшло з покровської окружної прокуратури, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красноармійськ Донецької області, громадянки України, освіта середня, не працевлаштована, незаміжня, зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично мешкала: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Під час проведення підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту прокурора чи закриття кримінального провадження, не вбачається. Справа підсудна Заводському районному суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. На стадії досудового слідства обвинуваченій обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи думку учасників судового засідання, які кожен окремо вважали за можливе призначити справу до судового розгляду, судом не встановлено для цього перешкод.
Окремо, обвинувачена просила розглядати справу суддею одноособово.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обгрунтовано тим, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, так як обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у справі.
При вирішенні клопотання просив не застосувати до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Адвокат заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Вважаючи наведені ризики об'єктивно не підтвердженими, просив обрати відносно підзахисної запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачена підтримала думку захисника.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Суд у справі «Летельє проти Франції», вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обгрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
В рішенні «Бекчиев проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Місцем проживання ОСОБА_7 є м. Покровськ Донецької області, за який на теперішній час йдуть запеклі бої з загарбниками. Дані про соціальні зв'язки обвинуваченої суду не надавались.
Суд вважає про доведеність існування ризику переховування Нестеренко від суду, з огляду на міру покарання, яка їй загрожує у разі визнання винною, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченої на потерпілу та свідків.
При встановленні наявності ризику впливу на зазначену особу, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання від них показань у кримінальному провадженні, згідно якої після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду, вони допитуються в судовому засіданні. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
На переконання суду, наведені прокурором у клопотанні ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують подальше утримання обвинуваченої під вартою.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обгрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обгрунтованої ймовірності цього.
Суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченої шляхом обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, та вони не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження та особи обвинуваченої.
Приймаючи рішення про застосування найбільш суворого запобіжного заходу, та керуючись положеннями ст. 183 КПК України, суд не визначає альтернативний захід у виді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 314-316, 331 КРК України, суд-
ухвалив:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, в приміщенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, на 11.02.2025 року о 14.30 годині.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілу, обвинувачену, захисника.
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 01.04.2025 року, без визначення суми застави.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченої на не пов'язаний з триманням під вартою, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду, в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено судом о 17.30 годині 04.02.2025 року.
Суддя ОСОБА_1