Справа №505/923/25
Провадження №1-кс/505/1116/2025
23 липня 2025 року місто Подільськ
Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, майстер військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат»,
у кримінальному провадженні №12025161180000200 від 16.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України,
Слідчому судді Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшло на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025161180000200 від 16.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України.
Зміст клопотання
Клопотання слідчий мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_6 проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді майстра обслуги технічного обслуговування взводу регламенту та ремонту зенітних ракетних комплексів ремонтної роти зенітного та радіолокаційного озброєння ремонтно - відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат»», ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, правом на нормальний розвиток неповнолітніх та формування в них належної сексуальної поведінки, 16.03.2025 приблизно о 01:00 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з мотивів задоволення власної статевої пристрасті, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що раніше знайома ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла вісімнадцяти років та є неповнолітньою особою, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із анальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_7 , з використанням геніталій, без її добровільної згоди, а саме, використовуючи безпорадній стан ОСОБА_7 через її алкогольне сп'яніння та неповнолітній вік, шляхом застосування насильства у вигляді утримання руками, лежачи на ліжку, ввів в анальний отвір ОСОБА_7 свій ерегований статевий член, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді поверхневої тріщини слизової оболонки ануса, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після вчинення зазначених дій, ОСОБА_6 відпустив неповнолітню ОСОБА_7 , оскільки остання чинила фізичний супротив та надалі змогла втекти з приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
22.07.2025, за наявності достатніх доказів ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), щодо неповнолітньої особи.
Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, а саме:
- обшуком квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
- допитом неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 щодо обставин вчиненого відносно неї кримінального правопорушення;
- висновком судово - медичної експертизи неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ;
- висновком судової психологічної експертизи за матеріалами відеозапису допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ;
- допитами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , щодо обставин які їм відомі, які передували вчиненому кримінальному правопорушенню;
- допитами законного представника потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 ;
- висновком комплексної психолого - психіатричної експертизи неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ;
- висновком комісійної судово - медичної експертизи неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Таким чином під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за вчинення якого останньому повідомлено про підозру.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Разом з цим, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного захолоду у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що підозрюваний ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від семи до дванадцяти років позбавлення волі), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину підозрюваний ОСОБА_6 матиме можливість самостійно залишити місце військової служби, спробувати перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, тому ОСОБА_6 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону. У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_6 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на неповнолітню потерпілу ОСОБА_7 , її законного представника ОСОБА_10 , вже допитаних свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з якими особисто знайомий, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Не дивлячись на те, що ОСОБА_6 , судом, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, однак, сам факт самовільного залишення військової частини або місця несення служби військовослужбовцем ОСОБА_6 , вказує на можливу схильність підозрюваним перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного, в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення. Схильність підозрюваного ОСОБА_6 до ігнорування загальноприйнятих норм моралі та поведінки щодо неповнолітньої особи, вказують на відношення останнього до охоронюваних законом цінностей статевої недоторканості людини, вказують на наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи в суспільстві.
Сторона обвинувачення у зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від семи до дванадцяти років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді застави, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що вказаний злочин вчинений із застосуванням насильства, тому на думку сторони обвинувачення, підстав для визначення розміру застави не має.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що у разі обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у останнього з'явиться можливість незаконно впливати на потерпілу її законного представника, свідків та інших осіб, які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Сторона обвинувачення просить суд при вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу оцінити в сукупності всі обставини, передбачені п. п. 1, 2, ч. 1 ст.178 КПК України, а саме:
- вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, що вказують на причетність до вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Все вищевикладене у сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного та обмеження його конституційних прав, не суперечать вимогам ст. 5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, характер злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, відсутність можливості перешкоджати досудовому слідству іншим чином, застосування до вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним співрозмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.
Враховуючи, вагомість зібраних доказів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого злочину, тяжкість цього злочину, неможливість запобігання наведеним ризикам шляхом обрання більш м'яких запобіжних заходів та, як наслідок необхідність обраного відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників щодо розгляду клопотання
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому та просили його задовольнити і обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів. Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_12 є наявність уникнення ризиків передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому просила застосувати відносно ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт у нічну пору доби, за адресою проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 . Захисником надано заяву користувача житлового будинку, розташованого за вказаною адресою у АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 від 25.07.2025, про надання згоди на перебування підозрюваного у цій справі за вказаною адресою, у разі обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника з приводу розгляду клопотання слідчого про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний період доби.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що слідчим відділенням СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025161180000200 від 16.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України.
У судовому засіданні слідчому судді не доведено факту належної перекваліфікації кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 155 КК України на ч. 3 ст. 152 КК України. Хоча до матеріалів клопотання було долучено копію постанови про зміну правової кваліфікації, вона стосується зовсім іншої зміни - з ч. 1 ст. 155 на ч. 3 ст. 153 КК України. Під час розгляду клопотання слідчим надано оригінал цієї постанови, що підтверджує зміну саме на ч. 3 ст. 153 КК України, а не на ч. 3 ст. 152 КК України.
Таким чином, у судовому засіданні не доведено належної процедури здійснення зміни правової кваліфікації на ч. 3 ст. 152 КК України, як того вимагають приписи КПК України, зокрема вимоги до змісту та оформлення відповідного процесуального документа, що мав би підтверджувати таку зміну.
Окремо слід зазначити, що наявність у ЄРДР відомостей про кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 152 КК України сама по собі не може бути визнана належним доказом факту наявності саме такої правової кваліфікації. Відповідно до вимог статті 214 КПК України, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться на підставі належно оформлених процесуальних рішень, зокрема постанов слідчого.
Так, згідно з п. 2 підрозділу 1. Відомості, які вносяться до Реєстру розділу ІІ Порядок формування та ведення Реєстру Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора 30.06.2020 року № 298, внесення відомостей здійснюється на підставі матеріалів досудового розслідування шляхом фіксації Реєстратором.
Відсутність у судовому засіданні таких процесуальних документів унеможливлює перевірку обґрунтованості повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 152 КК України, що ставить під сумнів її процесуальну легітимність та дотримання вимог статей 276 і 277 КПК України.
Керуючись ст.176, 276, 277, 278, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025161180000200 від 16.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України.
На ухвалу протягом семи днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Повний текст судового рішення проголошено 28.07.2025.
Слідчий суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області ОСОБА_14