справа № 492/1022/25
провадження № 1-кс/492/78/25
Іменем України
29 липня 2025 року м.Арциз
Слідчий суддя Арцизького районного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (дистанційно), потерпілого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019160220000151, внесеному 07 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
встановив:
Скаржник звернувся до слідчого судді із зазначеною скаргою, в якій просить визнати бездіяльність прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , скасувати постанову прокурора про відмову у погодженні повідомлення про підозру від 05 травня 2025 року. В обґрунтування скарги посилається на те, що СД відділенням поліції № 1 Болградського районного РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019160220000151, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2019 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України. 02 липня 2025 року під час чергової явки до відділення №1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12019160220000151 від 07 травня 2019 року стало відомо, що 02 травня 2025 року до Болградської окружної прокуратури були направлені матеріали кримінального провадження з проектом повідомлення про підозру відносно ОСОБА_5 за знаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України. 05.05.2025 року постановою прокурора Болградської окружної прокуратури було відмовлено у погодженні повідомлення про підозру, у зв'язку з тим, що не в повному обсязі виконані вказівки від 12.01.2021, 14.02.2023, 13.06.2023, 11.07.2024, 25.09.2024, 04.10.2024, 07.11.2024, 01.04.2025, 17.04.2025, тому скаржник звернувся до слідчого судді із зазначеною скаргою.
Скаржник та його захисник-адвокат ОСОБА_6 , про дату, час і місце розгляду скарги повідомленні належним чином, однак у судове засідання не з'явилися, клопотання про розгляд скарги за їх відсутності не подали, про причини неявки в суд не повідомили.
Прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , який брав участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, бездіяльність якого оскаржується, просив відмовити у задоволенні скарги.
До суду від прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшли заперечення на скаргу, згідно з якими прокурор просив відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що постанова прокурора про відмову у погодженні повідомлення про підозру не підлягає оскарженню на досудовому розслідуванні.
Частина 3 статті 306 КПК України передбачає, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
З огляду на стислі процесуальні строки для розгляду скарги, відсутність особи, яка подала скаргу та її захисника, які не зявилися до суду без поважних причин та не подали заяву про розгляд скарги без їх участі, слідчий суддя вважає розглянути скаргу за відсутності скаржника та його представника.
Розглянувши скаргу, вислухавши заперечення прокурора, дослідивши документи, додані до скарги, матеріали кримінального провадження, які надійшли з СД відділенням поліції № 1 Болградського районного РВП ГУНП в Одеській області, слідчий суддя дійшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 1 статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною 2 статті 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачений статями 303-308 КПК України.
Відповідно до статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Під іншою бездіяльністю, у даному випадку, слід розуміти не будь-яку бездіяльність у невчиненні тих чи інших процесуальних дій, на вчиненні яких наполягає сторона кримінального провадження, інша бездіяльність може бути оскаржена у порядку пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України за наявності наступних обов'язкових ознак бездіяльності: слідчий, прокурор або дізнавач наділені саме обов'язком чинним КПК України вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; відповідна процесуальна дія не вчинена у встановлений КПК України строк.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СД відділенням поліції № 1 Болградського районного РВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження № 12019160220000151, внесеному 07 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 125 КК України.
Постановою прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 05 травня 2025 року у погодженні повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12019160220000151, внесеному 07 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 125 КК України відмовлено.
Як вбачається з матеріалів скарги, захисник-адвокат ОСОБА_6 звертався до слідчого судді із скаргою на постанову прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 05 травня 2025 року та ухвалою слідчого судді Арцизького районного суду Одеської області від 25 червня 2025 року було відмовлено у задоволенні скарги. Ухвала слідчого судді набрала законної сили.
КПК України не передбачає можливості повторного розгляду скарги, яка вже було предметом розгляду слідчим суддею з повністю аналогічних підстав.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК України). Тому, у разі повторного надходження до суду скарги, слідчому судді належить вирішити питання щодо її прийнятності на підставі частини 6 статті 9 КПК України, виходячи із таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права та обов'язковість судових рішень (п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК).
Так, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (статті 8 КПК). Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» / Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95; п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» / Khristov v. Ukraine, заява №24465/04).
Правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обовязкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Водночас відхід від зазначеного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39).
Захист від дублювання кримінального провадження є однією з конкретних гарантій, пов'язаних із загальною гарантією справедливого судового розгляду у кримінальному провадженні згідно зі ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09.03.2006 щодо прийнятності заяви у справі «Братякін проти Росії» / Bratyakin v. Russia, заява №72776/01).
Принцип правової визначеності також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра, безперечно, є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права (п. 107 рішення ЄСПЛ від 12.01.2016 у справі «Борг проти Мальти» / Borg v. Malta, заява №37537/13). Відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли є необхідність забезпечити відшкодування (у контексті виконання рішень ЄСПЛ) (п. 62 рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії» / Moreira Ferreira v. Portugal, заява №19867/12). Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж сторони судового провадження уже висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що захисник-адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , вже звертався до слідчого судді із скаргою в якій просив скасувати вищезазначену постанови та визнати бездіяльність прокурора щодо невиконання своїх службових обов'язків, скарга подана ОСОБА_4 містить доводи, які за своїм змістом повністю ідентичні наведеним у скарзі, розглянутій по суті 25 червня 2025 року, проведення нового (повторного) розгляду скарги слідчим суддею буде таким, яке суперечитиме принципу юридичної визначеності в частині поваги до остаточного судового рішення, а також закріпленим у статті 2 КПК України завданням кримінального провадження, та є фактично зловживанням правом на доступ до правосуддя та зловживанням процесуальними правами, тому слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не наділений повноваженнями зобов'язувати слідчого та/або прокурора приймати рішення, ухвалення яких належить виключно до їх компетенції, зокрема, зобов'язувати прокурора погодити повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Керуючись статями 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019160220000151, внесеному 07 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвалу слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Арцизького районного суду
Одеської області ОСОБА_1