30.07.25
22-ц/812/1371/25
Провадження № 22-ц/812/1371/25 Головуючий суду першої інстанції Кокорєв В. В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
29 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 489/519/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Крамаренко Т.В., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кокорєва В.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, постановлену за клопотанням ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики,
24 січня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 400 000 грн.
05 лютого 2025 року Ленінський (натепер - Інгульський ) районний суд м. Миколаєва задовольнив заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову.
Наклав арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме:
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4823383000:08:000:0153, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с/рада. Мішково- Погорілівська сільська рада;
- земельну ділянку кадастровий номер: 4823383000:12:000:0247, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою Миколаївська область, Вітовський район, Мішково- Погорілівська сільська рада;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4823383000:12:000:0248, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с/рада. Мішково- Погорілівська сільська рада;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4823383000:12:000:0246, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с/рада. Мішково- Погорілівська сільська рада.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2025 року до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_3 .
10 червня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Доводи клопотання обґрунтовувала тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року було забезпечено вищезазначений позов у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме 4 земельні ділянки.
Заявниця є матір'ю-героїнею, яка самотужки виховує п'ятьох дітей, батьком яких є відповідач ОСОБА_1 .
Відповідач по справі має великий борг зі сплати аліментів, вважає що даний позов, в межах якого було накладено арешт на вказані земельні ділянки, було створено штучно для того щоб унеможливити виконання рішення суду про стягнення аліментів з відповідача.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд скасувати заходи забезпечення позову застосовані за ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме земельні ділянки, з кадастровими номерами 4823383000:08:000:0153, 4823383000:12:000:0247, 4823383000:12:000:0248, 4823383000:12:000:0246, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с/рада. Мішково- Погорілівська сільська рада.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2025 року клопотання про скасування заходів забезпечення позову задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року у справі № 489/519/25, у вигляді арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме:
- земельну ділянку, кадастровий номер 4823383000:08:000:0153, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с/рада. Мішково- Погорілівська сільська рада;
- земельну ділянку кадастровий номер 4823383000:12:000:0247, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, Мішково- Погорілівська сільська рада;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4823383000:12:000:0248, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с/рада. Мішково- Погорілівська сільська рада;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4823383000:12:000:0246, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с/рада. Мішково- Погорілівська сільська рада шляхом скасування арешту на вказане нерухоме майно
Ухвала суду мотивована тим, що накладені в рамках справи № 489/519/25 арешти перешкоджають примусовому виконанню рішенню про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову за його необґрунтованістю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 24 січня 2025 року до Ленінського районного суду м. Миколаєва було подано позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 400 000 грн. Зазначав, що сукупна вартість земельних ділянок, належних ОСОБА_1 складає 527 800 грн.
У своїй заяві ОСОБА_3 зазначала, що накладені в рамках справи № 489/519/25 арешти перешкоджають виконанню рішенню про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .
Наголошує, що в провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа № 945/560/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого в шлюбі, спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя. Під час розгляду справи №945/560/20 судом встановлено, що ОСОБА_1 окрім земельних ділянок, на які накладено арешт в даній справі, володіє ще 32 земельними ділянками, а також корпоративними правами із номінальною вартістю понад 11 500 000 гривень. Тому вартості зазначеного майна достатньо для задоволення вимог ОСОБА_3 , як стягувача у виконавчому провадженні про стягнення аліментів.
Крім того, в якості забезпечення позову, на всі вищевказані 32 земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1 було накладено арешт постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2020 року по справі № 945/560/20. Обтяження земельних ділянок мало місце в інтересах ОСОБА_3 . В рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів 8 земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 були описані державним виконавцем з метою їх подальшої реалізації (докази додаються).
Отже, майно, що перебуває у власності відповідача, та яке є обтяженим в інтересах ОСОБА_3 повною мірою може вистачити для погашення заборгованості за аліментами, яка наразі складає близько 200 000 грн. та за можливості в добровільному порядку погашається відповідачем (докази додаються).
Відповідач не у повній мірі визнає суму заборгованості, яка заявлена ОСОБА_4 , проте вважає, що наявні у його власності земельні ділянки, які забезпечені у даній справі можуть в подальшому посприяти врегулюванню спору. Застосування вказаного заходу забезпечення позову, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а саме ОСОБА_3 , а лише запровадило тимчасові обмеження щодо використання майна, наявного у відповідача, що, в свою чергу, дозволить створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки апеляційний суд не повідомили. При цьому апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_3 про участь у розгляді справи в режимі видеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою «Підсистеми відеоконференц зв'язків ЄСІТС». При цьому остання буда попереджена, що ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав таку заяву. У визначену дату та час розгляду справи за доповіддю секретаря судового засідання Зотова Н.Є. не була онлайн в мережі підсистеми відео зв'язку ВКЗ ЄСІТІС. З огляду на зазначені обставини з урахуванням приписів частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами 1, 4, 9, якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
При скасуванні арешту, як способу забезпечення цивільного позову, суд має перевірити, на яке саме майно було накладено арешт, кому належало майно у нашому випадку транспортні засоби, чи виконувалось це обмеження, який орган його виконував та чи повідомляв суд про виконання ухвали суду про накладення арешту у нашому випадку на рухоме майно - транспортні засоби, інші питання, пов'язані із забезпеченням позову.
При перевірці доводів заявника про скасування заходів забезпечення позову судом першої інстанції було встановлено, що земельні ділянки, на які було накладено арешт, на час застосування такого заходу забезпечення позову, примусово виконувалось судове рішення про стягнення аліментів на дітей та державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні № 62224130 опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 та у виконавчому провадженні № 57969075 постановою державного виконавця від 01 листопада 2024 року було призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні Приватне підприємство «Ажіо» для надання висновку щодо визначення ринкової вартості саме земельних ділянок з кадастровими номерами 4823383000:08:000:0153, 4823383000:12:000:0247, 4823383000:12:000:0248, 4823383000:12:000:0246, на які було накладено арешт у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 4823383000:08:000:0153, 4823383000:12:000:0247, 4823383000:12:000:0248, 4823383000:12:000:0246 перешкоджає примусовому виконанню судового рішення про стягненню аліментів на дітей з ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що стягувачка ОСОБА_3 не позбавлена можливості в рамках виконавчого провадження зазначити інше майно боржника за рахунок якого буде проведено стягнення боргу по аліментам є неприйнятними, оскільки саме вказані земельні ділянки вже є предметом ринкової оцінки у виконавчому провадженні.
Інші доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, за встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 доведено ті обставин, які є підставою для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному поряду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.В. Крамаренко
Т.Б. Кушнірова
Повне судове рішення складено 30 липня 2025 року.