Провадження № 2-др/742/21/25
Єдиний унікальний № 742/1512/25
(додаткове)
30 липня 2025 року
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря Риндя Л.А., розглянув заяву представника відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - Гусєва П.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3, до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,
У березні 2025 року позивач звертаючись до суду з заявою просить суд стягнути солідарно з Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 на його користь 139067 грн 77коп в рахунок відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, а також інфляційні втрати та 3% річних за період з 08.07.2023 по день ухвалення судом рішення в даній справі.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь пеню за період прострочення регламентної виплати з 09.10.2023 по день ухвалення судом рішення у даній справі.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 22 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, пеню, інфляційні втрати, 3% річних - відмовлено.
29.07.2025 року представником відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - Гусєв П.В. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.270 ЦПК України шляхом вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судом встановлено, що при ухваленні судового рішення , судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат понесених Моторно (транспортного) страхового бюро України на правничу допомогу.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».
У інший постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України у суді першої інстанції здійснював адвокат Гусєв П.В. на підставі довіреності та договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права від 12 жовтня 2021, додаткової угоди до договору від 21 грудня 2021, додаткової угоди до договору від 13 березня 2025(а.с.45-52).
Судом встановлено, що представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат Гусєв П.В. до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про розподіл судових витрат у відповідності до ст.41 ЦПК України та стягнути витрати, які планує понести МТСБУ у зв'язку з розглядом справи та стягнути з позивача витрати у розмірі 2000 грн.
Відповідно до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права від 12 жовтня 2021, додаткової угоди до договору від 21 грудня 2021, додаткової угоди до договору від 13 березня 2025, укладеного між Моторно (транспортним) страховим бюро України та адвокатом Гусєвим П.В. (далі - виконавець), виконавець бере на себе зобов'язання надати наступну правничу допомогу: відповідно до предмету договору представлити і захищати на підставі довіреності права та інтереси замовника в суді, подавати позовні заяви та інші заяви пояснення, запити, клопотання, скарги, заперечення, відзиви та інші документи, а також знайомства з усіма документами та матеріалами.
Згідно із п. 5.1.1 указаного договору вартість правничої допомоги визначається в твердій(фіксованій) сумі.
Відповідно до п.5.2.4 вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках, визначається наступним чином:
п.5.2.4 Договору, вартість послуг 2000 грн - у справі, у якій ціна позову становить 10000 грн і більше(а.с.45-52).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 22 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3, до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, пеню, інфляційні втрати, 3% річних - відмовлено.
Зважаючи на прийняте судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, пеню, інфляційні втрати, 3% річних, суд приходить до висновку про наявність підстав для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених Моторно (транспортним) страховим бюро України у суді.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір понесених витрат на суму 2000 грн, на думку суду, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
Таким чином, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення, яким заяву представника Моторно (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення задовольнити та відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,
Заяву представника відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - Гусєва П.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України, ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: Русанівський бульвар, 8, м.Київ, 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО