Справа № 420/14596/25
Провадження № 2-аз/650/2/25
про забезпечення позову
29 липня 2025 року селище Велика Олександрівка
Суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
В провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
14 липня 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в якій просить задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови № 91 від 18.04.2025 року про накладення стягнення, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мене, ОСОБА_2 , до моменту ухвалення судового рішення у справі № 420/14596/25. Вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити постанову про відкриття виконавчого провадження №78098768 від 16.05.2025 року відносно ОСОБА_2 .
В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 18 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. У подальшому, на виконання цієї постанови, 16 травня 2025 року було відкрито виконавче провадження № 78098768, що створює реальну загрозу стягнення грошових коштів з особи, яка оскаржує законність відповідного рішення.
Позивач стверджує, що не прибув до ТЦК та СП у зазначену в повістці дату 16 квітня 2025 року з поважної причини - через хворобу, яка підтверджується медичним висновком про непрацездатність, виданим наступного дня - 17 квітня 2025 року. Крім того, 24 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відстрочку від призову на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте жодної відповіді на цю заяву не отримано, а рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ухвалене без врахування наведених обставин.
На думку представника позивача, у цій справі наявні підстави для забезпечення позову, визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. По-перше, існує загроза того, що невжиття відповідних заходів унеможливить ефективний судовий захист порушеного права, оскільки до моменту вирішення справи по суті може бути примусово стягнуто суму накладеного стягнення. По-друге, у діях відповідача вбачаються очевидні ознаки протиправності, оскільки постанова винесена попри наявність підтвердженої поважної причини неприбуття особи за повісткою, а також без розгляду поданої заяви про надання відстрочки.
У зв'язку з цим представник позивача просить суд застосувати передбачені законом заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови від 18 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, а також зупинити виконавче провадження, відкрите на її підставі. Зазначені заходи є співмірними із заявленими вимогами, необхідні для запобігання істотній шкоді правам позивача, та відповідають приписам статей 150 і 151 КАС України.
Вирішуючи подану заяву в порядку ч.1ст.154 КАС України без повідомлення учасників справи, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасників справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено, крім інших заходів, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Суд погоджується з доводами представника позивача щодо існування у даному провадженні обставин, за яких невжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення стягнення, що здійснюється на підставі вказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення, може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову. Разом з тим, суд враховує, що у разі відмови у задоволенні позову та скасування вжитих заходів до його забезпечення, виконавче провадження буде продовжене у встановленому законом порядку.
На переконання суду, суттю інституту забезпечення позову є тимчасовий захист позивача в адміністративному процесі, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, заборони відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Так, зокрема, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до п.2 ч.1ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Виходячи з наведеного та положень ст.ст. 150-151 КАС України, суд вбачає підстави для задоволення заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову частково та зупинення стягнення, що здійснюється на підставі вказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В частині зупинення постанови про відкриття виконавчого провадження № 78098768 від 16 травня 2025 року відносно ОСОБА_2 суд не погоджується з доводами представника позивача щодо можливості вжиття такого заходу забезпечення позову.
Згідно зі статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, заходи забезпечення позову мають бути спрямовані на запобігання істотному ускладненню чи унеможливленню виконання судового рішення або поновленню порушених прав особи у межах предмета спору. Водночас згідно зі статтею 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта, що оскаржується, яким у цій справі є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова ж про відкриття виконавчого провадження не є актом, що визначає права чи обов'язки позивача в межах предмета цього адміністративного спору. Така постанова виноситься державним виконавцем в межах окремого, виконавчого, провадження, і може бути оскаржена в порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження. Вона не є проявом діяльності суб'єкта владних повноважень, рішення чи бездіяльність якого оскаржується у даній справі.
Крім того, інститут забезпечення позову не охоплює можливості зупинення дій державного виконавця щодо виконання постанови про адміністративне стягнення. Законодавство прямо не передбачає такої форми забезпечення адміністративного позову, а відтак суд не вбачає правових підстав для зупинення постанови про відкриття виконавчого провадження в межах розгляду цієї справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження виходить за межі предмета даного спору та не відповідає цілям і природі інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Одночасно суд зазначає, що дата розгляду даної заяви обумовлена надмірним судовим навантаженням у Великоолександрівському районному суді Херсонської області, пов'язаним із кількістю працюючих суддів та визначеною територіальною підсудністю судових справ: Бериславського районного суду Херсонської області, Високопільського районного суду Херсонської області, Іванівського районного суду Херсонської області, Скадовського районного суду Херсонської області, Каланчацького районного суду Херсонської області, Чаплинського районного суду Херсонської області Великоолександрівському районному суду Херсонської області.
Згідно з Переліком місцевих судів, у яких надмірний рівень судового навантаження або в яких неможливо здійснювати правосуддя, затвердженим рішеннями Комісії від 26.02.2025 № 41/зп-25 та 05.03.2025 № 46/зп-25) Великоолександрівський районний суд Херсонської області займає перше місце серед усіх судів України за критерієм - надмірний рівень судового навантаження.
На підставі вищенаведених положень КАС України, суддя,
постановив:
Заяву представника позивача Морозова Вадима Юрійовича про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі постанови № 91 від 18.04.2025 року про накладення стягнення, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_2 , до моменту ухвалення судового рішення у справі № 420/14596/25 та набрання ним законної сили.
В іншій частині заяви відмовити.
Копію ухвали направити для виконання державному виконавцю в провадженні якого перебуває виконання зазначеної постанови.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Відповідно до ч. 8ст. 154 КАС України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 КАС України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: ________________ О.О. Сікора