Справа № 579/984/25
2-а/579/21/25
08 липня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі головуючого судді - Придатка В.М.,
з участю секретаря судового засідання - Клишкової Ю.В.,
представника позивача - Гордієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00005612 від 16.04.2025 року,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00005612 від 16.04.2025 року, та закриття провадження.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серія АФ №00005612 від 16.04.2025р., було застосовано до ОСОБА_1 , штраф у розмірі 34 000,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 132-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, а саме за рух транспортно засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної довжини транспортного засобу на 20,805% (3,901м) при дозволеній фактичній довжині 18.75м. Автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень зафіксовано транспортний засіб SCANIA G440, ДНЗ НОМЕР_1 за наступними параметрами: вісей 6 шт, спарені колеса 2 вісь, 3 вісь, 4 вісь, 5 вісь, 6 віс, відстані між вісями 1-2: 3543 мм, 2-3-1338 мм, 3-4 12792 мм., 4-5 1298 м.м. 5-6 1289 мм. Загальна довжина транспортного засобу -23,251 м. Виміряні з урахування похибки габаритні параметри транспортного засобу - загальна довжина 22,651 м.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в автоматичному режимі було зафіксовано рух автопоїзда (транспортного составу) - механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою в розумінні Правил дорожнього руху, а саме: SCANIA G440, ДНЗ НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію СТО №489067) та спеціалізований напівпричеп Н/ПР - платформа НОМЕР_2 . (свідоцтво про державну реєстрацію СТО №000640). Відповідно до абз 9 п. 1.10 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою КабінетуМіністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою. На фотофіксації порушення чітко видно тягач, з'єднаний з напівпричепом- платформою. А відповідно до п. 22.5. Правил ПДР, щодо автопоїзда, то рух такого транспортного засобу допускається у разі, коли його довжина не перевищує 22 метри.
Тобто було застосовані штрафні санкції за перевищення довжини автомобіля (тягача) з напівпричепом (гранична довжина 18,75 м), а не автопоїзду (22 метри), який було зафіксовано фактично.
Вважає, що в даному випадку застосовано граничну норму, яка встановлює допустиму довжину іншого транспортного засобу, ніж зафіксовано постановою по справі про адміністративне правопорушення, а відтак, постанова не містить посилання на пункт, підпункт, абзац тощо певного нормативно-правового акту, який встановлює заборону, яка була порушена саме тим транспортним засобом, який в них зафіксовано.
Представник відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті - згідно поданого відзиву заперечував проти задоволення позову, наголосив, що статус водія транспортного засобу накладає підвищену соціальну відповідальність та вимагає додаткової дисципліни і неухильного виконання нормативно-правових актів. Стверджував, що порушення, допущене позивачем, доведене поза сумнівом, постанова винесена законно. Отже, відповідачем правильно визначено належного користувача, для винесення останньому оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, що на фотознімках транспортного засобу SCANIA G440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чітко визначено контури та характер транспортного засобу, на якому добре видно, що перевищення нормативної довжини стосується саме напівпричепа. Це має принципове значення для правильної правової кваліфікації обставин справи. Зазначене підтверджує, що конструктивні особливості транспортного засобу, зокрема довжина напівпричепа, є визначальним фактором у виявленому перевищенні габаритних норм, і перевищення габаритних параметрів зумовлене конструктивними характеристиками саме напівпричепа. Інформація щодо вимірювання міститься в інформаційній карті габаритно-вагового контролю, яка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, у вигляді метаданих та використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення, відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Сідельний тягач SCANIA G440, державний номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 ) та спеціалізований напівпричіп Н/ПР - платформа TAD NPN Classic 30-3 державний номерний знак НОМЕР_4 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5 ) зареєстровані за ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» (а.с.5-7).
Автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень зафіксовано транспортний засіб SCANIA G440, ДНЗ НОМЕР_1 за наступними параметрами: вісей 6 шт, спарені колеса 2 вісь, 3 вісь, 4 вісь, 5 вісь, 6 віс, відстані між вісями 1-2: 3543 мм, 2-3-1338 мм, 3-4 12792 мм., 4-5 1298 м.м. 5-6 1289 мм. Загальна довжина транспортного засобу -23,251 м. Виміряні з урахування похибки габаритні параметри транспортного засобу - загальна довжина 22,651 м. Вказане підтверджується фотографіями, роздрукованими за даними автоматичного пункту контролю (а.с.37-44), який повірений в установленому порядку (а.с.46).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серія АФ №00005612 від 16.04.2025р., було застосовано до ОСОБА_1 , штраф у розмірі 34 000,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 132-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, а саме за рух транспортно засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної довжини транспортного засобу на 20,805% (3,901м) при дозволеній фактичній довжині 18.75м (а.с.8).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. В свою чергу, конкретні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України "Про Національну поліцію", Правил дорожнього руху.
За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч. 2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд перевіряє законність та обґрунтованість винесення постанови та досліджує, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У той же час, відповідно до пункту 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила проїзду), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Разом з тим, згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (далі - Порядок №1174).
Відповідно до пункту 8 Порядку №1174 засоби вимірювальної техніки, які є складовими технічних засобів автоматичних пунктів, повинні відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Положеннями пункту 12 Порядку №1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати:
- вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
- вимірювання загальної маси транспортного засобу;
- визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
- вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
- визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості);
- вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості);
- фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу;
- фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
- фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
- первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно- комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування;
- автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку №1174).
Метадані за визначенням пункту 2 Порядку №1174 являють собою структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями.
Згідно пункту 15 Порядку №1174 метадані повинні містити дані про:
- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності);
- фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака;
- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку №1174).
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Згідно статті 268 КУпАП, особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Положення статті 279-5 КУпАП прямо визначає про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 17 Порядку №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно- вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Відтак, доводи Позивача про неправомірність оскаржуваної постанови з огляду на відсутність у ній відомостей про вимірювання габаритів транспортного засобу, віднесеного до автопоїздів, а не до напівпричепів, не відповідають дійсності та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
Таким чином, незазначення Відповідачем в оскаржуваній постанові даних про напівпричіп не спростовує суті вчиненого правопорушення рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про те, що у даному випадку здійснювалося перевезення вантажу з використанням автопоїзда, що складається з сідельного тягача SCANIA G440, державний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу Н/ПР - платформи TAD NPN Classic 30-3, державний номерний знак НОМЕР_6 , а тому максимально допустима загальна довжина для даного типу транспортного засобу згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху становить 22 м.
Так, відповідно до підпункту а) пункту 22.5 Правил дорожнього руху визначено нормативи зовнішніх габаритів, зокрема, довжини транспортного засобу:
а) зовнішніх габаритів:
Зовнішній габарит Максимальне значення параметра, метрів
Довжина:
вантажного автомобіля 12
автопоїзда 22
автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75
маршрутного транспортного засобу 18,75
Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу 2
Водночас, з огляду на встановлення підпунктом а) пункту 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої довжини транспортних засобів, що здійснюють перевезення вантажів (автопоїзд та автомобіль (тягач) з напівпричепом), то визначення типу транспортного засобу є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях перевізника складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» сідельний тягач є транспортним засобом спеціалізованого призначення, тобто транспортним засобом, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
В свою чергу, напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
У той же час, причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.
Відповідно до змісту пункту 1.10 Правил дорожнього руху автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою.
Таким чином, з аналізу викладених вище положень нормативно-правових актів вбачається, що законодавцем в пункті 22.5 Правил дорожнього руху при визначені нормативів максимально допустимої довжини транспортних засобів встановлено окремі спеціальні норми для автомобіля (тягача) з напівпричепом на рівні 18.75 м.
Зазначена позиція підтверджується також і висновками П'ятого апеляційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 16.04.2024 по справі №496/6847/23 за результатами розгляду подібного питання:
«Як встановлено колегією суддів, обмеження габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів залежить від типу ТЗ, до якого відноситься механічний транспортний засіб, а також з'єднані одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, зокрема:
- для автопоїзда такий параметр встановлений на рівні 22м;
- для автомобіля (тягача) з напівпричепом встановлений на рівні 18,75 м.
У пункту 1.10 ПДР наведені значення термінів, які вживаються у цих Правилах, зокрема:
- автопоїзд (транспортний состав) механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою;
- вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
- дозволені максимальні розміри максимальні розміри транспортного засобу, зазначені у підпункті «а» пункту 22.5 цих Правил;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;
З огляду на зазначене, можливо дійти висновку, що встановлені максимальні габаритні параметри на рівні 18,75м стосуються сідельного тягача та напівпричепу, які окремо є двома транспортними засобами, кожен з яких не є вантажним автомобілем, в той же час параметри у збільшеному розмірі на рівні 22м передбачені для транспортного засобу у складі вантажного автомобіля та причепу».
Таким чином, оскільки зафіксований транспортний засіб Позивача є комбінованим і рухався у складі автомобіля (тягача) і напівпричепа, то для нього визначені особливі нормативи параметрів довжини, що не можуть перевищувати 18.75 м.
Відтак, до даних правовідносин слід застосовувати габаритні обмеження встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху саме для автомобіля (тягача) з напівпричепом - загальна довжина 18,75 м.
Окрім того, в контексті посилань Позивача в позовній заяві про нібито необхідність застосування до належного йому транспортного засобу збільшених нормативів загальної довжини 22 м як для автопоїзду, вважаємо за доцільне звернути увагу на наступне.
Так, відповідно до положень пункту 1.10 Правил дорожнього руху експлуатація транспортного состава - транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
В свою чергу, відповідно до пункту 30.3 Правил дорожнього руху на відповідних транспортних засобах, установлюються такі розпізнавальні знаки: «Автопоїзд» - три ліхтарі оранжевого кольору, розташовані горизонтально над передньою частиною кабіни (кузова) з проміжками між ліхтарями від 150 до 300 мм - на вантажних автомобілях і колісних тракторах (класу 1.4 т і вище) з причепами, а також на зчленованих автобусах і тролейбусах.
Водночас, з наявних матеріалів фотофіксації належного Позивачу транспортного засобу під час проїзду автоматичного пункту вбачається, що транспортний засіб у складі тягача сідельного тягача SCANIA G440, державний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу Н/ПР - платформи TAD NPN Classic 30-3, державний номерний знак НОМЕР_6 , на момент фіксації адміністративного правопорушення не був обладнаний розпізнавальними знаками (три ліхтарі оранжевого кольору, розташовані горизонтально над передньою частиною кабіни (кузова) з проміжками між ліхтарями від 150 до 300 мм), які ідентифікують його як автопоїзд, як того вимагають Правила дорожнього руху.
Натомість, на транспортному засобі були встановлені 2 ліхтарі по правому та лівому краях кабіни, що, однак, не відповідає вимогам Правил дорожнього руху, встановлених для автопоїздів.
Фотографії транспортного засобу, зроблені автоматичним пунктом під час проїзду транспортного засобу, додаються до даного відзиву та розміщені для ознайомлення на веб-сайті у вільному доступі за посиланням, вказаним в оскаржуваній постанові.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення регулюється статтями 278, 279 КУпАП.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Згідно частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 2, ч. 6 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому позивач в порушення вимог ч. 4 ст. 161 КАС України не додає до позовної заяви належних і допустимих доказів в підтвердження доводів, наведених в адміністративному позові.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст.ст.73,76,77 КАС України, об'єктивні докази, які б достеменно та «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинене позивачем порушення Правил дорожнього руху України, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №760/2846/17 зроблено висновок про те, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач який є власником транспортного засобу порушив вимоги встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами.
В якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, відповідач долучив до матеріалів справи інформаційні файли та даними фотофіксації.
Суд вважає, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті дотримані вимоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ст. 132-1 ч. 2 КУпАП. Так, було з'ясовано, що саме ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу, має нести відповідальність за вчинення вказаного правопорушення.
Суд визнає, що постановою серії АВ №00005612 від 16 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, на ОСОБА_1 на законних підставах було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34000 грн. за адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Суд зазначає, що відповідач довів обґрунтованість та законність прийнятої постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача за порушення Правил дорожнього руху.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "OHalloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що справа про адміністративне правопорушення розглянута відповідачем у встановленому порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.132-1 КУпАП, та на законних підставах. Відповідач довів правомірність винесеної ним постанови у справі про адміністративне правопорушення і оскаржувана постанова є обґрунтованою і законною. Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена та підтверджується належними та допустимими доказами, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст.139 КАС України, понесені витрати позивачем на оплату судового збору, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 132-1, 245-249, 251, 252, 256, 268, 279, 283, 284, 293 КУпАП, ст.ст. 12, 72-79, 90, 139, 243-246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , до Державної служби України з безпеки на транспорті, місцезнаходження 01135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14, ЄДРПОУ 39816845, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00005612 від 16.04.2025 року, - відмовити за безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 18 липня 2025 року.
Суддя В. М. Придатко