Справа № 473/1661/25
іменем України
"30" липня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в квітні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 18 жовтня 2024 року, о 12.05 год відповідачка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf Plus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху по вул. Київській в м. Вознесенську Миколаївської області, не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки Daihatsu Terios, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачці. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Винною в дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідачку ОСОБА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 зазнала матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу марки Daihatsu Terios, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Шкода полягала в вартості необхідних для відновлення автомобіля до попереднього стану ремонтних робіт, що становила згідно висновку експерта №24-6726 від 29 січня 2025 року 126293,47 грн. Страховик відповідачки ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатив позивачці страхове відшкодування в розмірі 60000,00 грн.
В зв'язку з чим, позивачка просила стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в розмірі 66293,47 грн, витрати, пов'язані з експертним дослідженням, в розмірі 8178,62 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, посилаючись на те, що вона зазнала моральних страждань, що були обумовлені пошкодженням належного їй майна.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка проти цього не заперечувала.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2024 року, о 12.05 год відповідачка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf Plus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху по вул. Київській в м. Вознесенську Миколаївської області, не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки Daihatsu Terios, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачці. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Винною в дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідачку ОСОБА_2 , відповідно до постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 року.
Дана постанова, в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов'язковою для суду, що розглядає справу щодо цивільно-правових наслідків дій особи, стосовно якої вона ухвалена, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При цьому, розглядаючи справу в цивільному порядку, суд не вправі перевіряти обставини дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в справі про адміністративне правопорушення з'ясовуються обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди та вина сторін, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до відповідальності.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_2 , як володільця автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант», згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 224111473 з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160000,00 грн та франшизою в розмірі 3200,00 грн.
Згідно консультації 69-D/15/06 про вартість матеріальних збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу марки Daihatsu Terios, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ремонтної калькуляції, наданих ТДВ СК «Альфа-Гарант», розмір обумовлених збитків становить 65982,67 грн.
26 грудня 2024 року між позивачкою та ТДВ СК «Альфа-Гарант» була укладена угода про розмір страхового відшкодування, відповідно до якої її сторони дійшли згоди, що сума матеріальних збитків складає 63200,00 грн.
09 січня 2025 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило позивачці страхове відшкодування в розмірі 60000,00 грн (за мінусом франшизи в розмірі 3200,00 грн), відповідно до платіжної інструкції № 54759 від 09 січня 2025 року.
В подальшому позивачка ОСОБА_1 ініціювала проведення експертного дослідження належного їй транспортного засобу. Відповідно до висновку судового експерта Миколаївського відділення Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз за № 24-6726 від 29 січня 2025 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Daihatsu Terios, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 126293,47 грн.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (п. 2) та Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (п. 4), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Разом з тим, відповідно до п. 22.1 ст. 22Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, чинного на час виникнення правовідносин між сторонами (далі Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Зокрема, відшкодуванню підлягає шкода, пов'язана з пошкодженням іншого транспортного засобу.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.ст. 28, 29 Закону).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Отже, діючим законодавством передбачений обов'язок по відшкодуванню шкоди потерпілому як страховиком у межах, встановлених Законом та договором, так і особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але за умови, що згідно з договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати від 22 лютого 2022 року в справі 201/16373/16-ц. Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_2 була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант», з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160000,00 грн та франшизою в розмірі 3200,00 грн.
26 грудня 2024 року між позивачкою та ТДВ СК «Альфа-Гарант» була укладена угода, якою зафіксований розмір шкоди, завданої позиваці пошкодженням її майна. При цьому, відповідачка не була стороною вказаної угоди, тому покладення на неї частини страхового відшкодування, фактично прощеного позивачкою страховій компанії, не є таким, що ґрунтується на вимогах закону.
Разом з тим, відповідно до п.36.6 ст. 36 Закону страхувальником, або особою відповідальною за завдані збитки має бути компенсована сума франшизи, якщо вона передбачена договором страхування.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише в цій частині.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа, якій неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдана моральна шкода, має право вимагати відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, за наявності вини останньої.
Відповідно до ч. 1, п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода може полягати: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема подальшої поведінки заподіювача шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з встановлених обставин, враховуючи характер, обсяг, доведену позивачкою тривалість страждань та вимушених змін у її житті, суд вважає достатнім, адекватним та справедливим присудження позивачці відшкодування моральної шкоди в розмірі 800,00 грн.
З огляду на положення ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати (судовий збір), пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5%), у розмірі 60,56 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , матеріальну шкоду в розмірі 3200,00 грн, моральну шкоду в розмірі 800,00 грн, судові витрати в розмірі 60,56 грн, а всього - 4060,56 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В.Лузан