Справа № 127/18061/25
Провадження 2/127/3654/25
30 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши заяву представника позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2025 відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач через канцелярію суду 27.06.2025 подала відзив на позовну заяву. У відзиві вказує, що з 26.01.2024 року вона не є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Споживачем послуг з постачання електричної енергії на вказаний об'єкт є новий власник. ОСОБА_1 вказує, що є неналежним відповідачем у цій справі, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2024. Просила відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн, понесені нею, у зв'язку із написанням цього відзиву.
Через підсистему ЄСІТС Електронний суд 08.07.2025 від представника позивача надійшла заява про відмову від позову. Заява мотивована тим, що оператором системи розподілу - АТ «Вінницяобленерго» проведено коригування обсягів спожитої Відповідачем електричної енергії за період з вересня 2024 по квітень 2025 у бік зменшення, а саме на 8917 кВт*год, що складає суму 31702,32 грн. Таким чином, розмір заборгованості за спожиту електричну енергію становить 34,56 грн. Вказані обставини підтверджуються Детальною довідкою про розмір нарахованих платежів та оплат за електропостачання по особовому рахунку НОМЕР_1 , а також Сальдовими оборотами по споживачу за календарний період (додаються). За наслідком проведених коригувань вказаної заборгованості, споживачу буде надіслано рахунок на оплату спожитої електроенергії з актуальними даними комерційного обліку та відповідною сумою до сплати. За вказаних обставин позивач вважає за необхідне відмовитися від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 31736,88 грн. Представник позивача, посилаючись на положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, просив повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні цього позову. Позивач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, вказавши на непропорційність заявленої суми 10000 грн обсягу наданих адвокатом послуг, виконаній роботі та часу, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Посилався на невідповідність наданих адвокатом послуг умовам договору, з огляду на нескладність справи та існуючу сталу практику з розгляду цієї категорії справ.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява позивача про відмову від позову підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
За змістом ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно зі ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
З огляду на викладене, суд приймає відмову сторони позивача від позову, оскільки така відмова не суперечить вимогам чинного законодавства України та не стосується прав і обов'язків осіб, які не брали участі у справі, а також наявні повноваження представника позивача на звернення до суду із заявою про відмову від позову.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність прийняття відмови від позову, наслідком такого прийняття є закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частиною першою ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За наведених обставин наявні правові підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України, представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, відповідач надала до суду копію Договору про надання юридичних послуг №01 від 24.06.2025, акт про надані юридичні послуги до Договору від 26.06.2025, платіжну інструкцію про оплату юридичних послуг №0.0.4431192521.1 на суму 5000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Однак, визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що справа є малозначною, обсяг підготовлених та наданих доказів відповідачем є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін, а тому суд вважає доцільним стягнути з позивача на користь відповідача 3000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Керуючись ст. 133, 137, 142, 255, 260, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (ЄДРПОУ 41835359)з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні цього позову відповідно до платіжної інструкції №23104 від 10 червня 2025 року та платіжної інструкції №23031 від 20 травня 2025 року в розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», ЄДРПОУ: 41835359, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 131.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя В. В. Горбатюк