Справа № 128/2125/25
Іменем України
29 липня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що «13.05.2025 стосовно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №2601 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. У постанові зазначено, що « ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 4 підпункту 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022, а саме ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а саме не пройшов медичний огляд, востаннє проходив медичний огляд у 2010 році». Вважає таку постанову незаконною та необґрунтованою, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки відповідно до абз. 8 п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів. Законом України № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року, статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи». Маючи можливість отримати інформацію про ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного, з інших відомчих реєстрів, службовими особами її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи та безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Інформацію, яку ОСОБА_1 не оновив, ІНФОРМАЦІЯ_3 повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді. Наприклад, інформація про персональні дані ОСОБА_1 міститься в органах реєстрації актів громадського стану, які створені та діють на підставі ЗУ «Про органи реєстрації актів громадського стану» від 24 грудня 1993 року; інформація про РНОКПП ОСОБА_1 , місце роботи, податкову адресу, доходи, може бути отримана від Державної податкової служби України; про місце реєстрації - від органів ДМС України. Всі необхідні дані стосовно військового обліку ОСОБА_1 є наявні у системі АІТС Оберіг та відобразилися у документі Резерв +, тобто є та були доступні для працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою проживання він зареєстрований з 2009 року. Докази неможливості отримання такої інформації щодо його особи з доступних джерел працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 є особою, яка відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а саме особи, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду. Позивач ОСОБА_1 дізнався про наявність постанови 28.05.2025 з відповіді на адвокатський запит, який був надісланий 14.05.2025 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , постанова №2601 була отримана адвокатом Геращенко Т.В. на електронну пошту 28.05.2025. Тому просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови №2601 від 13.05.2025 про накладення адміністративного стягнення; визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2601 від 13.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн, провадження у справі закрити; стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 09.06.2025 відкрив провадження у справі та призначив судове засідання.
28.07.2025 представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що «позивач, відповідно до інформації з АІТС «Оберіг», не здійснив звірку даних у встановлений законом строк, він не уточнив свої персональні дані. Строк для здійснення такого уточнення становить 60 днів і тривав з 19.05.2024 до 16.07.2024 включно. Оскільки позивач підлягав взяттю на військовий облік, на нього поширювався обов'язок оновлення персональних даних. Перелік персональних даних, які громадяни, в тому числі і позивач, зобов'язані були уточнити, міститься у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». В цьому Переліку зазначені відомості, в тому числі в пункті 17-1 зазначено відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Відповідно до законодавства, можливість отримання даних територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки з інших інформаційних реєстрів чи систем передбачена лише за наявності відповідних технічних умов. Станом на день встановлення законом строку на оновлення персональних даних, на день складення протоколу такої можливості у ТЦК не було. Крім того, законодавцем оновлення персональних даних встановлено, як обов'язок громадянина. Позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки ця інформація зазначена в протоколі №565. Позивач отримав другий примірник протоколу №565, про що свідчить його підпис в протоколі. Позивач, знаючи, що 13 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 буде розглянуто справу відносно нього, на розгляд не прибув та не надав заяв і клопотань щодо порядку розгляду справи. Не отримавши поштою копію рішення по справі з адміністративного провадження, позивач не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 не навів жодної поважної причини щодо пропуску строку на оскарження постанови №2601 від 13.05.2025. Вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №2601 від 13.05.2025 видана в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та законами України, тому жодних правових підстав для визнання оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП протиправною та її скасування немає, свободи та інтереси позивача по даному адміністративному позову відповідачем порушено не було. Тому просить відмовити у задоволенні позову».
У судове засідання 29.07.2025 учасники справи не з'явились, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Геращенко Т.В. попередньо подала до суду письмову заяву, у якій просить розгляд справи провести без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
У частині третій статті 194 КАС України зазначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання 29.07.2025 не з'явився без поважних причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлявся судом у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 29.07.2025 за відсутності учасників справи без технічного фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що постановою №2601 від 13.05.2025 «про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 та закриття адміністративної справи за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення» начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , установив, що «згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за №565 від 05.05.2025 ОСОБА_3 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу» абз. 4 підпункту 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов?язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 р., а саме ОСОБА_3 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а саме не пройшов медичний огляд, востаннє проходив медичний огляд у 2010 році. Згідно наданих пояснень громадянин ОСОБА_3 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у зв?язку перебуванням на роботі. Провину свою не визнав. Під час розгляду справи досліджено докази по справі, а саме витяг з АГТС «Оберіг», з якого видно, що громадянин уточнив свої персональні дані 05 травня 2025 року, що не відповідає термінам указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною радою України щодо уточнення даних протягом 60-ти днів. Згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за вх. №564 від 05.05.2025 громадянин ОСОБА_3 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу», абз. 2 ч. 1, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов?язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 р., а саме ОСОБА_3 19.01.2025 року у строк вказаний в електронній повістці, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини не прибуття за електронною повісткою. Відповідно електронної повістки №1664689 громадянин ОСОБА_3 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.01.2025 на 14:00 год за адресою: АДРЕСА_1 . Електрона повістка була направлена 03.01.2025 відділенням АТ «Укрпошта». ОСОБА_3 05.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув самостійно. Згідно наданих пояснень громадянин ОСОБА_3 у строк вказаний в електронній повістці, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини неявки тому, що про існування повістки не знав та ніхто йому її не вручав. За місцем реєстрації постійно знаходиться його батько, якому теж ніхто нічого не повідомляв. Провину свою не визнав. За порушення мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_3 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Другий примірник протоколу ОСОБА_3 отримав 05.05.2025, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу. Згідно ч. 1-2 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП (в редакції 07.02.2025), адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня виявлення правопорушення, але не пізніше року з дня його вчинення. Враховуючи, вищевикладені обставини, строк накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_3 минув 19.04.2025. На підставі вище викладеного, постановив громадянина ОСОБА_4 звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; визнати громадянина ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в частині неприбуття у встановлений повісткою строк; накласти на громадянина ОСОБА_4 адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у сумі 17000,00», що підтверджується копією такої постанови (а.с. 11-12).
Згідно з електронним військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+», «військово-облікові дані ОСОБА_1 уточнено 06.05.2025» (а.с. 7).
Судом також установлено, що копію оскаржуваної постанови №2601 від 13.05.2025 «про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 та закриття адміністративної справи за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення»представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Геращенко Т.В. отримала лише 28.05.2025, що підтверджується копією супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_1 №4450 від 28.05.2025 (а.с. 9).
У частині першій статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 (справа № 800/499/17), строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки позивач отримав копію постанови лише 28.05.2025, що підтверджується матеріалами справи, а звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом 05.06.2025, суд вважає наведені у позовній заяві причини пропуску строку звернення до суду поважними, у зв'язку з чим строки слід поновити.
У статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
У статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У частині другій статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У статті 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Установлено, що постановою №2601 від 13.05.2025 «про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 та закриття адміністративної справи за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в сумі 17000,00 грн за «не уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України своїх персональних даних через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а саме: не пройшов медичний огляд, востаннє проходив медичний огляд у 2010 році».
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діє на час винесення оскаржуваної постанови), громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Частина десята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також в пункті 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідно до п. 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, також зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
В абзаці 4 пункту 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року не уточнив свої персональні дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
В оскаржуваній постанові зазначено, що «згідно з наданими поясненнями, громадянин ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у зв?язку перебуванням на роботі».
З копії електронного військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» убачається, що військово-облікові дані ОСОБА_1 уточнено 06.05.2025. Відмітка про те, що «дані уточнено вчасно» відсутня.
Відповідно до пунктів 68, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд. У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Обов'язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Отже, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов'язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов'язаних для визначення їх придатності до військової служби.
Так само і військовозобов'язані громадяни, у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені виключні обмеження щодо направлення на медичний огляд лише стосовно такої категорії осіб: які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки - до прийняття у відношенні них рішення відповідною комісією (пункт 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024); які прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних) - вони викликаються на медичний огляд повісткою (пункт 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024).
Стороною позивача не надано доказів віднесення ОСОБА_1 до вказаної вище категорії осіб на момент притягнення до відповідальності, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, сторона позивача, не погоджуючись із постановою №2601 від 13.05.2025 «про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 та закриття адміністративної справи за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення» вказує на те, що «Законом України № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року, статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи». Маючи можливість отримати інформацію про ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного, з інших відомчих реєстрів, службовими особами її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи та безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП».
Слід зазначити, що примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована у даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити, чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, незважаючи на те, що в частині другій статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Встановлені під час розгляду даної справи обставини підтверджують факт порушення позивачем ОСОБА_1 правил військового обліку та узгоджуються зі змістом оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Обставини, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень відповідачем відносно позивача, відсутні. Зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини свідчать про правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. У той же час позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, відсутні будь-які належні докази, що свідчили б про підстави для скасування постанови №2601 від 13.05.2025 «про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 та закриття адміністративної справи за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення» відносно ОСОБА_1 .
Суд вважає, що оскаржувана постанова №2601 від 13.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн прийнята у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому не підлягає скасуванню, так як судом повно і всебічно з'ясовано обставини справи, доказів неправомірності винесеного рішення не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 194, 229, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд -
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Постанову №2601 від 13.05.2025 у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн - залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .