Справа № 457/191/25
провадження №2/457/109/25
12 червня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Ярова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення розміру часток, що є у спільній сумісній власності,-
з участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-
ОСОБА_1 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення розміру часток, що є у спільній сумісній власності.
Позовну заяву мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.04.1997 року ОСОБА_5 , батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 та брат позивачки - ОСОБА_4 , приватизували на праві приватної спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,4 кв.м. Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», загальна площа даної квартири складає 64,3 кв.м., житлова площа 36,1 кв.м. Відповідно до Довідки КП ЛОР «Дрогобицьке бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» площа даної квартири змінилася за рахунок внутрішнього переобладнання, без втручання в несучі конструкції житлового будинку, що не потребує дозвільної документації. Право власності на вищевказаний об?єкт нерухомого майна станом на 31.12.2012 року зареєстровано за: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , що також підтверджується станом на 06.11.2024 року Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майна, номер інформаційної довідки 402630002. 17 липня 2015 року позивачкою зареєстровано шлюб, у зв?язку з чим змінила своє прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_8 . Просить суд визначити за ОСОБА_1 , (одну четверту) ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 із спільної сумісної власності.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з наведених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, жодних клопотань та заперечень на позов не подав.
Відповідно ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , 17 липня 2015 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 .
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 25 квітня 1997 року, сторонам на праві спільної сумісної власності належить квартира , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно копії технічного паспорта від 17 жовтня 2024 року на квартиру АДРЕСА_1 , складається з трьох кімнат житловою площею 36,1 кв.м., загальнрю площею 64,3 кв.м.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної сумісної власності належить по 1/1 частки ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 кожному.
Судом встановлено, що згідно довідки Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 09 січня 2025 року, станом на 18 жовтня 2024 року, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло. Вказане також стверджується копією наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на житло від 25 квітня 1997 року.
Згідно із ч.1ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяль-ності.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Зі змісту ст.357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
У частинах 1, 2 ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до положень ч.1 ст.368 і ч.2 ст.372 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Положеннями ч. 1 ст. 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року вказано, що зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватно власності» від 22.12.1995 року № 20 розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Оскільки згідно із правовстановлюючими документами на майно частки кожного із співвласників є рівними, кожен учасник спільної сумісної власності має право вимагати виділення ідеальних часток.
Враховуючи те, що відповідно до вищенаведених документів, зокрема, свідоцтва про право власності на житло, останнє належить сторонам на праві приватної спільної сумісної власності, частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому є підстави для визначення частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 у розмірі (одної четвертої).
Судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 141,161 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення розміру часток, що є у спільній сумісній власності- задоволити.
Визначити за ОСОБА_1 , (одну четверту) ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 із спільної сумісної власності..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя: В. І. Марчук