Справа № 456/4897/24
Провадження № 2/456/295/2025
(заочне)
09 червня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/4897/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітніх дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 2010 році вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , за час їхнього шлюбу у них народилось двоє дітей. Оскільки сімейне життя не склалось рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 грудня 2020 року шлюб розірвано, діти після розірвання шлюбу залишились проживати з позивачем. Оскільки після розірвання шлюбу, батько не надавав жодних коштів на утримання дітей, у зв'язку з чим була змушена звернутись в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) плати аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду 18 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. На підставі судового наказу батько сплачував аліменти на дітей, потім добровільно надсилав кошти в розмірі 1000 грн., але це продовжувалась не довго. Батько припинив надавати будь яку матеріальну допомогу на утримання дітей. Станом на час подання зави заборгованість зі сплати аліментів складає 78522,02 грн., що стверджується довідкою-розрахунком виданої Стрийського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ від 28.08.2024.
Після розірвання шлюбу, батько почав приходити до дітей без попередження силоміць брати їх гуляти, чи спілкуватись з ними. Діти бояться свого тата, оскільки він дуже агресивний, постійно кричав на дітей принижував їх, а тому діти не хотіли бути з батьком. Позивач неодноразово зверталась до органів поліції із заявами щодо поведінки батька. Просила його не приходити і не знущатись над дітьми, не травмувати їхню свідомість та психіку. З батьком дітей працівники поліції проводили профілактичні бесіди, щодо недопущення вчинення ним протиправної поведінки чи будь яких інших неправомірних дій, та попереджали останнього про настання відповідальності за такі дії. З часом батько дітей ОСОБА_2 прсто перестав приходити, цікавитись їх життям, зрідка дзвонив по телефону, де в ході телефонних розмов і надалі ображав та принижував дітей. Діти, відмовились з ним спілкуватись. В 2021 році батько дітей звернувся до виконавчого комітету Стрийської міської ради із заявою про розв'язання спору, щодо участі у вихованні неповнолітніх дітей. Рішенням від 21 червня 2021 року, встановлено порядок побачень дітей з батьком, а саме: перша та третя неділя місяця з 12.00 до 19.00 по місцю проживання батька в АДРЕСА_1 . Після прийняття вищезгаданого рішення батько жодного разу не намагався зустрітись з дітьми у визначений рішенням час, або в будь який інший час, оскільки п.2 даного рішення було надано право батькам змінюати порядок побачень з дітьми за взаємною згодою. Малолітні діти залишились повністю лише під опікою позивача, знаходяться на одноособовому її утриманні. Позивач самостійно дбає та виховує дітей, забезпечує їх матеріально, дбає про їх здоров'я, фізичний та духовний розвиток, намагаюсь різносторонньо розвивати їх світогляд. Діти перенесли дуже складні операції, батько жодним чином не намагався допомогти, мешканці с.Угерсько, збирали кошти щоб вона могла оплати лікування дітей. Батько ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, станом здоров'я, не піклується про фізичний,та духовний розвиток, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти. Батько не вітає дітей з святами, не дарує подарунків на день народження чи свято Миколая. В березні 2024 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 , та змінила своє прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_6 . На даний час її чоловік, хоч і не є батьком її дітей, але займається їх вихованням, матеріально допомагає їх утримувати, дарує подарунки на свята. Оскількиїх рідного батька це зовсім не цікавить. Діти перебувають під спостереженням лікаря О.Вишинської , що стверджується Довідкою №11 від 03.09.2024 року згідно якої дітьми опікується тільки мати. Діти навчаються в Угерському ліцеї Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, син ОСОБА_9 , в 7 класі, донька ОСОБА_10 , в 4 класі, що стверджується довідками виданими директором ліцею, Л.Кулик. мати приділяє велику увагу навчанню і вихованню дітей, систематично відвідує школу. Діти зареєстровані та проживають з позивачем в с.Угесько, що стверджується витягом №139 про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб. Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. У зв'язку з цим, позивач звернулась до служби у справах дітей виконкому Стрийської міської ради з проханням про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських, на що їй було рекомендовано звернутися до суду та після проведення перевірки буде надано суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - Орган опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області, у запропоновані судом строк та порядку письмових пояснень на позову, не подала.
Відповідач ОСОБА_2 , у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні цієї позивачки - Органу опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області, до нього про позбавлення батьківських прав, не подав, свою позицію у цій справі із обґрунтуванням такої відповідними доказами не навів. В судове засідання ОСОБА_6 , не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заяви та клопотання сторін та інших учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.
Представник позивача адвокат Дмитрович Н.В., в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила її задоволити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - Органу опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області - Скрицька Н.Б., в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав підтримала у повному обсязі, просила такі задовольнити з підстав, що викладені у пред'явленому позові. Додатково вказала, що така позиція сформована та відображається у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, затвердженим рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області.
Інших заяв чи клопотань від сторін та інших учасників цієї справи, котрі б перешкоджали судовому розгляду цієї справи по суті, і котрі б залишалися невирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.10.20244 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в судовому засіданні, у зв'зку з неявкою відповідача.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.02.2025 року підготовче провадження у цій справі закрито та призначено її судовий розгляд по суті у судовому засіданні на 06.05.2025.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.03.2025 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в судовому засіданні, у зв'зку з неявкою відповідача.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2025 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в судовому засіданні, у зв'зку з неявкою відповідача.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2025 року, оголошено перерву в судовому засіданні, у зв'зку з неявкою сторін по справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.06.2025 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено проводити заочний розгляд цієї справи та ухвалення у ній заочного рішення на підставі статей 280-282 ЦПК України.
Сторони та інші учасники справи кожного разу належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначених підготовчого та судового засідань по їх справі, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження цьому.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивачки ОСОБА_1 , та їх з відповідачем ОСОБА_2 , сина ОСОБА_12 , та дочки ОСОБА_4 , й причетність до такого порушення їх прав вказаного відповідача за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що сторони у справі у період з 19.11.2010 року перебували у шлюбі, котрий був розірваний рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленим 15.12.2020 року.
За час перебування у вказаному шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сторін у справі народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка ОСОБА_4 .
Сторони у справі є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Угерської сільської ради Стрийського району Львівської області 05.06.2012 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що стверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Угерської сільської ради Стрийського району Львівської області 24.10.2014.
Відповідно до розрахунку Стрийського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУМЮ по виконавчому провадження НОМЕР_4, станом на 28.08.2024, в ОСОБА_2 , наявна заборгованість в сумі 78522,02 грн.
Відповідно до довідки №69 та №70 від 03.09.2024, виданої Угерським ліцеєм Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, вбачається, що батько ОСОБА_2 , контакту зі школою де вчаться діти, не підтримує, із вчителями не спілкується. Дітей до школи приводить і забирає мама або бабуся.
Відповідно до довідки лікаря - педіатра О.Вишинської від 03.09.2024 №11, вбачається що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , знаходяться під спостереженням у педіатричному кабінеті «Здорова малеча» у лікаря - педіатра Вишинської О.М . За час спостереження, здоров'ям дітей постійно опікується їх мати ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_15 , не контактує з медперсоналом, не приводить дітей на консультації, не спілкується з медиками і не виконує відповідних обов'язків.
Згідно витягу №139 про зареєстрованих у житловому приміщенні по АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_16 .
Згідно свідоцтва про шлюб від 29.03.2024, серії НОМЕР_3 , виданого Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 29.03.2024 зареєстровано шлюб ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 , змінила своє дошлюбне прізвище на « ОСОБА_6 ».
З висновку Органу опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно дітей ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 21.11.2024 року за №507 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», рекомендовано позбавити відповідача ОСОБА_2 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки зазначений відповідач участі у їхньому вихованні не приймає, морально не підтримує, як і матеріально не забезпечує.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року з відповідними протоколами до неї та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В силу ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані займатися вихованням дитини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни протиУкраїни» (заява № 39948/06), пункт 49 рішення у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про якій деться в пункті 2, і, до того ж, є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Хант протии України» (заява № 31111/04). Проте, держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06).
Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами статей 164-167 чинного СК України. Зокрема, відповідно до положень ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснюється у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за результатами розгляду цієї справи.
Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів позивачки ОСОБА_1 , наведених у цій справі, суд спершу вважає за необхідне наголосити на тому, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Разом із тим, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, воно допускається лише у тому випадку, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Оскільки у судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , як батько протягом тривалого часу не бачиться й не спілкуються із своїми дітьми, матеріально їх не утримує, заходів до спілкування та турботи не приймає, а вихованням та утриманням дітей займається позивачка як їх матір, то суд переконаний, що така поведінка відповідача аж ніяк не свідчить про його бажання надалі мати та виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до вказаної дитини. При цьому суд також наголошує на тому, що у судовому засіданні не встановлено наявності у вказаного відповідача реальних і об'єктивних перешкод для спілкування, при його бажанні, із своєю малолітньою дочкою. Навпаки встановлено те, що вказаний відповідач не вживав заходів для забезпечення своєї участі у вихованні та спілкуванні з вказаною дитиною, не зверталися у правоохоронні органи для встановлення її місця проживання, до органу опіки та піклування чи до суду з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку такого спілкування. Такі обставини, на переконання суду, свідчать про небажання відповідача брати участь у вихованні вказаної дитини і передумов щодо зміни його зазначеної винної поведінки на даному етапі не спостерігається.
Отже, аналізуючи усі зібрані у справі докази та оцінюючи їх у сукупності й взаємозв'язку, суд вважає, що слід позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , який без поважних на те причин не виявляє щодо власних дітей ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , батьківського піклування, свідомо ухиляюєся від виконання своїх обов'язків по її вихованню, не цікавляться їх розвитком, здоров'ям, життям та потребами, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст..7, 10, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст..146 СК України суд, -
вирішив:
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Повний текст рішення суду виготовлений 19.06.2025.
Суддя Р. Т. Шрамко