Справа №461/5327/25
Провадження №3/461/1969/25
30 липня 2025 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Галицького районного суду м. Львова надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 374173 від 27.06.2025 відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 26.05.2025 о 10:10:00 год. у м. Львові, по вул. Рутковича, 6, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Peugeot 3008» з р. н. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП, не залишився на місці пригоди та не повідомив органи поліції, чим порушив п. 2.10.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у його відсутності до суду не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. Відповідно до вимог, які передбачені ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, та те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, беручи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, суд вважає, за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 374173 від 27.06.2025, у якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, працівники поліції долучили:
- рапорт працівника поліції, з якого вбачаються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.05.2025 зі схемою та ілюстративною таблицею до нього;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.06.2025, у яких останній зазначає, що підвізши пасажирку ОСОБА_2 , випадково наїхав їй на ногу, відразу ж зупинився та запропонував допомогу. Поліцію не викликав, оскільки пасажирка відмовилася;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 12.06.2025, у яких остання зазначила, що 26.05.2025 скористалася послугами таксі, та під час зупинки, не завершивши вихід з авто, водій рушив та заднім правим колесом наїхав їй на ногу. Після вчиненого, водій зупинився та одразу запропонував завезти її до лікарні, однак вона відмовилася. Також зазначила, що водій неодноразово їй телефонував та пропонував допомогу чи оплату лікування.
Відповідно доп. 2.10. «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е», «є» ПДР України, у разі причетності до ДТП, водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог п. 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання медичної допомоги потерпілим, то що.
Диспозиція ст. 122-4 КУпАП, яка інкримінована ОСОБА_1 , передбачає адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 1.10 ПДР України, під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Тобто, зі суб'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.122-4КУпАП характеризується наявністю виключно прямого умислу.
За змістом ст.10КУпАП, адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Натомість, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчать про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а матеріали справи не містять доказів на спростування цих пояснень.
З показів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідує, що після вчинення ДТП останній запропонував потерпілій допомогу, тобто не залишав місце ДТП, а був на місці його вчинення, не втікав.
Відтак, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з такихпостанов:1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 122-4 КУпАП, за вказаними вище обставинами, а тому приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 122-4, 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова.
Суддя Ольга ПАВЛЮК