Справа № 344/12841/25
Провадження № 1-кс/344/5209/25
25 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025092780000027 від 22.01.2025, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
24.07.2025 слідчий ОСОБА_6 , за погодженням прокурора ОСОБА_3 , звернувся із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025092780000027 від 22.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді - тримання під вартою, залишити раніше визначений розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень, із залишенням покладених у разі внесення застави обов'язків.
Клопотання обґрунтовано тим, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 15.03.2025 о 17 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні магазину Фреш», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила, 37, незаконно, в порушення ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в невстановленій точно досудовим розслідуванням кількості, але не менше, ніж 1,4912 грама, шляхом отримання в поштоматі ТОВ «Нова Пошта» № 32510 поштового відправлення за експрес-накладною № 20400446406589 за допомогою встановленого на власному мобільному телефоні Moto g04s imei: НОМЕР_2 , додатку «Нова Пошта», після чого покинув приміщення вказаного магазину, зберігаючи отриману особливо небезпечну психотропну речовину при собі з метою подальшого збуту іншим наркозалежним особам на території Івано-Франківської області, зокрема своїм співслужбовцям.
Він же, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 31.05.2025 о 16 год. 26 хв., перебуваючи в приміщенні відділення № 2 ТОВ «Нова пошта», що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Тисмениця, вул. Кості Левицького, 85-Б, незаконно, в порушення ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в невстановленій точно досудовим розслідуванням кількості, але не менше, ніж 3,0 грама, що є великим розміром відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188, шляхом отримання поштового відправлення за експрес-накладною № 20451175003197 (після переадресації № 59001387343592) за допомогою встановленого на власному мобільному телефоні Moto g04s imei: НОМЕР_2 , додатку «Нова Пошта», після чого покинув приміщення вказаного відділення, зберігаючи отриману особливо небезпечну психотропну речовину при собі з метою подальшого збуту іншим наркозалежним особам на території Івано-Франківської області, зокрема своїм співслужбовцям, до моменту затримання працівниками правоохоронних органів, а саме 16 год. 26 хв. 31.05.2025, чим вчинив незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у великому розмірі, вчинене повторно, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України.
31 травня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
31 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
02 червня 2025 ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 липня 2025 року із визначенням розміру застави у сумі 242 240 грн.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - десять років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Сторона обвинувачення вважає, що підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і надалі продовжують існувати, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані осіб, причетних до вчинення вказаного злочину та які могли бути безпосередніми очевидцями означеного злочину, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Окрім цього останній проходить службу у військовій частини НОМЕР_1 НГУ, де останній здійснював збут психотропних речовин, а тому останній матиме реальну можливість впливати на свідків - військовослужбовців вказаної військової частини, які можуть підтвердити факт збуту ОСОБА_4 психотропних речовин.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_4 з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані із збутом психотропних речовин, що підтверджується фактом організації ним неодноразового придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин.
До органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв'язку з цим, є неможливим застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи відсутність соціальних зв'язків.
Інші види запобіжних заходів застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання спробам ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на реальну можливість ОСОБА_4 переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, незважаючи на покладені на нього обов'язки.
На думку сторони обвинувачення, враховуючи обставини кримінального провадження, із яких випливає, що ОСОБА_4 вчинив тяжкі корисливі злочини, пов'язані із незаконним обігом особливо небезпечних психотропних речовин, а також майновий та сімейний стан останнього, вбачається необхідність у разі обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити раніше визначену заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор просив клопотання задоволити з викладених мотивів в клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, або у випадку продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також вказав, що розкаюється у вчиненому, з березня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України, під час несення служби отримав декілька контузій, після чого проходив лікування у лікувальних закладах.
Захисник у судовому засіданні заперечив щодо задоволенні клопотання, оскільки ризики наведенні у клопотанні є не обгрунтованими, не підтвердженими жодним доказом. Вказав, що підозрюваний розкаюється у скоєному. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, або у випадку якщо суд прийде до думки про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки розмір застави, який вказаний у клопотанні є непомірним для підозрюваного. Також просив врахувати те, що строк досудового розслідування продовжено до 31.08.2025.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступного висновку.
П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному у кримінальному провадженні №42025092780000027 від 22.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
31 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у великому розмірі, вчиненому повторно.
02 червня 2025 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.07.2025, визначено розмір застави у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у разі внесення застави покладено на підозрюваного обов'язки.
24 липня 2025 постановою керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 31.08.2025.
Положеннями ч.3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, підтвердилась встановлена при застосуванні запобіжного заходу наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яка, зокрема, підтверджується долученими до клопотання доказами копіями: протоколу за наслідками проведення НСРД - огляд і виїмка кореспонденції, а саме поштових відправлень та отримання через ТОВ "Нова Пошта" громадянином ОСОБА_4 , із зняттям копій та отримання зразків від 08.04.2025, протоколу за наслідками проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж оператора мобільного зв'язку з абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які належать громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 08.04.2025, висновку експерта №СЕ-19/109-25/6589-НЗПРАП від 28.04.2025, протоколу обшуку від 31.05.2025, протоколу допиту свідка від 31.05.2025, протоколу огляду місця події від 31.05.2025, протоколу допиту свідка від 31.05.2025, висновку експерта №СЕ-19/109-25/8729-НЗПРАП від 10.06.2025, протоколу за наслідками проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж оператора мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_4 , який належать громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК, також були перевірені слідчим суддею при продовженні вказаного запобіжного заходу.
Питання доведеності чи недоведеності вини, а також роль підозрюваного у вчиненні злочину є прерогативою суду, який розглядатиме справу по висунутому обвинуваченню та буде встановлювати вказані обставини при розгляді справи по суті.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно, ставити під сумнів як кваліфікацію дій підозрюваного, так і обґрунтованість самої підозри на даному етапі розслідування за даних умов, підстав не має.
Докази зібрані під час досудового розслідування, які вивчені слідчим суддею надають можливість пересвідчитись у достовірності на вказаній стадії кримінального процесу:
Разом з тим, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , його вік, з середньою освітою, розлучений, військовослужбовець, середньомісячний дохід становить 21000-22000 грн. як військовослужбовця ( зі слів), раніше не судимий.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі Ілійков проти Болгарії (заява №33977/96 від 26 липня 2001 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У рішенні по справі W. проти Швейцарії (заява №14379/88 від 26.01.1993) Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Наведені обставини разом із суворістю можливого покарання можуть схилити підозрюваного також і до втечі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя враховує, що продовжує існувати ризик можливості - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний може - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані осіб, причетних до вчинення вказаного злочину та які могли бути безпосередніми очевидцями означеного злочину, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Окрім цього останній проходить службу у військовій частини НОМЕР_1 НГУ, де останній здійснював збут психотропних речовин, а тому останній матиме реальну можливість впливати на свідків - військовослужбовців вказаної військової частини, які можуть підтвердити факт збуту ОСОБА_4 психотропних речовин.
Слідчий суддя враховує, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду
Крім того, не виключається той ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані із збутом психотропних речовин, що підтверджується фактом організації ним неодноразового придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , фактичні обставини, які викладені у підозрі, зумовлює наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, слід зазначити, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу, не може забезпечити належну процесуальну поведінку вказаної особи, тому не може бути застосований запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Крім того, характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої не процесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.
При цьому суд враховує, що на сьогодні, в умовах воєнного стану, проблема наркозлочинності, яка порушує права всіх людей (в тому числі й таких, що не вживають наркотичні речовини) на життя і здоров'я, безпечне середовище, є однією з найгостріших соціальних і правових проблем України.
Беручи до уваги відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 29.07.2025, відсутні обставини на достатню зміну ризиків у бік їх зменшення, слідчий суддя вважає, що клопотання слід задоволити, продовжити строк тримання його під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.08.2025, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження з урахуванням вказаних вище умов.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.
Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вищевикладене, з врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_4 , його майнового стану, обставин інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави, а саме визначити розмір застави - 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 30 серпня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківській установі виконання покарань (№ 12)».
Визначити розмір застави - 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 ( двісті одинадцять дев'ятсот шістдесят ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 30 серпня 2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
- продовжити проходження військової служби в Національній гвардії України;
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;
- утриматися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали - 28 липня 2025 року.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1