Єдиний унікальний номер 728/1433/25
Номер провадження 2/728/531/25
29 липня 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
а також
позивача - не з'явився,
відповідач - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про таке.
І. Рух справи.
1. Ухвалою Бахмацького районного суду (далі також - Суд) від 09.06.2025 № 728/1433/25 відкрито провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (далі також - Позивач) до ОСОБА_2 (далі також - Відповідач), за змістом якої Позивач просить стягнути заборгованість за договором позики від 01.07.2024 у сумі 19 800 (дев'ятнадцять тисяч доларів США), що за підрахунком Позивача еквівалентно 824 044,00 грн, а також вирішити питання про стягнення понесених ним судових витрат у вигляді 8 240,44 грн судового збору.
2. Згаданою ухвалою Суду вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.
3. Крім того, Позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, яку подано разом із позовною заявою, про що постановлено відповідну ухвалу Суду від 09.09.2025 № 728/1433/25.
4. Ухвалою Суду від 02.07.2025 № 728/1433/25 підготовче провадження у справі закрито, призначено проведення судового засідання з розгляду справи по суті.
5. У призначене судове засідання Позивач та Відповідач не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили.
6. Водночас Позивач у поданій до Суду заяві від 29.07.2025 б/н просив проводити розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
7. Відповідач ОСОБА_2 , була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, зокрема шляхом публікації оголошення про виклик на сайті Суду, у судове засідання не з'явилась, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позовну заяву не подала.
8. За вищевказаних фактичних обставин, на підставі положень статті 281 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України), Суд вважає за можливе постановити ухвалу про заочний розгляд справи.
9. Окрім того, у зв'язку з не явкою усіх учасників справи у призначене судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Позиції учасників справи.
10. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач вказує, що відповідно до договору позики грошових коштів від 01.07.2024 Відповідач отримала від нього у борг 18 000 (вісімнадцять тисяч доларів США), які зобов'язалася повернути до 01.08.2024 з нарахуванням 10 % (десяти відсотків) за кожен місяць.
11. У рахунок забезпечення виконання умов договору позики Відповідачем видано довіреність, якою уповноважено Позивача на власний розсуд розпоряджатися належним Відповідачу майном, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , а також отримувати належні їй кошти від продажу вищезазначеного житлового будинку та транспортним засобом марки TOYОТА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
12. Наголошує, що він виконав зобов'язання за укладеним договором позики і передав Відповідачу обумовлену суму у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч доларів США), а Відповідач, не зважаючи на настання строку виконання зобов'язання, свої зобов'язання не виконала належним чином, суму заборгованості з нарахованими процентами у встановлені строки не повернула, що є підставою для стягнення вказаних коштів в судовому порядку.
13. Як на правову підставу свої вимог посилався на положення статей 205, 526, 530, 629, 1046, 1047 і 1049 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), за змістом яких підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, які вчиняються усно або в письмовій фірмі за вибором сторін правочину, а зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
14. Окрім того, Позивач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат у вигляді 8 240,44 грн судового збору.
15. Щодо позиції Відповідача, то Суд враховує, що остання відзив на позов не подала, правом надати Суду пояснення та докази не скористалася, не спростувала доводи Позивача щодо обґрунтованості його позовних вимог та розрахунку вищевказаних сум, які Позивач просить стягнути.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом та докази на їх підтвердження.
16. Згідно з договором позики грошових коштів від 01.07.2024 Відповідач отримала від Позивача у борг 18 000 (вісімнадцять тисяч доларів США), які зобов'язалася повернути до 01.08.2024 з нарахуванням 10 % (десяти відсотків) за кожен місяць (а.с. 9).
17. Також Відповідачем на ім'я Позивача 01.07.2024 видано довіреність, якою уповноважено Позивача представляти її інтереси щодо користування та управління (експлуатації), з питань продажу належного їй житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , а також отримувати належні їй кошти від продажу вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, без обмеження суми, в будь-яких грошових одиницях; - на свій розсуд продати належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 5942, 14 квітня 2023 року, транспортний засіб марки TOYОТА, марки АVENSIS, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , колір “чорний», тип ТЗ - загальний легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.10).
18. Технічним паспортом та договором купівлі-продажу квартири від 17.03.2016 підтверджується, що власником квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 (а.с.11).
19. Відповідно до офіційних відомостей Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=11.10.2024&period=daily) курс долару США станом на 06.06.2025 становив 41,4717 грн за долар США.
20. Також матеріали справи не містять доказів повернення грошових коштів Позивачу.
ІV. Оцінка Суду та релевантне законодавство.
21. Перш за все Суд наголошує, що розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
22. За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
23. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
24. Суд звертає увагу, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати Суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
26. Окрім того, Суд нагадує, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence) і «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
27. Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у рішенні “Джей.Кей. та інші проти Швеції» (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) наголошує, що стандарт «балансу ймовірностей» притаманний саме цивільним справам.
28. Також цей стандарт доказування згадується ЄСПЛ у справі “Бендерський проти України» (BENDERSKIY v. UKRAINE) і полягає у тому, що для Суду, аби визнати певну подію такою, яка відбулася, достатньо дійти висновку про те, що з урахування усіх доказів вірогідність існування такої події є більшою за не існування.
29. Також Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
24. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
26. Також згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
27. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
28. Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
29. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
30. За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
31. Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики Позивач повинен підтвердити своє право вимагати від Відповідача виконання боргового зобов'язання, а Суд, з урахуванням вимог статей 1046, 1047 ЦК України, повинен установити наявність між сторонами правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
32. Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи для визначення факту укладення договору, Суд повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Подібна за змістом правова позиція відображена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
33. Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
34. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, з урахуванням вищевказаних підходів з оцінки спірних правовідносин та положень чинного законодавства на підставі досліджених доказів, Суд приходить до висновку, що Відповідач отримала у позику від Позивача грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 18 000 доларів США, які зобов'язалась повернути до 01.08.2024 у розмірі 19 800 доларів США.
35. При цьому матеріали справи не містять доказів повернення вказаних коштів у зв'язку з чим, Суд висновує про наявність підстав для задоволення заявлених вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за договором позики від 01.07.2024.
36. Також Суд враховує, що загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
37. Валюту платежу сторони у договорі не визначили. Водночас, на переконання Суду, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов'язання, що виникло між фізичними особами - резидентами.
38. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24).
39. Також Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21), що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
При цьому сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України). Ці приписи визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.
40. Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами, що встановлення плати за користування позикою у процентному відношенні до суми позики дозволяє обчислити розмір такої плати у твердій сумі на час, коли цю плату слід внести. Якщо ж сторони встановили таку плату у твердій сумі на час, коли її слід внести, то це дозволяє зробити зворотний розрахунок і визначити розмір плати за користування позикою у процентному відношенні до суми позики. Отже, способи визначення такої плати у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними). Тому визначення плати за користування позикою у твердій сумі є правомірним.
41. За таких обставин, Суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за договором позики у розмірі еквівалентному 19 800 доларів США на момент здійснення платежу.
V. Розподіл судових витрат.
42. Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
43. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог.
44. При цьому Суд враховує, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
45. Так, згідно з частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (далі також - Закон № 3674-VІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
46. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VІ за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
47. Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 01.01.2025 дорівнює 3 028,00 грн.
48. Згідно з квитанцією АТ “ОЩАДБАНК» від 05.06.2025 до платіжної інструкції № 61 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 240,50 грн, що є більшим за 1 відсоток ціни цього позову з урахуванням зміни курсу долару США по відношенню до гривні на момент звернення до суду.
49. Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що сплачений судовий збір має бути компенсовано Відповідачем на користь Позивача у повному розмірі, а саме - 7 964,44 грн (сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 44 коп.).
50. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України Суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) заборгованість за договором позики від 01.07.2024 у розмірі, еквівалентному 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США на момент здійснення платежу.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 7 964,44 грн (сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 44 коп.) у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення цього рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя Є.М. Сороколіт