Справа № 545/1866/20 Номер провадження 22-ц/814/9/25Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
24 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю прокурора Мироненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2021 року, постановлене суддею Стрюк Л.І. (повний текст складено 25 травня 2021 року),
у справі за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Радійчука Дениса Ігоровича в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки,
27.07.2020 перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Радійчук Д.І. звернувся в суд із указаним позовом у порядку статті 56 ЦПК України, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 12.09.2017 №9282-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва»;
- припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району з межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.10.2017 за №23209381;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району з межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088, внесеного 18.05.2017 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, установлено, що на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність передані земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.
Разом з тим, установлено, що указані земельні ділянки розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися до приватної власності, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.
Усупереч викладеному, наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 12.09.2017 №9282-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, за межах населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та надано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га сіножатей (кадастровий номер 5324081900:00:001:0079) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.
У ході досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088 витребувано інформацію з питань законності надання відповідної земельної ділянки у приватну власність у Полтавського обласного управління водних ресурсів та Полтавського регіонального управління водних ресурсів, які повідомили, що проекти землеустрою, у тому числі по спірній земельній ділянці, на розгляд та погодження до управлінь не подавалися, що є порушенням ст.186-1 ЗК України.
Заперечує відомості Ковалівської сільської ради, що спірна земельна ділянка відноситься до заболочених сіножатей. Оскільки відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р.Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтави та Полтавського району Полтавської області» така земельна ділянка топиться в середньому раз в 2-4 роки. Тоді як згідно із висновками судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №29639/18-41/241038-24272/19-41, відповідна земельна ділянка розташована в заплаві річки Коломак.
Із підстав викладеного, а також враховуючи, експертизами установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на державної реєстрації земельної ділянки, просить захистити інтереси Держави Україна відповідно до заявлених позовних вимог.
Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає відсутність у органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду із зазначеним позовом, а також те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не вправі самостійно скасовувати виданий ним наказ на підставі якого вчинено державну реєстрацію речового права власності за ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.05.2021 позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Дергеокадастру в Полтавській області від 12.09.2017 №9282-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якою надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва.
Припиено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.10.2017 року за №23209381.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 6 306,00 грн. - по 3 153,00 грн. із кожного.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва, суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.
Відповідач ОСОБА_1 оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення районним судом враховано листи Полтавського обласного управління водних ресурсів та Полтавського регіонального управління водних ресурсів №01-2/583 від 13.05.2017, №01-2/1084 від 29.09.2017, №06-28/323 від 11.04.2017, відомості у яких ґрунтуються на припущеннях, що деякі з ділянок, а не конкретна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 площею 0,12 га, можливо повністю або частково розташовані в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак.
Заперечує врахуванням районним судом висновку експертів Київського НДІСЕ, складеного за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №29639/18-41/24238-24272/19-41 від 04.09.2019, оскільки такий висновок складений у межах кримінального провадження, досудове розслідування за яким досі триває, жодної підозри нікому не вручено, а отже неправомірність, незаконність розпорядження земельними ділянками не доведено, збитки відсутні.
Посилаючись на окремі тези дослідницької частини висновку експерта, які на думку відповідача є суперечливими, вважає, що при формуванні кінцевих висновків експерти послалися на викривлені вихідні дані, що буди подані прокурором. Так, експерти вказали, що проекти берегової лінії річки Коломак, від якої і обчислюється охоронна зона, не розроблялися, у зв'язку з чим координати не визначені та формувалися геодезистом 12.08.2019 у присутності прокурора. Тому при формуванні цих координат експертами були взяті суб'єктивні твердження, викладені у листі Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, які не є офіційним документом.
Просить врахувати позицію ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, яке стверджує про те, що при видачі оскаржуваного наказу йому нічого не було відомо про існування водоохоронної зони і таке його твердження не спростовано належними та допустимими доказами. При цьому інформація про існуючу охоронну зону належним чином не була доведена до відома зацікавлених осіб, а відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру, що виключає належну обізнаність інженер-розпорядника при виготовленні проекту землеустрою.
Наголошує, що технічна документація про встановлення водоохоронних зон малих рік та водоймів Полтавського району Полтавської області, затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів не є законодавчим актом, а тому підлягала державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Доводить порушення встановлення водоохороної зони річки Коломак. Тоді як судом першої інстанції не досліджувалося питання узгодження технічної документації за 1981 рік із Мінприроди, Держводагенством та територіальними органами Держземагенства, як і не враховано того, що указані обмеження у використанні земель не були внесені до Державного земельного кадастру.
Вважає, що оскільки належна землевпорядна документація та встановлених у натурі меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річки Коломак відсутні, то природоохоронний орган мав забезпечувати їх збереження шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України. При цьому, за даними останніх спостережень та досліджень річки Коломак, то її прибережна захисна смуга становить 25 метрів. Щодо заплавів дослідження не проводилися, документація відсутня, що ставить під сумнів правдивість висновків експертного дослідження де сформовано висновок, що належна відповідачу земельна ділянка розташована у заплавах річки Коломак.
Зазначає, що скасовуючи його, відповідача, право власності на земельну ділянку, набуту у порядку статей 118, 121 ЗУ України, районний суд не відновлює його право на безоплатну приватизацію.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.02.2022 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 02.03.2022.
28.03.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив Полтавської окружної прокуратури Полтавської області на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.04.2022 апеляційне провадження у справі зупинено та відновлено ухвалою апеляційного суду від 22.05.2025.
У суді апеляційної інстанції прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення районного суду, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 12.09.2017 №9282-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, за межах населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га сіножатей (кадастровий номер 5324081900:00:001:0079) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів./а.с.14 т.1/.
Відповідно до інформації №2141109215 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.10.2017 внесено запис №23209381 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна №1399396553240, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079, площею 0,12 га для індивідуального садівництва./а.с.13 т.1/.
На підставі положень постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1977 №462 «Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР» (ЗП УРСР, 1977 р., №9, ст. 89) виготовлена «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области», затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31.07.1981, яка містить план землекористування колгоспу «імені Макаренка», із якого убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 знаходиться у водоохоронній зоні річки Коломак./а.с.21-22 т.1/.
Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 у заплавних землях підтверджується також висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за №29639/18-41/24238-24272/19-41 від 04.09.2019, проведеним під час досудового розслідування по кримінальному провадженню №42017171010000088, зареєстрованому в ЄРДР 18.05.2017 за ознаками ч.1 ст.364 КК України, відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак./а.с.58-83 т.1/.
Згідно з листом Полтавського обласного управління водних ресурсів за №01-2/1084 від 29.09.2017, земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 розміщена за межами території міста Полтави (мікрорайону селища Лісок), у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак./а.с.34 т.1/.
Відповідно до листа Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за №868 від 21.09.2017, згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області/радгосп технікум ім.Макаренка) від 1992 року (картографічних матеріалів) земельні ділянки, до яких входить земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 , відноситься до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду)./а.с.43 т.1/.
Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», що були розроблені у 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства «Полтававодгосп» - земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 знаходиться між розрахунковими створами №7 і №8 у правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. По результатам виконаних робіт установлено, що затоплення указаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості. По результатам вказаних робіт встановлено, що при рівні 50% забезпеченості спостерігається затоплення частини зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019 земельних ділянок, а при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1%) спостерігається (відбуватиметься ) затоплення всіх зазначених ділянок./а.с.48-52 т.1/.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із підстав доведеності належними доказами, зокрема, висновком комплексної земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою, що спірна земельна ділянка знаходиться у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак. Відтак, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання такої земельної ділянки позивачу для ведення індивідуального садівництва суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню у власність держави.
При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що відповідна комплексна земельно-технічна експертиза та з питань землеустрою, хоча і проведена у межах кримінального провадження, проте вона містить інформацію щодо предмета доказування у цивільній справі, а відповідачі не заявляли клопотання про проведення експертизи в цивільній справі. Тому, районний суд визнав за можливе врахувати указаний експертний висновок, надавши йому оцінку в сукупності з іншими доказами, зокрема, «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области», яка є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак відповідно до вимог законодавства, чинних на момент її розробки.
Визнаючи наявним у прокурора права на звернення в суд із цим позовом в інтересах держави, районний суд виходив із того, що Держгеокадастр є органом уповноваженим державою на здійснення функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому прокурор правомірно пред'явив указаний позов до суду в інтересах держави, як позивач.
Натомість, оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог ЗК України та ВК України, унаслідок чого, незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність Держави, ОСОБА_1 не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки, останній має право на повторний розгляд указаного питання.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з огляду на наступне.
Стосовно позовних вимог першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 сформовано висновок, що у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, від 26.02.2019 у справі №915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 справа №761/3884/18).
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред'явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва», відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 48 ЦПК України відповідно до якої сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування наказу, пред'явленої до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області. Тому оскаржуване рішення у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №666/3519/14-ц, від 28.06.2023 у справі №302/422/21, від 26.07.2023 у справі №545/1450/20 та від 11.04.2024 у справі №545/1103/20.
Стосовно позовних вимог про повернення земельної ділянки та припинення права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку
Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п'ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.
У постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №707/2357/17 з посиланням на пункти 51, 52, 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі №372/1684/14-ц.
Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов. Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі №372/1684/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (зокрема, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах заплави та у водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України і відповідно до статті 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність. Факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду України підтверджується висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.09.2019 №29639/18-41/24238-24272/19-41 та листом Полтавського обласного управління водних ресурсів №01-2/583 від 13.05.2017.
Установивши, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах заплави та у водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення земельної ділянки.
Проте, вказавши в резолютивній частині про припинення права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0079 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.10.2017 за №23209381, районний суд не врахував, що скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов'язанням повернути земельну ділянку.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05.10.2022 у справі №545/1431/20 та від 11.04.2024 у справі №545/1103/20.
Таким чином, оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог прокурора до ОСОБА_1 про повернення спірної земельної ділянки підлягають залишенню без змін; в частині позовних вимог прокурора до ОСОБА_1 про припинення права приватної власності останньої на земельну ділянку скасуванню з відмовою у задоволенні позову в цій частині.
Доводів на спростування підставності повернення спірної земельної ділянки апеляційна скарга не містить та зводиться до довільного трактування наявної у матеріалах справи технічної документації та припущень, що спірна земельна ділянка може не знаходитися в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак.
Заперечення відповідача проти врахування районним судом висновку експертів Київського НДІСЕ, складеного за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №29639/18-41/24238-24272/19-41 від 04.09.2019, колегія суддів до уваги не приймає. Оскільки не залежно від того, що такий висновок складений у межах кримінального провадження, досудове розслідування за яким досі триває, така експертиза містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, а тому є допустимим доказом, оцінка якого надана судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами.
Підстав вважати, що висновки експертизи ґрунтуються на припущеннях, колегія суддів до увагу не приймає, оскільки ставлячи під сумнів належність такого доказу, відповідач, діючи добросовісно, мав можливість ініціювати питання призначення відповідного експертного дослідження у цій справі (545/1866/20), проте таке право не реалізував, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків із цим повязаних.
Доводи апеляційної скарги, що при видачі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастр у Полтавській області не було обізнано про існування водоохоронної зони, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Держгеокадастр є органом уповноваженим державою на здійснення функції контролю за використанням та охороною земель, а тому неналежний контроль за дотриманням законодавства, у том числі відсутність відомостей про існування охоронюваної зони, лише підтверджує незаконність виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , яка підлягає поверненню у власність Держави Україна.
Підстав вважати, що скасовуючи його, відповідача, право власності на земельну ділянку, набуту у порядку статей 118, 121 ЗУ України, районний суд не відновлює його право на безоплатну приватизацію, Колегія суддів не вбачає, оскільки за встановлених фактичних обставин справи, ОСОБА_1 має право на повторний розгляд указаного питання уповноваженим органом, а не судом в межах заявленого спору.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; рішення районного суду скасуванню із постановленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права власності; рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог прокурора до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки залишити без змін.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору за подачу позову в розмірі 3 153,00 грн. та на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 729,50 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права власності і в частині відшкодування судового збору- скасувати.
Відмовити першому заступнику керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області у задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права власності.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки залишити без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3 153,00 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 4 729,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.07.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак