Постанова від 23.07.2025 по справі 372/6288/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 372/6288/23 Головуючий у суді першої інстанції - Висоцька Г.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4873/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц-зв'язку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , від імені яких діє законний представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_7 в особі законної представниці ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове мано, стягнення компенсації його вартості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , від імені яких діє законний представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_7 в особі законної представниці Каракаш І.І., та ОСОБА_9 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове майно, стягнення компенсації його вартості, в якому просила суд:

- визнати її право власності на 1/6 частку садового будинку, загальна площа 476,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6713132231, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_14 ;

- визнати її право власності на 1/6 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8270532231, кадастровий номер: 3223155400:03:042:0054, площа 0,11 га, яка знаходиться у Київській області, Обухівському районі, смт. Козин, садове товариство "Зоря" в порядку спадкування після ОСОБА_14 ;

- визнати її право власності на 1/12 частку житлового будинку, загальною площею 540,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275143232224, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після ОСОБА_14 ;

- витребувати з володіння ОСОБА_9 на її користь 1/12 частку житлового будинку, загальна площа 540,00 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275143232224, який розташований у АДРЕСА_2 ;

- визнати її право власності на 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275147832000, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, площа 0,12 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування після ОСОБА_14 ;

- витребувати з володіння ОСОБА_9 на її користь 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275147832000, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, площа 0,12 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

- визнати її право власності на 1/12 частку садового будинку, загальна площа 187,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869900332224, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , в порядку спадкування після ОСОБА_14 ;

- витребувати з володіння ОСОБА_9 на її користь 1/12 частку садового будинку, загальна площа 187,1 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869900332224, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- визнати її право власності на 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2647087532000, кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, площа 0,0601 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 в порядку спадкування після ОСОБА_14 ;

- витребувати з володіння ОСОБА_9 на її користь 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2647087532000, кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, площа 0,0601 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію вартості належної їй частки у спадковому майні померлого ОСОБА_14 в розмірі 681958,58 грн, що складається з: - 1/12 частки вартості транспортних засобів: BMW F 900XR 895, (2021), № шасі НОМЕР_1 ; FORD F 150 3490, (2018), № шасі НОМЕР_2 ; INFINITI QX80 5552, (2018), № шасі НОМЕР_3 ; LEXUS СТ 200H 1798, (2012), № куз. НОМЕР_4 ; HYUNDAI STARIA 2199, (2021), № куз. НОМЕР_5 ; MASERATI LEVANTE 2979, (2017), № куз. НОМЕР_6 ; BMWX3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 ; VOLVO НОМЕР_8 , (2016), № куз. НОМЕР_9 .

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що ОСОБА_14 , який був її рідним братом помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 від 10 липня 2023 року. Вказує, після смерті останнього відкрилась спадщина.

Шостою київською державною нотаріальною конторою 26 липня 2023 року було відкрито спадкову справу №283/2023.

Спадщину за законом прийняли спадкоємці першої черги: ОСОБА_15 (дружина спадкодавця з 28 серпня 2018 року); ОСОБА_4 (син спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_5 (дочка спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ОСОБА_6 (син спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_4 ); ОСОБА_7 (дочка спадкодавця від першого шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_5 ); мати спадкодавця ОСОБА_16 , однак остання 15 серпня 2023 року відмовилась від прийняття спадщини на користь своєї доньки ОСОБА_1 (сестри спадкодавця), яка прийняла спадщину.

Таким чином, зазначає, спадщину прийняли 6 спадкоємців. До спадкового майна увійшли спірні об'єкти нерухомого та рухомого майна, частина якого перебували у особистій власності спадкодавця, а інша частина у спільній сумісній власності спадкодавця та його дружини - відповідачки у справі ОСОБА_3 ..

Вказує, що в листопаді 2023 року їй стало відомо, що ОСОБА_17 до закінчення визначеного законодавством шестимісячного строку, передбаченого на подачу заяв про прийняття спадщини здійснила відчуження спадкового майна, на її думку, з метою позбавлення інших спадкоємців на законну частку відчуженого майна.

Наголошує, було відчужено із нерухомого майна: житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером: 3222484001:01:023:0056, площа 0,12 га, за цією ж адресою, садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, площа 0,0601 га. на якій він розташований.

Крім того із рухомого майна відповідачкою було відчужено: транспортні засоби, власником яких був ОСОБА_14 на момент смерті та відкриття спадщини: з 24 лютого 2023 року , BMW F 900XR 895, (2021), 29 вересня 2023 року був перереєстрований на нового власника; з 02 вересня 2022 року, FORD F 150 3490, (2018), 30 серпня 2023 року був перереєстрований на нового власника; з 8 жовтня 2021 року, INFINITI QX80 5552, (2018), 27 вересня 2023 року був перереєстрований на нового власника.

Також вказувала, що транспортні засоби, власником яких була ОСОБА_3 і які були придбані подружжям під час шлюбу: з 24 червня 2023 року, LEXUS СТ 200Н 1798, (2012), 11 липня 2023 був перереєстрований на нового власника; з 17 червня 2023 року, HYUNDAI STARIA 2199, (2021), 12 вересня 2023 року був перереєстрований на нового власника; з 04 липня 2020 року, MASERATI LEVANTE 2979, (2017), 28 липня 2023 року був перереєстрований на нового власника.

Крім відчуженого майна у власності спадкодавця перебували інші транспортні засоби, набуті у власність спадкодавцем до перебування у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_3 ..

Таким чином, позивач вважає, що її право як спадкоємця було порушено та підлягає судовому захисту в обраний спосіб, при цьому відносно транспортних засобів обрано спосіб стягнення компенсації його вартості для ефективності судового захисту, враховуючи, що частка автомобіля не може бути виділена в натурі, а відносно нерухомого майна заявлені вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове майно з урахуванням теоретичної можливості виділення в натурі частки будинків та земельних ділянок.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на доводи, викладені у позові.

Наголошує, ОСОБА_3 не надає нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно, чим перешкоджає отриманню свідоцтва про право на спадщину.

10 березня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_18 , відповідно до якого остання просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Апелянтом не зазначено з чим саме та чому вона не погоджується із висновками суду першої інстанції.

Вказує, що позивачка є сестрою померлого ОСОБА_14 .. Зазначає, одразу після смерті останнього позивач вчиняє дії, направлені на заволодіння чужим майном.

Звертає увагу суду, ще за життя ОСОБА_14 та ОСОБА_3 мали домовленість, що в усіх діях вони керуються інтересами дітей. Наголошує, покійний ОСОБА_14 надав нотаріально посвідчену заяву на розпорядження ОСОБА_3 усім майном, що було ними придбано.

Розпорядження майном ОСОБА_3 відбулося за згоди та бажання її покійного чоловіка, відповідно до їх спільної домовленості. Вказує, що позивачем не доведено незаконності такого володіння.

На момент подачі позову до суду свідоцтво про право на спадщину позивачем отримано не було, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину також була відсутня. Тому, на думку ОСОБА_3 , на момент подачі позову до суду був відсутній спір щодо спадкового майна.

Представник відповідача також зазначає, щодо вимоги про стягнення компенсації вартості 1/12 частки вартості транспортних засобів, то покійний ОСОБА_14 за життя по роду своєї професії постійно купував і продавав транспортні засоби. Відтак, наголошує, що ОСОБА_3 не володіє такими транспортними засобами.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_18 заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Представник третьої особи ОСОБА_10 , адвокат Ніколаєнко Д.В., заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи у справі- ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 повідомлялися про дату, час та місце розгляду даної справи у спосіб зазначений ст. 128, 130 ЦПК України, однак на апеляційний розгляд вони не з'явилися.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_14 - спадкодавець, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 від 10 липня 2023 року. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина. Шостою київською державною нотаріальною конторою 26 липня 2023 року відкрито спадкову справу №283/2023.

Спадщину за законом прийняли спадкоємці першої черги: ОСОБА_15 (дружина спадкодавця з 28 серпня 2018 року); ОСОБА_4 (син спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_5 (дочка спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ОСОБА_6 (син спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_4 ); ОСОБА_7 (дочка спадкодавця від першого шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_5 ); Мати спадкодавця ОСОБА_16 15 серпня 2023 року відмовилась від прийняття спадщини на користь своєї доньки ОСОБА_1 , (сестри спадкодавця), позивачки по справі, яка прийняла спадщину. Таким чином спадщину прийняли 6 спадкоємців.

До спадкового майна віднесено об'єкти нерухомого та рухомого майна, які перебували у власності спадкодавця та у спільній сумісній власності спадкодавця та його дружини.

Судом встановлено, що підставою для звернення до суду позивачки ОСОБА_1 із вказаним позовом стало те, що у листопаді 2023 року їй стало відомо, що ОСОБА_17 відразу після смерті спадкодавця і до спливу шестимісячного строку визначеного законодавством для подачі заяв про прийняття спадщини здійснила відчуження спадкового майна, позбавивши інших спадкоємців права на законну частку відчуженого майна, а саме : 16 серпня 2023 року уклала правочини - договори дарування за якими :

- житловий будинок, загальною площею 540,00 кв. м. та земельну ділянку кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, площею 0,12 га., на якій він розташований по АДРЕСА_2 , а також садовий будинок, загальною площею 187,1 кв.м., та земельну ділянку площею 0,0601 га., кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, на якому він розташований за адресою АДРЕСА_3 , подарувала ОСОБА_9 . Вказані правочини посвідчені 16 серпня 2023 року нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Літвінчук І.А.

Також суд встановив, що транспортний засіб, власником якого був ОСОБА_14 з 24 лютого 2023 року, BMW F 900XR 895, (2021), № шасі НОМЕР_1 , 29 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 7141); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 427227,00 грн.; транспортний засіб, власником якого був ОСОБА_14 з 2 вересня 2022 року, FORD F 150 3490, (2018), № шасі НОМЕР_2 , 30 серпня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 7141); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 982130,00 грн; транспортний засіб, власником якого був ОСОБА_14 з 8 жовтня 2021 року, INFINITI QX80 5552, (2018), № шасі НОМЕР_3 , 27 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1407720,00 грн; транспортний засіб, власником якого була ОСОБА_3 з 24 червня 2023 року, LEXUS СТ 200Н 1798, (2012), № куз. НОМЕР_4 , 11 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8046); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 425590,00 грн; транспортний засіб, власником якого була ОСОБА_3 з 17 червня 2023 року, HYUNDAI STARIA 2199, (2021), № куз. НОМЕР_5 , 12 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 8043); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1443732,00 грн; транспортний засіб, власником якого була ОСОБА_3 з 4 липня 2020 року, MASERATI LEVANTE 2979, (2017), № куз. НОМЕР_11 , 28 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 8047); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1479743,00 грн.

Крім відчуженого майна у власності спадкодавця перебувало наступне майно: транспортний засіб BMW ХЗ 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 власником якого був ОСОБА_14 за договором купівлі-продажу від 16 липня 2021 року (СГ) (ГСЦ 8048); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1060701,00 грн; транспортний засіб VOLVO ХС90 1969, (2016), № куз. НОМЕР_9 - перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу (СГ) (ГСЦ 8048) від 15 вересня 2021 року власником якого є ОСОБА_3 . Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 956660,00 грн.

Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції зазначав, що нерухоме майно, автомобілі та грошові виплати набуті подружжям ОСОБА_19 у шлюбі, тому є об'єктами права спільної сумісної власності. Відтак кожному із подружжя на час смерті ОСОБА_14 належало по 1/2 частці цього майна.

Крім того, суд установив, що у особистій власності спадкодавця ОСОБА_14 перебувало наступне майно: Садовий будинок, загальна площа 476,2 кв.м., вартістю згідно Звіту про ринкову вартість 21510277,00 грн та земельна ділянка, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8270532231, кадастровий номер: 3223155400:03:042:0054, площа 0,11 га, які знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, садівницьке товариство «Зоря» власником якого був ОСОБА_14 на підставі постанови Київського апеляційного суду в справі № 372/3201/17 від 13 листопада 2019 року. Вартість згідно Звіту про ринкову вартість 2159398,00 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права на 1/6 частину садового будинку, АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, які розташований у садівницькому товаристві "Зоря", Київської області, Обухівський району смт. Козин, власником яких був ОСОБА_14 на підставі постанови Київського апеляційного суду в справі № 372/3201/17 від 13 листопада 2019 року мотивував своє рішення тим, що на момент звернення до суду із вказаним позов була відсутня відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину на вищезазначене майно, тому позивачка не позбавлена можливості реалізувати вказане право у позасудовому порядку.

Вирішуючи спір у частині вимог позивачки щодо визнання за нею права власності на 1/12 частину та витребування на її користь: житлового будинку загальною площею 540,00 кв.м., та земельної ділянки площею 0.12 га , кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, які розташовані у АДРЕСА_2 , право власності на які було оформлено на ОСОБА_3 , а також садового будинку, загальною площею 187,1 кв.м., та земельної ділянки площею 0,0601 га., кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, які розташовані за адресою АДРЕСА_3 , власником яких була ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, від 18 жовтня 2022 року посвідченого приватним нотаріусом КМНО Літвінчук І.А., суд мотивував тим, що вказані об'єкти нерухомості були відчужені ОСОБА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_14 - ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 16 серпня 2023 року та належать відповідачці ОСОБА_9 ..

Як вбачається із вказаних договорів дарування, а саме п.5, то в них зазначено, що Дарувальник, тобто ОСОБА_3 , свідчить про те, що нерухоме майно є її особистою власністю.

Обґрунтовуючи свій висновок суд послався на те, що керуючись принципами презумпції добросовісності дій нотаріуса та правомірності правочинів, поки не буде доведено протилежне, не може не врахувати п. п. 5 договорів дарування за реєстровими №№8910 та 8913, в яких стверджується про належність спірного нерухомого майна відповідачці ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Суд не може виключати, що приватний нотаріус Літвінчук І. А. добросовісно встановив факт належності нерухомого майна ОСОБА_3 саме на праві приватної власності, ознайомившись із змістом правовстановлюючих документів, зокрема Договором купівлі-продажу земельної ділянки та договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідчених приватним нотаріусом Косенко М.О. 23 січня 2021 року за реєстровими №№104 та 103 відповідно; та Договором купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній садовим будинком, посвідченого приватним нотаріусом Літвінчуком І.А. 18 жовтня 2022 року за реєстровим №10278. Оскільки вказані правовстановлюючі документи могли мати застереження щодо нерозповсюдження на об'єкти нерухомості режиму спільної сумісної власності подружжя.

Суд посилаючись на принцип «хто стверджує, то й доводить», виходячи із суті якого саме не позивачку, яка оспорює правомірність вказаних договорів дарування, укладених на користь ОСОБА_9 , і покладається обов'язок довести, що спірні об'єкти нерухомого майна були об'єктами спільної сумісної власності подружжя дійшов висновку про не доведеність вказаних вимог позивача.

Вирішуючи спірні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості належної їй частки у спадковому майні померлого ОСОБА_14 в розмірі 681 958,58 грн, що складається з 1/12 частки вартості транспортних засобів: BMW F 900XR 895, (2021), № шасі НОМЕР_1 ; FORD F 150 3490, (2018), № шасі НОМЕР_2 ; INFINІTI QX80 5552, (2018), № шaci НОМЕР_3 ; LEXUS СТ 200H 1798, (2012), № куз. НОМЕР_4 ; HYUNDAI STARIA 2199, (2021), № куз. НОМЕР_5 ; MASERATI LEVANTE 2979, (2017), № куз. НОМЕР_6 ; BMWX3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 ; VOLVO НОМЕР_8 , (2016), № куз. НОМЕР_9 , суд відмовляючи у їх задоволенні мотивував своє рішення тим, що із відповіді Головного сервісного центру МВС від 21 листопада 2023 року вбачається, що

- автомобіль марки BMWX3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 був зареєстрований на ім'я ОСОБА_14 , та перереєстрований 22 січня 2023 року на нового власника по укладеному в ТСЦ Договору купівлі-продажу (ТСЦ 8048), а отже, вказаний автомобіль відчужено самим ОСОБА_14 за його життя, в зв'язку з чим не може входити до складу спадщини;

- BMW F 900XR 895, (2021), № шасі НОМЕР_1 - був зареєстрований на ім'я ОСОБА_14 , та 29 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141);

- FORD F 150 3490, (2018), № шасі НОМЕР_2 - був зареєстрований на ім'я ОСОБА_14 , та 30 серпня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141);

- INFINІTI QX80 5552, (2018), № шасі НОМЕР_3 - був зареєстрований на ім'я ОСОБА_14 , та 27 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141).

- HYUNDAI STARIA 2199, (2021), № куз. НОМЕР_5 - був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , та 12 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8043);

З наведеного вбачається, що вищенаведені об'єкти рухомого майна перереєстровані на нових власників після смерті ОСОБА_14 , проте докази, що саме відповідачкою ОСОБА_3 вчинені дії щодо відчуження вказаних транспортних засобів в матеріалах справи відсутні. Отже, відповідачка ОСОБА_3 не повинна відповідати за вимогою про стягнення компенсації вартості належної позивачці частки у спадковому майні померлого ОСОБА_14 цих транспортних засобів, принаймні в рамках цієї цивільної справи.

Транспортні засоби:

- LEXUS СТ 200H 1798, (2012), № куз. НОМЕР_4 - був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , та 11 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8046), тобто відчуження відбулося до смерті ОСОБА_14 і тому не може в будь-якому випадку входити до складу спадщини;

- MASERATI LEVANTE 2979, (2017), № куз. НОМЕР_6 - був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , та 28 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8047), тобто відчуження відбулося до смерті ОСОБА_14 і тому не може в будь-якому випадку входити до складу спадщини;

- ВMWX3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 відчужений за життя 23 січня 2023 року ОСОБА_14 , тобто не може увійти до складу спадщини;

- VOLVO XC90 1969, (2016), № куз. НОМЕР_9 - станом на момент подачі позову зареєстрований за ОСОБА_3 , у зв'язку із чим безпідставно включений до переліку об'єктів, частка яких повинна бути відшкодована відповідачкою. Частка на вказаний об'єкт нерухомості спадкується в загальному порядку шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, тому ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частини першої статті 364 ЦК України).

При цьому Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 вказав, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Як вбачається із матеріалів вказаної справи спір між сторонами - позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 , яка діяла в особистих інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей :ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виник з приводу порядку прийняття, оформлення, розподілу та спадкового майна, що залишилося на час смерті ОСОБА_14 , який був чоловіком відповідачки ОСОБА_3 , батьком їх дітей та рідним братом позивачки у справі ОСОБА_1 та яка набула права спадкування у першу чергу у зв'язку відмовою на її користь матері померлого ОСОБА_14 - спадкодавця ОСОБА_16 , про що 15 серпня 2023 року подала заяву до нотаріуса.

Факт набуття позивачкою ОСОБА_1 права на спадкування у першу чергу на рівні із дружиною ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також дочкою від першого шлюбу ОСОБА_20 сторонами визнається та не оспорюється. Таким чином, спадкоємцями першої черги, які своєчасно подали заяви до нотаріальної контори є: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі у справі ОСОБА_3 та діти померлого ОСОБА_21 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і частки вказаних осіб у спадковому майні є рівними тобто 1/6 частини майна, що належала спадкодавцю на момент смерті.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині належності позивачці права на майно померлого на час його смерті, колегія суддів враховує наступні норми матеріального права та обставини вказаної справи.

Так, згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином колегія суддів вважає, що на час смерті ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 йому на праві спільної сумісної власності із його дружиною ОСОБА_3 належало наступне майно :

І. Житловий будинок, загальною площею 540,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275143232224, який розташований у АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275147832000, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, площа 0,12 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 право власності на які набуто 23 січня 2023 року на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки посвідчених 23 січня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Косенко М.О. та зареєстрованих за №103, 104 (а.с. 66, 67 т.2);

ІІ. Садовий будинок, загальною площею 187,1 кв.м., та земельна ділянка площею 0,0601 га, кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, які знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , право спільної сумісної власності на які набуто 18 жовтня 2022 року на підставі договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки посвідчених 18 жовтня 2022 року приватним нотаріусом КМНО Літвінчуком І.А. та зареєстрованих в реєстрі №10278 (а.с. 69, 70 т.2);

ІІІ. Рухоме майно, транспортні засоби, які були зареєстровані на дату смерті за померлим ОСОБА_14 :

1. BMW F 900XR 895,(2021),№ шасі НОМЕР_1 , власником якого був ОСОБА_14 з 24 лютого 2023 року;

2. FORD F 150 3490, (2018),№ шасі НОМЕР_2 , власником якого був ОСОБА_14 з 2 вересня 2022 року;

3. INFINITI QX80 5552, (2018), № шасі НОМЕР_3 , власником якого був ОСОБА_14 з 8 жовтня 2021 року;

4. BMW X3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 власником якого був ОСОБА_14 з 16 липня 2021 року;

IV. Рухоме майно, транспортні засоби, які перебували у спільні сумісній власності подружжя і були зареєстровані на дату смерті ОСОБА_14 за його дружиною ОСОБА_3 :

1. LEXUS CT 200H 1798, (2012), № куз. НОМЕР_4 , власником якого була ОСОБА_3 з 24 червня 2023 року;

2. HYUNDAI STARIA 2199, (2021), № куз. НОМЕР_5 , власником якого була ОСОБА_3 з 17 червня 2023 року;

3. MASERATI LEVANTE 2979, (2017),№ куз. НОМЕР_6 , власником якого була ОСОБА_3 з 4 липня 2020 року;

4. VOLVO XC90 1969, (2016), № куз. НОМЕР_9 , власником якого була ОСОБА_3 з 15 вересня 2021 року.

Вказана інформація підтверджується відповіддю заступника начальника головного сервісного центру МВС України В.Баранця №31/2103АЗ-26510-2023 від 21 листопада 2023 року на запит адвоката Баховського М.М. (а.с. 13-25, т.1).

Крім того, колегія суддів враховує, що померлому спадкодавцю ОСОБА_14 на праві особистої власності на момент його смерті належав садовий будинок, АДРЕСА_1 , загальною площею 476,2 кв.м., та земельна ділянка площею 0,11 га, кадастровий номер: 3223155400:03:042:0054, які знаходяться за адресою Київська область, Обухівський район, смт. Козин, садове товариство "Зоря".

Даний факт підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 372/3201/17.

Відповідно до положень частини першої статті 1267, частини першої статті 1278 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що у позивачки ОСОБА_1 , як і у інших спадкоємців першої черги - ОСОБА_3 та дітей померлого ОСОБА_14 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виникло право на спадкове майно, яке належало йому на праві спільної сумісної власності із дружиною та на його особисте майно саме з моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідні повноважності визначенні ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 319 ЦК України - володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються передбачені в Главі 26 ЦК України правила, що регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ проводиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд у справі № 243/6275/16-ц у постанові від 22 січня 2020 року.

Згідно із частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № справі № 295/4514/16-ц, провадження № 61-29115сво18, вказала, що аналіз глави 26 ЦК України дозволяє зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об'єктом цивільних прав.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачка у справі ОСОБА_3 всупереч вище вказаним нормам матеріального права діючи у власних інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей, не отримавши згоду іншого спадкоємця/ співвласника вказаного майна - ОСОБА_1 , а також всупереч наявним в матеріалах справи заяв кредиторів після смерті спадкодавця до спливу шестимісячного строку визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України для подачі можливими спадкоємцями заяв про прийняття спадщини здійснила відчуження більшої частини спільного сумісного майна подружжя, частка в якому спадкодавця становить 1/2 частину вказаного майна.

Так, із досліджених судом обставин справи вбачається, що відповідачкою у справі ОСОБА_3 як подружжям в період шестимісячного строку визначеного чинним законодавством на подачу заяв про прийняття спадщини та передбаченого для нотаріального визначення кола спадкоємців були відчужені 16 серпня 2023 року на користь - ОСОБА_9 на підставі договорів дарування:

- житловий будинок, загальна площа 540,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275143232224, та земельна ділянка реєстраційний номер об'єкта нерухомого 2275147832000, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, площею 0,12 га, які розташовані за адресою : АДРЕСА_2 , власником яких була зазначена ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, серія та номер: 103, 104 виданих 23 січня 2021 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. (а.с.67-68, т.2);

- садовий будинок, загальна площа 187,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869900332224, та земельна ділянка реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2647087532000, кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, площею 0,0601 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого була ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 10278, виданого 18 жовтня 2022 року, видавник видавник: Літвінчук І.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Крім того, в цей же період відповідачкою ОСОБА_3 були відчуженні і транспортні засоби, які були зареєстровані за померлим ОСОБА_14 :

- BMW F 900XR 895, (2021), № шасі НОМЕР_1 - 29 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141) (а.с. 13 , т.1);

- FORD F 150 3490, (2018), № шасі НОМЕР_2 - 30 серпня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141) (а.с.14, т.1);

- INFINІTI QX80 5552, (2018), № шасі НОМЕР_3 - 27 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141) (а.с.14, т.1).

А крім того відповідачкою були продані і транспортні засоби, які були придбанні подружжям у шлюбі та які були зареєстровані на відповідачку ОСОБА_3 :

- HYUNDAI STARIA 2199, (2021), № куз. НОМЕР_5 - був перереєстрований 12 вересня 2023 року на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8043) ( а.с. 23, т.1);

- LEXUS СТ 200H 1798, (2012), № куз. НОМЕР_4 - був 11 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8046) ( а.с. 23 т.1, 119 т.2);

- MASERATI LEVANTE 2979, (2017), № куз. НОМЕР_6 - був 28 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8047) (а.с. 24, т.1);

- VOLVO XC90 1969, (2016), № куз. НОМЕР_9 - був проданий ОСОБА_3 , 01 березня 2024 року ОСОБА_22 (а.с. 117, т.2).

При цьому, відповідно до відповіді заступника начальника головного сервісного центру МВС України В. Баранця №31/2103АЗ-26510-2023 від 21 листопада 2023 року наданої на запит адвоката Баховського М.М. вбачається, що автомобіль BMW X3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 власником якого був ОСОБА_14 з 16 липня 2021 року станом на час надання відповіді - 20 листопада 2023 року рахується за померлим ОСОБА_14 ( а.с. 15, т.1)

Як вбачається із наданих відповідачкою копій договорів дарування зазначені об'єкти нерухомості та транспортні засоби були набутті подружжям ОСОБА_14 та ОСОБА_3 в період перебування у шлюбі - 23 січня 2021 року та 18 жовтня 2022 року, а транспортні засоби в період шлюбу з 28 серпня 2018 року по 08 липня 2023 року, а тому відповідно до положень ст. 60 СК України вказане майно є спільним сумісним майном подружжя і частки подружжя у вказаному майні згідно ч. 1 ст. 70 СК України.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 23 січня 2024 року цивільну справу № 523/14489/15 у пункті 65 виклала правовий висновок, згідно якого зазначила: « У частині другій статті 328 ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17). Тому саме на колишню дружину закон покладає обов'язок спростувати презумпцію спільної сумісної власності щодо квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , набутих у шлюбі та зареєстрованих за нею, що жодним чином не порушує презумпцію правомірності права власності на це майно».

Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір всупереч вище вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, а також норм матеріального справа ст. 60, 70 СК України та норм процесуального законодавства передбаченого ст. 12, 81 ЦПК України, погодився із доводами відповідачки про те, що нерухоме майно та транспортні засоби були відчуженні нею як її особиста власність, і такі дії нею вчиненні в інтересах неповнолітніх дітей, а транспортні засоби були реалізовані ще до смерті спадкодавця.

Однак колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи із того, що відповідачкою не подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вище вказані об'єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також садовий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 дійсно були набутті в період шлюбу, але в особисту власність ОСОБА_3 ..

Посилання суду першої інстанції на те, що приватний нотаріус КМНО Літвінчук І.А. нотаріально посвідчуючи правочини дарування, зазначивши у вказаних договорах, що факт належності даного майна до особистої власності ОСОБА_3 здійснений ним лише із свідчень дарувальника не може бути визнано обґрунтованим, оскільки в силу положень п. 4.4. глави І розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України « затвердженого наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року « Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо».

Колегія суддів вважає, що в даному випадку нотаріус повинен був пересвідчитися щодо належності вище вказаного майна на праві особистої власності, перевіривши відповідні правочини щодо набуття у власність вказаного майна та зазначити конкретний пункт договору, в якому було зазначено, що дане майно набуто ОСОБА_3 саме в особисту власність. Однак вказаних відомостей вище вказані правочині не містять.

Тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що відповідачка ОСОБА_3 відчужила вище вказане майно без згоди іншого власника/спадкоємця - позивачки ОСОБА_1 , якій як спадкоємцю з моменту смерті ОСОБА_14 належала 1/12 частина вказаного спадкового майна.

Крім того, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є доводи позивачки в частині необхідності визнання за нею в судовому порядку права власності на 1/6 частину як спадкового майна: Садового будинку №7 , загальна площа 476,2 кв. метри, та земельну ділянку кадастровий номер: 3223155400:03:042:0054, площею 0,11 га, які розташована за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_14 , оскільки з матеріалів справи, зокрема постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 372/3201/17 вбачається, що вказані об'єкти нерухомого майна були придбанні померлим спадкодавцем ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до укладення шлюбу із відповідачкою ОСОБА_3 , а тому є його особистою власністю (а.с. 44-58, т.2).

Колегія суддів, перевіряючи доводи апелянта, та заперечення представника відповідача, а також висновок суду про те, що позивачка не отримала свідоцтва про право на спадщину на вказане майно та не позбавлена вказаного права, а тому її звернення в цій частині є передбаченими враховує наступні норми матеріального права, обставини вказаної справи та відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду про те, що вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.

Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 зазначив, що виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об'єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Таким чином колегія суддів вважає, що позивачка у справі ОСОБА_1 будучи спадкоємцем першої черги набула права власності в порядку спадкування за законом на майно, яке належало спадкодавцю на момент його смерті на праві особистої власності та в порядку поділу спадщини між спадкоємцями має право на 1/6 частину вказаного майна.

Крім того враховуючи, що ОСОБА_3 в одноособовому порядку без згоди іншого спадкоємця ( ОСОБА_1 ) розпорядилася частиною майна: житловим будинком та земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також садовим будинком та земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , подарувавши його відповідачці у справі ОСОБА_9 , тому позивач як власник частини вказаного майна має право на його витребування виходячи із наступного.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12)).

Спадкоємець який прийняв спадщину може пред'являти віндикаційний позов (постанова Верховного Суду від 20 червня 2024 року в справі № 465/4103/21 (провадження № 61-3678св24)).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме собою є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Отже, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14?256цс18)).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16 (провадження № 14-93цс20)).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано: "Належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно [...] Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі".

Таким чином, витребувавши вказане майно від ОСОБА_9 позивач в подальшому зможе здійснити за собою реєстрацію частини вказаного майна, захистивши своє право на отримання у власність спадкової частини нерухомого майна.

Щодо вирішення спору у частині поділу транспортних засобів, що належали на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_14 та відповідачці ОСОБА_3 , та з врахуванням того, що відповідачка ОСОБА_3 відчужила після смерті спадкодавця вказане майно, за виключенням автомобіля BMW X3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 , власником якого був ОСОБА_14 з 16 липня 2021 року, то колегія суддів погоджується із доводами апелянта щодо того, що з неї необхідно стягнути грошову компенсацію ринкової вартості вказаних автомобілів (мотоцикла), залишивши у власності відповідачки ОСОБА_3 вище вказаний автомобіль та отримані нею від продажу колісних транспортних засобів грошові кошти.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частини перша, друга частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Враховуючи той факт, що спадкові автомобілі були відчуженні після смерті спадкодавця, а також те, що спірний автомобіль BMW X3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 власником якого був ОСОБА_14 з 16 липня 2021 року є неподільною річчю та його поділ в натурі між співвласниками/ спадкоємцями є неможливим, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача відповідної грошової компенсації слід розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її ( автомобіль BMW X3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 )у власність відповідача та стягнення з неї компенсації замість частки позивача у праві спільної часткової власності на автомобілі та мотоцикл. Внаслідок такого стягнення право позивача на частку у праві спільної часткової власності на автомобіль припиняється.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення і спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (п. 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (п. 8.31)).

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права чи інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п. 58)).

Відмовляючи у стягненні на користь позивача грошової компенсації проданих автомобілів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказані автомобілі були продані за життя спадкодавця ОСОБА_14 , що спростовується матеріалами справи, зокрема відповіді заступника начальника головного сервісного центру МВС України В.Баранця №31/2103АЗ-26510-2023 від 21 листопада 2023 року наданої на запит адвоката Баховського М.М., (а.с.13-25, т.1), а також копіями договорів купівлі-продажу КТЗ (а.с.117-119, т.2). Зазначені обставини стороною відповідача не спростовані.

Визначаючи розмір грошової компенсації вартості проданих відповідачкою КТЗ, а також автомобіля BMW X3 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 власником якого був ОСОБА_14 з 16 липня 2021 року суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунками, зробленими позивачкою, оскільки згідно наданих позивачкою пьмових доказів вартість відчужених КТЗ становить :

- BMW F 900XR 895, (2021), № шасі НОМЕР_1 , 29 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 7141); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 427227,00 грн;

- транспортний засіб, власником якого був ОСОБА_14 з 2 вересня 2022 року, FORD F 150 3490, (2018), № шасі НОМЕР_2 , 30 серпня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 7141); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 982130,00 грн;

- транспортний засіб, власником якого був ОСОБА_14 з 8 жовтня 2021 року, INFINITI QX80 5552, (2018), № шасі НОМЕР_3 , 27.09.2023 перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 7141); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1407720,00 грн;

- транспортний засіб, власником якого була ОСОБА_3 з 24 червня 2023 року, LEXUS СТ 200Н 1798, (2012), № куз. НОМЕР_4 , 11 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ 8046); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 425590,00 грн;

- транспортний засіб, власником якого була ОСОБА_3 з 17 червня 2023 року, HYUNDAI STARIA 2199, (2021), № куз. НОМЕР_5 , 12 вересня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 8043); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1443732,00 грн;

- транспортний засіб, власником якого була ОСОБА_3 з 4 липня 2020 року, MASERATI LEVANTE 2979, (2017), № куз. НОМЕР_11 , 28 липня 2023 року перереєстрований на нового власника по ДКП (СГ) (ГСЦ 8047); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1479743,00 грн;

- колісний транспортний засіб BMW ХЗ 1998, (2018), № куз. НОМЕР_7 власником якого був ОСОБА_14 за договором купівлі-продажу від 16.07.2021 (СГ) (ГСЦ 8048); Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 1060701,00 грн;

- транспортний засіб VOLVO ХС90 1969, (2016), № куз. НОМЕР_9 - якого була ОСОБА_3 перереєстрований на нового власника згідно до договору купівлі-продажу від 01 березня 2024 року. Вартість згідно Звіту про оцінку КТЗ 956660,00 грн.

Належних та допустимих доказів на спростуванні вартості вище вказаних КТЗ відповідачем до суду подано не було, тому колегія суддів погоджується із даною оцінкою майна та враховує її при визначення суми компенсації, яка підлягає стягненню із відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 ..

З урахуванням викладеного загальна вартість вище вказаних транспортних засобів становить 8183503,00 грн (427227,00+982130,00+1407720,00+425590,00 +1443732,00+1479743,00+1060701,00) .

З урахуванням того, що всі вище вказані КТЗ були придбанні в період перебування спадкодавця у шлюбі із ОСОБА_3 , тому позивач має право на 1/12 вартості вказаного майна, що складатиме 681958,58 грн (8183503,00 / 12).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою у справі при зверненні до суду із вказаним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 13420 грн при подачі позову у суді першої інстанції та 16104 грн, при апеляційному оскарженні, а всього 29524 грн, тому вказані витрати повинні бути покладені на відповідачів у вказаній справі пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто по 14762 грн із кожної.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 319, 355, 358, 364, 368, 1216, 1218, 1219, 1220, 1267, 1268, 1296 , 1297 ЦК України, ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку Садового будинку, загальна площа 476,2 кв. метри, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6713132231, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після ОСОБА_14 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8270532231, кадастровий номер: 3223155400:03:042:0054, площа 0,11 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_14 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку житлового будинку, загальна площа 540,00 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275143232224, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після ОСОБА_14 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати з володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 1/12 частку житлового будинку, загальна площа 540,00 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275143232224, який розташований АДРЕСА_2 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275147832000, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, площа 0,12 га., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування після ОСОБА_14 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати з володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2275147832000, кадастровий номер: 3222484001:01:023:0056, площа 0,12 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку садового будинку, загальна площа 187,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869900332224, який розташований за адресою АДРЕСА_3 , в порядку спадкування після ОСОБА_14 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати з володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 1/12 частку садового будинку, загальна площа 187,1 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869900332224, який розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2647087532000, кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, площа 0,0601 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , в порядку спадкування після ОСОБА_14 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати з володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 1/12 частку земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2647087532000, кадастровий номер: 3222486600:05:001:0070, площа 0,0601 га, яка розташована за адресою Київська область, Фастівський (раніше Києво- Святошинський) район, с/рада Тарасівська, "Родничок" садівницьке товариство.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості належної їй частки у спадковому майні ( транспортних засобах) померлого ОСОБА_14 в розмірі 681958,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову та апеляційної скарги у розмірі 14762 грн із кожної.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2025 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв

Попередній документ
129168942
Наступний документ
129168944
Інформація про рішення:
№ рішення: 129168943
№ справи: 372/6288/23
Дата рішення: 23.07.2025
Дата публікації: 31.07.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом.
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Передано судді (07.11.2025)
Дата надходження: 07.11.2025
Предмет позову: про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове мано, стягнення компенсації його вартості
Розклад засідань:
21.12.2023 10:00 Обухівський районний суд Київської області
27.02.2024 10:30 Обухівський районний суд Київської області
29.03.2024 11:00 Обухівський районний суд Київської області
16.05.2024 11:00 Обухівський районний суд Київської області
04.07.2024 10:30 Обухівський районний суд Київської області
16.08.2024 11:00 Обухівський районний суд Київської області
03.10.2024 12:30 Обухівський районний суд Київської області
18.11.2024 11:00 Обухівський районний суд Київської області