1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 липня 2025 року, апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Переяслав-Хмельницький Київської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
за участі: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ОСОБА_7
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 22 серпня 2025 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити. У разі якщо суд визнає за неможливе перебування підозрюваного без запобіжного заходу - застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вважають оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через неповноту судового розгляд та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, однак йому підозру за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України не вручено.
Також, слідчим суддею в оскаржуваному рішенні наведено докази, які до клопотання слідчого не долучалися та стороні захисту не вручалися.
Вважають, що оскаржуване рішення прийнято поза межами встановленого законом строку. Зокрема, слідчим суддею не дотримано вимог, передбачених ст. 186 КПК України, оскільки клопотання надійшло до суду 12 червня 2025 року та фактично його розглянуто 23 червня 2025 року.
Зауважує, що визначений розмір застави не відповідає майновому стану підозрюваного ОСОБА_7 , а покладений обов'язок у вигляді носіння електронного засобу контролю є надмірним тягарем для особи підозрюваного.
Зокрема, ОСОБА_7 є заступником Бучанського міського голови, а носіння електронного браслету буде завдавати шкоди його діловій репутації, як посадовця міської ради, а також буде надмірним втручанням у приватне життя.
Посилаються на позитивні характеризуючи дані про особу підозрюваного, який до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, роботу, перебуває у шлюбі, закордонний паспорт здано до міграційної служби.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 23 березня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023110000000094, за підозрою, у тому числі ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
11 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
12 червня 2025 року старший слідчий СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стоком на 60 діб із визначенням застави в розмірі 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 056 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково, застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 22 серпня 2025 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного, вислухано думку прокурора та позицію захисників, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також дані про його особу, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Зокрема, слідчий суддя, дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень. Поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
За результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду кримінального провадження по суті.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження.
Зокрема, усвідомлюючи суворість та невідворотність, у разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, реального відбуття покарання, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, з метою унеможливлення притягнення його до кримінальної відповідальності.
При цьому, у ОСОБА_7 наявні достатні майнові ресурси для такого переховування, зокрема наявність автомобіля марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG, номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 ; 20 відсотків частки у статутному капіталі ТОВ "ЄВРОВЕЛЛ» (41190600) вартістю 2002000 грн; 10 відсотків частки у статутному капіталі корпоративні права ТОВ "ТСК Термінал" (44012680) вартістю 833333 грн; у розділі «Грошові активи» декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2024 рік ОСОБА_7 відображено наявність значних сум готівкових коштів, а саме: 40000 доларів США та 400 000 грн.
Також, у ОСОБА_7 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_3 від 29.04.2015, що розширює можливості підозрюваного залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Окрім того, відповідно до наявної у органу досудового розслідування інформації, підозрюваний у період воєнного стану десять разів перетинав державний кордон, що у сукупності з наявністю достатніх майнових ресурсів підвищує ризик переховування підозрюваного від кримінальної відповідальності за межами України.
У клопотання слідчого зазначено, що розслідування у кримінальному провадженні знаходиться на тому етапі на якому не зібрано (не відшукано) усього обсягу доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_7 та інших учасників очолюваної ОСОБА_10 організованої злочинної групи до вчинення інкримінованих їм діянь, механізм вчинення інкримінованих учасникам групи злочинів передбачав дотримання заходів конспірації, використання захищених електронних каналів зв'язку для комунікації спільників між собою обмеження публічності зустрічей тощо.
Так, досудове розслідування триває та є необхідність у проведенні ряду інших процесуальних дій для встановлення та отримання додаткових доказів, які б підтверджували причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також інших - аналогічних кримінальних правопорушень. Однак, у зв'язку із набуттям ОСОБА_7 статусу підозрюваного є достатні підстави вважати, що ним можуть вживатись заходи щодо їх знищення, приховування або спотворення.
Крім того, між Бучанською міською радою та підпорядкованими їй підрозділами з одного боку та ФОП ОСОБА_10 і підконтрольним йому ТОВ «Грілана» з іншого боку укладено понад 100 договорів на відновлення соціальних та інфраструктурних об'єктів, які розташовані на території Бучанської міської територіальної громади та були пошкоджені чи зруйновані внаслідок бойових дій та тимчасової окупації, а отже їх законність потребує додаткової перевірки в ході подальшого розслідування.
Обізнаність із подальшим ходом досудового розслідування відносно себе та інших членів організованої групи, з великою долею ймовірності спричинить витік інформації, якою можуть скористатися інші, наразі не встановлені особи, які причетні до вчинення кримінальних правопорушень пов'язаних з незаконним заволодінням бюджетними коштами під час відновлення соціальних та інфраструктурних об'єктів, які розташовані на території Бучанської міської територіальної громади.
Разом із тим, у ході розслідування встановлено, що ОСОБА_7 має широке коло знайомств серед представників правоохоронних структур та державних структур.
Характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень інкримінованих ОСОБА_7 , свідчать про те, що він може будь-яким чином, в тому числі безпосередньо або використовуючи широке коло зв'язків в правоохоронних та державних органах, умисно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Підозрюваний матиме можливість контактувати зі свідками, консультувати їх з приводу приховування, знищення доказів, підбурювати їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам або відмовитися від надання показань, що негативним чином може вплинути на повноту та всебічність досудового розслідування серед іншого, після вручення йому повідомлення про підозру та ознайомлення з деталями досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. Таким чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваний може впливати на осіб задля надання ними неправдивих показань на його користь.
Крім того, факт проживання більшості свідків на території Київської області, а також наявність формальних та неформальних зв'язків, дає достатні підстави вважати, що існує ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків, які є співробітниками Бучанської міської ради та її структурних підрозділів шляхом використання службового статусу, наявних у нього зв'язків, в тому числі через повноваження, що надають посади займані іншими підозрюваними, які можуть спробувати здійснити вплив на підлеглих, з метою надання неправдивих показів під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
З огляду на те, що ОСОБА_7 є виконавцем злочинної групи до якої крім нього входило ще 8 осіб, на встановлені у ході розслідування обставини їх спілкування взаємодії підпорядкування, існує ризик незаконного впливу на інших підозрюваних у кримінальному провадженні шляхом узгодження їх дій і показань з метою узгодження версії подій, яка б нівелювала доводи підозри.
Органом досудового розслідування продовжується дослідження обставин укладання та виконання договорів на відновлення інфраструктури укладених між ФОП ОСОБА_10 та Бучанською міською радою та її структурними підрозділами зокрема, проведення експертних досліджень потребує певного часу, який не залежить від органу досудового розслідування, також експертам можуть знадобитись додаткові документи.
ОСОБА_7 будучи обізнаним про обставини досудового розслідування, знаючи достовірно, що покарання за вчинені злочині є неминуче, може підробити документи, які орган досудового розслідування ще не здобув. Про наявність цього ризику свідчить тривала, цілеспрямована, систематична протиправна діяльність у складі стійкого злочинного об'єднання - організованої групи, яке організоване підозрюваним.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 оскільки встановлені судом обставини кримінального провадження достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Даних, на які посилається захисник і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою матеріали судового провадження не містять.
Щодо розміру застави, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваному, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя врахував при цьому існуючі ризики, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 у їх сукупності, та обґрунтовано визначив заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Окрім того, 24 червня 2025 року ОСОБА_7 звільнено з-під варти, у зв'язку із внесенням застави (а.с.87, т. 2).
Доводи захисників, що оскаржуване рішення прийнято поза межами встановленого законом строку, є необґрунтованими.
З матеріалів провадження убачається, що клопотання подано 12 червня 2025 року. Того ж дня, розгляд клопотання відкладено на 18 червня 2025 року, через неявку прокурора та захисника у судове засідання.
18 червня 2025 року розгляд клопотання відкладено до 23 червня 2025 року за клопотанням сторони захисту, у зв'язку із закордонним відрядженням підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи наведене, вказана захисниками обставина, як підстава для скасування оскаржуваного рішення є необгрунтованою.
Посилання захисника на те, що слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, в тому числі за ч. 3 ст. 209 КК України, однак підозру у вчиненні вказаного злочину йому не вручено, колегія суддів вважає технічною помилкою, що підлягає виправленню в порядку ст. 379 КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на позитивні дані, що характеризують особу підозрюваного, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисники просили скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року, відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 759/3633/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/5180/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України