Справа № 757/12720/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3307/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
26 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника володільця майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2025 року задоволено клопотання начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт намайно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
- 339 тисяч гривень, а саме: 182 купюри національного банку України номіналом 1000 гривень, 314 купюр національного банку України номіналом 500 гривень в тому числі купюри з серіями та номерами : ЄА9627295, ЕД3286360, ББ9623445, ЄА9627195, ГБ8289081, ЄА9627165, ЕГ5333345, ЄА9627294, ЄД2302321, ЦА4404626, АВ7392910.
- 1 купюра номіналом 100 доларів США МВ 00438986R.
- мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих 13.06.2024 року уточнень, просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 05.04.2025 року у справі № 757/12720/25-к про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024100130001696 від 08.07.2024 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024100130001696 від 08.07.2024 року -задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
- 5 500 гривень, а саме: 11 купюр Національного банку України номіналом 500 гривень з серіями та номерами: ЄА9627295, ЕД3286360, ББ9623445, ЄА9627195, ГБ8289081, ЄА9627165, ЕГ5333345, ЄА9627294, ЄД2302321, ЦА4404626, АВ7392910.
В іншій частині клопотання відмовитита зобов'язати старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_10 та/або іншу уповноважену в рамках кримінального провадження № 62024100130001696 від 08.07.2024 особу повернути власникам майна ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вилучене 07.03.2025рокупід час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 належне їм майно, а саме:
- 333 500 гривень (182 купюри Національного банку України номіналом 1000 гривень, 303 купюриНаціонального банку України номіналом 500 гривень);
- 1 купюра номіналом 100 доларів США: МВ 00438986R;
- мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .»
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 посилається на те, щоу клопотанні прокурора про арешт майна не зазначено, що вилучене 07.03.2025 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , належить ОСОБА_11 , яка не має будь-якого відношення до вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, у зв'язку з чим необхідність в накладенні арешту на нього не доведена та необхідність в його арешті взагалі не обґрунтовувалась у поданому прокурором клопотанні.
Про те, що мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , належить саме ОСОБА_11 , та саме вона ним користується, свідчить той факт, що акаунт Google зареєстрований на ім'я « ОСОБА_12 » має прив'язку до електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та до номерів мобільних телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Крім того, за вказаними номерами мобільних телефонів закріплений профіль у соціальній мережі «Facebook» на ім'я ОСОБА_13 , а у месенджерах Viber та Telegram вказані номера зазначені як « ОСОБА_14 ».
Окрім того, за місцем свого проживання ОСОБА_6 , користуючись своїм конституційним правом на вільне володіння майном, зберігав особисті кошти у готівковій формі, а також кошти, належні його сину, а саме загальну суму 339 000 гривень та 100 доларів США, які він разом із сином відкладали з метою придбати автомобіль.
Невелику частину коштів із вказаної суми з метою придбати автомобіль ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_9 .
Адвокат зазначає, що про законність походження грошових коштів та фінансовий стан ОСОБА_6 та його сина ОСОБА_15 у готівковій формі,свідчать платіжні інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу готівки на загальну суму 400 000,00 грн., інформація про рух коштів по рахунках ОСОБА_6 та довідка про фінансовий стан ОСОБА_15 для заповнення декларації за період з 01.01.2022 по 13.03.2025року, згідно якої останній за вказаний період мав нарахування у розмірі 681 029,31 грн.
На думку скаржника вищевказане свідчить про те, що стороною обвинувачення під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено особисте майно ОСОБА_6 та його сина ОСОБА_15 , які жодного відношення до вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення не мають.
Вилучені грошові кошти здобуті ОСОБА_6 та його сином ОСОБА_15 у законний спосіб і на законних підставах, та жодного відношення до вчиненого кримінального правопорушення не мають, тобто не здобуті злочинним шляхом.
Апелянт вважає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2025 року, якою накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону при її постановленні.
Представник посилається і на те, що у клопотанні прокурора про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України взагалі не зазначено підстави накладення арешту на вилучене майно.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя виходив з того, що постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_10 від 07.03.2025 року вказані в клопотанні речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, і тому з метою збереження такого речового доказу необхідно накласти арешт на таке майно.
На переконання скаржника, самого лише факту прийняття слідчим рішення про визнання зазначеного майна речовими доказами у кримінальному провадженні, на що є посилання в ухвалі слідчого судді від 05.04.2025 року є недостатнім, оскільки виходячи зі змісту п. 1 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України рішення про арешт майна з метою збереження речових доказів приймає слідчий суддя за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає зазначеним у статті 98 КПК України критеріям, а відтак такі критерії мають бути встановлені слідчим суддею та відображені в його ухвалі.
Крім цього апелянт посилається на те, що в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_6 не є підозрюваним, обвинуваченим чи фізичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у вказаному кримінальному провадженні, а тому вилучення належного йому майна порушує його право на мирне володіння та розпорядження таким майном.
Враховуючи викладене, дана ухвала про накладення арешту на майно є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
В судове засідання власник майна не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який в суді апеляційної інстанції погодився з доводами скарги в частині скасування накладеного арешту на майно, з врахуванням поданих уточнень, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки апеляційну скаргу, з врахуванням уточнень, подано представником володільця майна в частині накладення арешту на 333 500 гривень (182 купюри Національного банку України номіналом 1000 гривень, 303 купюри Національного банку України номіналом 500 гривень); 1 купюра номіналом 100 доларів США: МВ 00438986R; мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .», то суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на вищезазначене майно.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно колегією суддів не перевіряється.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
19.03.2025 року (клопотання датоване 07.03.2025 року) начальник першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді начальника служби військової техніки озброєння логістики ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов'язану із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, тобто являється військовою службовою особою в розумінні прим. 1 ст. 425 КК України.
Незважаючи на викладене, у невстановлений час, але не пізніше липня 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, в умовах дії правового режиму воєнного стану у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок держави, а саме: на викрадення та послідуючий збут військового майна - пально - мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин) військової частини НОМЕР_5 , що зберігалось на території військової частини за адресами: АДРЕСА_2 , та по АДРЕСА_3 .
З цією метою, ОСОБА_9 усвідомлюючи, що самостійно він не в змозі реалізувати свій злочинний умисел з підстав того, що в його відданні не перебуває вищевказане військове майно у вигляді дизельного палива та бензину військової частини НОМЕР_5 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, у невстановлений час, але не пізніше 14.08.2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, звернувся до своїх раніше знайомих військовослужбовців, у зв'язку із тим, що військове майно, зокрема пально-мастильні матеріали, підлягають суворому обліку у військовій частині, порядок їх оприбуткування, списання та використання унормовано керівними документами, а донесення про їх використання подаються командиру військової частини начальником відповідної служби та ним же оформлюються, вирішив залучити до своєї злочинної діяльності невстановлених на цей час військовослужбовців військової частини НОМЕР_5 .
14.08.2024 року ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на викрадення та послідуючий збут військового майна - пально-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин) військової частини НОМЕР_5 , знаходячись у АДРЕСА_4 , повідомив громадянину ОСОБА_16 , що він може продати йому військове майно - дизельне паливо та бензин за ціною по 44 гривні за 1 літр, яке він попередньо викрав з військової частини НОМЕР_5 .
Надалі, у періоду часу з 14.08.2024 по 07.03.2025 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_9 , будучи військовою службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на цей час військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 , викрав з військової частини НОМЕР_5 військове майно - 3000 літрів дизельного палива та 2000 літрів бензину А-95, яке за допомогою інших учасників групи незаконно списувалося, зокрема, шляхом внесення недостовірних відомостей до шляхових листів, та в подальшому накопичував та переховував викрадене дизельне пальне та бензин у приміщенні гаражу № НОМЕР_6 по АДРЕСА_5 .
06.09.2024 року, близько 13 год 30 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи поряд із гаражем № НОМЕР_6 по АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, збув громадянину ОСОБА_16 1000 літрів викраденого раніше з військової частини НОМЕР_5 дизельного палива, за яке отримав від ОСОБА_16 грошові кошти у розмірі 44 000 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, 26.09.2024 року, близько 14 год 00 хв., ОСОБА_9 перебуваючи поряд із гаражем АДРЕСА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, збув громадянину ОСОБА_16 1000 літрів викраденого раніше з військової частини НОМЕР_5 бензину А-95, за яке отримав від ОСОБА_16 грошові кошти у розмірі 44 000 гривень.
Того ж дня, близько 17 год 00 хв., ОСОБА_9 , продовжуючи свої злочинні дії перебуваючи поряд із гаражем № НОМЕР_6 по АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, збув громадянину ОСОБА_16 400 літрів викраденого раніше з військової частини НОМЕР_5 дизельного палива та 600 літрів викраденого раніше з військової частини НОМЕР_5 бензину А-95, за яке отримав від ОСОБА_16 грошові кошти у розмірі 44 000 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, 07.11.2024 року, близько 11 год 00 хв, ОСОБА_9 перебуваючи поряд із гаражем № НОМЕР_6 по АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, збув громадянину ОСОБА_16 1000 літрів викраденого раніше з військової частини НОМЕР_5 дизельного палива, за яке отримав від ОСОБА_16 грошові кошти у розмірі 44 000 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, 07.03.2025 року, близько 13 год 50 хв., ОСОБА_9 перебуваючи поряд із гаражем АДРЕСА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, збув громадянину ОСОБА_16 400 літрів викраденого раніше з військової частини НОМЕР_5 бензину А-95 та 600 літрів викраденого раніше з військової частини НОМЕР_5 дизельного палива, за яке отримав від ОСОБА_16 грошові кошти у розмірі 44 000 гривень, після чого був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, у зв'язку з чим його злочинна діяльність була припинена працівниками правоохоронного органу.
07.03.2025 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- 339 тисяч гривень, а саме: 182 купюри національного банку України номіналом 1000 гривень, 314 купюр національного банку України номіналом 500 гривень в тому числі купюри з серіями та номерами : ЄА9627295, ЕД3286360, ББ9623445, ЄА9627195, ГБ8289081, ЄА9627165, ЕГ5333345, ЄА9627294, ЄД2302321, ЦА4404626, АВ7392910.
- 1 купюра номіналом 100 доларів США MB 00438986R.
- мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно- зеленому захисному чохлі, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Указані речі постановою слідчого від 07.03.2025 року визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З метою забезпечення спеціальної конфіскації, а також збереження речових доказів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом, виникла необхідність у накладанні арешту на раніше вказані речі та документи.
Незастосування арешту на зазначені матеріальні об'єкти, а саме речові докази, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом, може призвести до їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Вилучені під час указаного огляду місця події 07.03.2025 року речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому вони відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 та п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, та є речовими доказами.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою накладення арешту відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речових доказів.
Прокурор зазначив, щомайно, яке є предметом (засобом) вчинення кримінального правопорушення, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій заінтересованій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, а тому перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації є необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2025 року задоволено клопотання начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт намайно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано речовим доказом в вказаному кримінальному провадженні, а саме:
- 339 тисяч гривень, а саме: 182 купюри національного банку України номіналом 1000 гривень, 314 купюр національного банку України номіналом 500 гривень в тому числі купюри з серіями та номерами : ЄА9627295, ЕД3286360, ББ9623445, ЄА9627195, ГБ8289081, ЄА9627165, ЕГ5333345, ЄА9627294, ЄД2302321, ЦА4404626, АВ7392910.
- 1 купюра номіналом 100 доларів США МВ 00438986R.
- мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, з огляду на те, що постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_10 від 07.03.2025 року, вказані в клопотанні речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя зазначив про те, що доводи адвоката про те, що вилучений за місцем проживання ОСОБА_6 мобільний телефон Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, не належить ОСОБА_6 , а належить його дружині ОСОБА_11 , не підтверджено жодним достовірним доказом.
Щодо решти доводів адвоката про те, що грошові кошти в сумі 339 тис. грн. не є такими, що отримані внаслідок незаконної діяльності, та є особистими коштами ОСОБА_6 та його сина, отримані внаслідок законної трудової діяльності, то слідчий суддя вважав, що на даному етапі досудового розслідування вказані обставини не можуть бути прийняті до уваги, як підстава для відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки ці доводи і докази повинні бути перевірені під час досудового розслідування.
Вивчивши надані прокурором матеріали, з огляду на обставини, наведені у клопотанні, та приймаючи до уваги наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно, яке зазначене у клопотанні.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Згідно положенням до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
При цьому, арешт майна у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути застосований лише у випадку наявності обставин вважати, що власник майна може бути визнаним винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає, в тому числі, і конфіскацію майна.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт 333 500 гривень (182 купюри Національного банку України номіналом 1000 гривень, 303 купюр Національного банку України номіналом 500 гривень); 1 купюри номіналом 100 доларів США: МВ 00438986R; мобільного телефону «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 », який фактично належить ОСОБА_11 , належним чином не перевірив та не обґрунтував в ухвалі мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучені під час обшуку 333 500 гривень (182 купюри Національного банку України номіналом 1000 гривень, 303 купюри Національного банку України номіналом 500 гривень); 1 купюра номіналом 100 доларів США: МВ 00438986R; мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .», який фактично належить ОСОБА_11 , в ухвалі слідчого судді належним чином не обґрунтовано підстави та мету арешту цього майна.
Ухвала слідчого судді містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень, без наведення обґрунтувань, які б давали розумні підстави вважати, що вищевказане вилучене майно (грошові кошти та телефон), зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, та/або набуте кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, слідчим суддею, також, належним чином не досліджено усі наведені прокурором підстави накладення арешту на майно, та помилково встановлено, що вилучене під час обшуку майно, зокрема мобільний телефон, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, з огляду на те, що на час постановлення ухвали ОСОБА_6 (власник грошових коштів) та ОСОБА_11 (власник телефону) не мали процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
При цьому, колегією суддів взято до уваги висловлену у судовому засіданні позицію прокурора, який зазначив про те, що дійсно із усього вилученого під час обшуку 07.03.2025 року майна, лише грошові кошти - 5 500 гривень, а саме: 11 купюр Національного банку України номіналом 500 гривень з серіями та номерами: ЄА9627295, ЕД3286360, ББ9623445, ЄА9627195, ГБ8289081, ЄА9627165, ЕГ5333345, ЄА9627294, ЄД2302321, ЦА4404626, АВ7392910, мають доказове значення для досудового розслідування даного кримінального правопорушення, так як ці кошти безпосередньо використовувались органами досудового розслідування під час проведення негласних слідчих дій.
Таким чином, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для володільця майна.
З огляду на наведене, надаючи оцінку наданим прокурором матеріалам судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що накладення арешту на 333 500 гривень (182 купюри Національного банку України номіналом 1000 гривень, 303 купюри Національного банку України номіналом 500 гривень); 1 купюру номіналом 100 доларів США: МВ 00438986R; мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .», за викладених в ухвалі слідчого судді обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність усіх правових підстав для накладення арешту на вказане майно, на які посилається орган досудового розслідування у своєму клопотанні.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно, у оскаржуваній володільцем частині, здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном здійснено без законних на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів та вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024100130001696 від 08.07.2024 року - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
- 5 500 гривень, а саме: 11 купюр Національного банку України номіналом 500 гривень з серіями та номерами: ЄА9627295, ЕД3286360, ББ9623445, ЄА9627195, ГБ8289081, ЄА9627165, ЕГ5333345, ЄА9627294, ЄД2302321, ЦА4404626, АВ7392910.
В задоволенні іншої частини клопотання про накладення арешту на:
- 333 500 гривень (182 купюри Національного банку України номіналом 1000 гривень, 303 купюри Національного банку України номіналом 500 гривень);
- 1 купюра номіналом 100 доларів США: MB 00438986R;
- мобільний телефон «Redmi Note 13 Pro + 5G», чорного кольору в темно-зеленому захисному чохлі, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім картками: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 » - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4