Справа № 369/7342/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3215/2025
12 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 вересня 2024 року (суддя Фінагеєва І.О.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Лариси Миколаївни, стягувач: ОСОБА_1 ,
встановив:
у квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, у якій просив:
визнати неправомірним та скасувати розрахунок по сплаті аліментів, складений державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М., у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4480/09, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17 листопада 2009 року і до досягнення дітьми повноліття;
зобов'язати державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. обчислити розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з грудня 2009 року по березень 2023 року з урахуванням положень чинного законодавства, а саме за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття та розрахувати із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Мотивуючи подану скаргу, ОСОБА_2 зазначав, що на виконанні у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 від 18 січня 2010 року за виконавчим листом № 2-4480/09 про стягнення з нього аліментів. В рамках вказаного виконавчого провадження, 4 січня 2023 року головним державним виконавцем Вишневого відділу державної
виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. було винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-4480/09, виданого 18 грудня 2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі частини доходів щомісячно, починаючи з 17 листопада 2009 року, та в рамках цього виконавчого провадження був проведений розрахунок заборгованості по аліментам за період з листопада 2009 року по березень 2023 року.
Боржник посилався на те, що такий розмір аліментів, відповідно до рішення суду, стягувався на утримання чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому ОСОБА_7 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Боржник вважав, що у зв'язку з досягненням його старшими дітьми повноліття, з 25 червня 2010 року розмір аліментів, що йому нараховується, мав би становити 37,5 % від усіх видів його доходів на утримання трьох дітей, а з 21 травня 2011 року - 25 % на утримання двох молодших дітей відповідно до положень ст. 183 СК України.
Крім цього, боржник стверджував, що державний виконавець, всупереч положень частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», вираховував розмір щомісячного платежу по аліментах з нарахованої суми місячного доходу, без урахування того, що цю суму необхідно зменшувати на суму утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 вересня 2024 року скаргу задоволено. Визнано неправомірним та скасовано розрахунок по сплаті аліментів, складений державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4480/09, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17 листопада 2009 року і до досягнення дітьми повноліття. Зобов'язано державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. обчислити розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з грудня 2009 року по березень 2023 року з урахуванням положень чинного законодавства.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що боржник багато років не сплачував аліменти, тому вона була вимушена самостійно утримувати їх дітей протягом тривалого часу. 29 квітня 2023 року відділом поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023116380000633 щодо ухилення боржника від сплати аліментів на дітей за ч. 1 ст. 164 КК України. При цьому останній не проявив жодної ініціативи аби сплатити борг, натомість почав вживати процесуальних заходів, щоб не виконувати свої аліментні зобов'язання.
Стягувачка вважає, що боржник не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів скарги про те, що під час здійснення розрахунку заборгованості державний виконавець врахував не фактично отримані скаржником
доходи, а нараховані до сплати податків. Державним виконавцем було зроблено запити та отримано відповіді у рамках чинного законодавства до ДПС України, зокрема від 28 лютого 2023 року, у відповідь на який державному виконавцю було надано відомості як про суму нарахованого скаржнику доходу, так і про утримані податки, тому підстави вважати, що державний виконавець здійснював розрахунок виходячи з суми нарахованих боржнику доходів, до сплати податків, відсутні.
Також, стягувачка посилається на те, що боржником був пропущений процесуальний строк на подачу цієї скарги, оскільки у неї наявна копія оскаржуваного розрахунку, засвідченого представником боржника - адвокатом Бондарчук І.О. 27 листопада 2023 року з відміткою «Згідно з оригіналом», тоді як ця скарга подана лише 29 квітня 2024 року, тому поза межами встановленого законом строку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Боднарчук І.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 521/8287/21, згідно якої факт обізнаності боржника з фактом наявності у нього заборгованості зі сплати аліментів не може свідчити про його обізнаність з конкретним розрахунком. Аргумент стягувачки про те, що процесуальний строк на подачу цієї скарги мав обчислюватися з 27 листопада 2023 року є необґрунтованим, оскільки предметом скарги не є бездіяльність щодо ненадання відповіді (прострочення надання відповіді), а безпосередньо дії державного виконавця щодо надання конкретного розрахунку, тому строк має обчислюватися з моменту ознайомлення (обізнаності) з конкретним розрахунком такої заборгованості.
Також представник боржника зазначає, що стягувачка у поданій апеляційній скарзі сама фактично підтвердила той факт, що розрахунок заборгованості проводився відповідно до довідки ОК-5, що міститься в матеріалах виконавчого провадження. При цьому у даній довідці містяться саме відомості стосовно заробітку (нарахованого доходу), в ній не відображається інформація з приводу утриманих податків. Крім цього в деяких періодах часу, державний виконавець для визначення рівня доходу боржника приймав до уваги середню зарплату для цієї місцевості, при тому, що боржник був працевлаштований та отримував заробітну плату за місцем роботи.
Крім цього, представник боржника зазначає, що доводи стягувачки про те, що боржник тривалий час ухилявся від сплати аліментів, не відповідають дійсності, оскільки останній весь час, протягом якого нараховувались аліменти, був офіційно працевлаштований, отримував заробітну плату, за кордон не виїздив та не переховувався, жодним чином не перешкоджав державному виконавцю здійснювати свої повноваження по виконанню рішення суду. При цьому державними виконавцями 13 років не вчинялися дії по виконанню судового рішення, що і призвело до виникнення у боржника такої заборгованості зі сплати аліментів. Разом з цим, і сама стягувачка протягом 10 років не вчиняла будь-яких дій щодо стягнення на її користь аліментів та не цікавилась ходом виконавчого провадження.
Державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міщенко Л.М., будучи належним чином повідомленою про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету у системі «Електронний суд» (с.с.140), у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотання про його перенесення не подала, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у її відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення стягувачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Марченко О.В., які апеляційну скаргу підтримали, боржника ОСОБА_2 та його представника - адвоката Боднарчук І.О., які
проти апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 18 січня 2010 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-4480/09, виданого 18 грудня 2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі частини доходів щомісячно, починаючи з 17 листопада 2009 року (с.с.29).
Судом встановлено, що такий розмір аліментів стягується на чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
Постановою головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Л.М. від 12 травня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , які він отримує у АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (с.с.32).
8 квітня 2024 року адвокату Боднарчук І.О. на її адвокатський запит начальником Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлена копія розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів за період з листопада 2009 року по березень 2023 року (с.с.6-11).
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець безпідставно не врахував, що син боржника ОСОБА_7 досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , а син ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , та продовжив нараховувати аліменти у розмірі 50 % від доходів боржника.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Щодо строку на подання скарги на дії державного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно статті 447 ЦПК України, у редакції на час подання скарги, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України, у редакції на час подання скарги, встановлено строк для звернення із скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої
служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 920/149/18 надано роз'яснення щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, згідно з якими норми, передбачені законом про виконавче провадження, є загальними, а норми, передбачені процесуальним кодексом, є спеціальними, тому строк на оскарження необхідно обраховувати в календарних днях. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження, тощо.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 143/950/19, від 28 грудня 2020 року в справі № 501/3532/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 2-1441/10.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Заявляючи про пропуск боржником строку на подання цієї скарги, стягувачка посилалась на те, що в матеріалах справи наявна копія оскаржуваного розрахунку заборгованості, яку представник боржника засвідчила своїм підписом 27 листопада 2023 року, поставивши відмітку «Згідно з оригіналом», що на думку стягувачки, свідчить про обізнаність боржника про наявність такого розрахунку ще 27 листопада 2023 року, тоді як дану скаргу було подано лише 29 квітня 2024 року.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами стягувачки з таких підстав.
Звертаючись до суду з даною скаргою, представник ОСОБА_2 - адвокат Боднарчук І.О. зазначила, що 2 квітня 2024 року направила на адресу Вишневого відділу державної виконавчої служби адвокатський запит про надання інформації: чи враховувалось при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів досягнення повноліття у двох дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; відповідно до якої правової підстави проводився розрахунок заборгованості у розмірі частини доходів щомісячно і після досягнення дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повноліття; у випадку, якщо при здійсненні розрахунку цей факт не було взято до уваги, то провести відповідний перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з врахуванням даної обставини. Також адвокат просила надати розрахунок по аліментам після проведення відповідного перерахунку розміру заборгованості з грудня 2009 року по березень 2023 року.
У скарзі адвокат Боднарчук І.О. зазначила, що відповідь на її адвокатський запит їй була направлена простим поштовим листом, який вона отримала 20 квітня 2024 року, до якої був доданий розрахунок заборгованості по аліментам з листопада 2009 року по березень 2023 року, з якого було встановлено, що державний виконавець при здійсненні розрахунку не врахував настання повноліття у двох дітей.
У підтвердження зазначених обставин, до скарги була додана копія листа начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 8 квітня 2024 року № 28636 (с.с.6-7) та копія розрахунку (с.с.8-11).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині дотримання строків звернення до суду зі скаргою, апеляційним судом був оглянутий оригінал конверту, у якому була направлена відповідь на адвокатський запит адвоката Боднарчук І.О., на якому наявна відмітка Укрпошти про відправлення 9 квітня 2024 року, однак відсутня відмітка про дату доставки листа адресату, оскільки лист був направлений простим поштовим відправленням (с.с.150).
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки під час судового розгляду не було надано доказів, які б спростували твердження адвоката Боднарчук І.О. про отримання листа Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області 20 квітня 2024 року, а відповідно до положень частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що строк на звернення до суду з даною скаргою не є пропущеним.
Щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 195 СК України встановлено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Відповідно до частини першої наведеної статті, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості (частина 2 статті 195 СК України).
У частин третій статті 195 СК України встановлено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
За обставинами даної справи рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-4480/09 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі частини доходів щомісячно на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 17 листопада 2009 року до повноліття дітей.
18 грудня 2009 року був виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державним виконавцем якого складений розрахунок заборгованості по аліментам за період з 17 листопада 2009 року по 11 березня 2023 року.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Частина 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно частини третьої статті 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Отже, розраховуючи заборгованість по аліментам, державний виконавець зобов'язаний враховувати вищезазначені положення, у тому числі факт набуття дітьми повноліття.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_7 досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з цим, з оскаржуваного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти нараховувались у розмірі частини від усіх доходів боржника і після досягнення його старшими синами повноліття, що суперечить вимогам закону.
Вказана обставина також підтверджується листом начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 8 квітня 2024 року, який неправомірно не враховує положень частини 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 3 статті 183 СК України.
Верховний Суд у подібних справах зазначає, що частина друга статті 183 СК України спрямована на забезпечення надійного захисту права дітей на утримання їх батьками. Зокрема, передбачено, що у випадку стягнення аліментів на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Таким чином, закон встановлює та гарантує, що частки усіх дітей, на яких судом
стягуються аліменти, у єдиній загальній частці від заробітку (доходу) того з батьків, на кого покладається обов'язок сплачувати аліменти, що визначається судом,є рівними. Причому таке правило діє лише до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після досягнення найстаршою дитиною повноліття, матір або батько, той, з яким проживають інші діти платника аліментів, на яких також стягуються аліменти, має право звернутися до суду з позовом про визначення розміру аліментів на цих дітей.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/4802/15-ц про те, що аліменти повинні стягуватися у розмірі від заробітку (доходу) щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після досягнення повноліття найстаршою дитиною, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
За обставинами даної справи встановлено, що після досягнення повноліття синами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , стягувачка ОСОБА_1 , з якою проживають діти, не зверталася до суду з позовом про визначення розміру аліментів на дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак аліменти на них повинні стягуватися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , до досягнення ними повноліття.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що заборгованість за аліментами була розрахована державним виконавцем з порушенням норм матеріального права.
Звертаючись до суду з даною скаргою, представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Боднарчук І.О. зазначала, що при розрахунку заборгованості за аліментами державним виконавцем щомісячний платіж визначався без відрахування податків та обов'язкових платежів від суми доходу платника аліментів.
Під час розгляду справи судом, державний виконавець ухилилася від надання суду пояснень щодо порядку розрахунку нею заборгованості по аліментам.
Суд першої інстанції зазначив, що при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів з доходу боржника, виконавцем мало бути враховано суму отриманого боржником доходу, а не суму, нараховану до виплати.
При цьому, суд першої інстанції не зробив висновки, що державним виконавцем при розрахунку заборгованості та визначенні щомісячного платежу, враховувався дохід боржника без відрахування податків та обов'язковим платежів.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували щомісячний дохід боржника ОСОБА_2 у період, за який нарахована заборгованість по аліментам, державним виконавцем також не надано пояснень, з якого саме доходу виконаний розрахунок заборгованості.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженим у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
При цьому відповідно до частини 1 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір аліментів вираховується із суми, що залишається після утримання податків та обов'язкових платежів, зборів.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. При цьому, зменшення суми середньомісячного доходу на суму видатків не передбачено.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги. що боржником не надано належних доказів того, що при розрахунку заборгованості за аліментами державний виконавець не врахував фактично отримані ним доходи та виходила із заробітної плати без вирахування податку та військового збору.
Разом з цим, підставою для задоволення скарги ОСОБА_2 та визнання неправомірним розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 стало не врахування державним виконавцем тієї обставини, що розмір аліментів у виконавчому листі був визначений на чотирьох дітей, двоє з яких досягли повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 та 21 травня 2011 року відповідно. Тобто державним виконавцем не були враховані положення статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частина 3 статті 183 СК України.
З вказаними висновками погоджується апеляційний суд, так як вони ґрунтуються на нормах матеріального права та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, тому підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 липня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук